Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.
Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.
іменем України
"05" грудня 2012 р. Справа № 2а-1274/10/1770
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Одемчука Є.В.
суддів: Бучик А.Ю.
Майора Г.І.,
при секретарі Самченко В.М. ,
за участю представників сторін, третьої особи,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" жовтня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду державного майна України, третя особа - начальник регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській області Іванов Володимир Кузьмич про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У березні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Посилався на те, що в наказі від 27 лютого 2010 року №39-р про звільнення його з посади начальника Рівненського регіонального відділення Фонду державного майна України з припиненням перебування на державній службі на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" відсутні посилання, які б засвідчували неналежне виконання ним службових обов'язків чи перевищення службових повноважень, що призвело до порушення присяги державного службовця. Крім того, його звільнення проведено з численними порушеннями норм чинного законодавства України. Просив визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 27 лютого 2010 року №39-р, поновити його на посаді начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Рівненській області та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 1 березні 2010 року по час прийняття рішення про поновлення на роботі
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про поновлення на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 238429,50 гривень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2010 року №39-р ОСОБА_3 звільнено з посади начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області з припиненням перебування на державній службі на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу".
Підставою для звільнення стали висновки службового розслідування, проведеного згідно наказу в.о. Голови Фонду державного майна України від 3 листопада 2009 року про службове розслідування щодо правомірності дій начальника регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській області при застосуванні до ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення відповідно до фактів, викладених в її доповідній записці від 7 жовтня 2009 року. Комісія з службового розслідування прийшла до висновку, що ОСОБА_3 , як посадова особа, своїми діями та вчинками дискредитує державні органи приватизації, що підриває авторитет Фонду державного майна України як державного органу, створює напружений психологічний клімат у колективі Рівненського регіонального відділення Фонду державного майна України, що не сприяє функціонуванню регіонального відділення та якісному виконанню поставлених завдань, систематично порушує норми чинного законодавства України не виконує вказівок та наказів керівництва, вимог органів прокуратури. Тому Комісія рекомендувала припинити перебування ОСОБА_3 на державній службі на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" з послідуючим звільненням з займаної посади.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що актом службового розслідування та іншими наявними у матеріалах справи доказами, а також поясненнями свідків встановлено, що на час видачі оспорюваного наказу відповідач мав об'єктивні докази порушення позивачем Присяги державного службовця, зокрема порушення позивачем п.2.4, 3.11 Посадової інструкції начальника регіонального відділення Фонду державного майна України , затвердженої Головою Фонду, статей 140-141 КЗпП України ( в частині забезпечення та створення необхідних організаційних умов для нормальної високопродуктивної роботи державних службовців регіонального відділення, тощо), ч.2 ст.148 КЗпП України в частині порушення строків застосування дисциплінарного стягнення до підлеглих, низки норм Законів України "Про державну службу (ст. 3, 5, 10, 11, 17, 17), "Про прокуратуру"(ст.8), "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, та іншого законодавства.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.
Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну службу" (далі - Закон), законодавством України про працю з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Законом, Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затверджене постановою Верховної Ради України від 7 липня1992 року № 2558-XII, Положенням про регіональні відділення Фонду державного майна України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 412.
Відповідно до статті 1 Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Підставою для звільнення позивача із займаної посади відповідачем в оскаржуваному наказі зазначено п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначено Законом України «Про державну службу».
Ст. 3 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Ст. 30 Закону України «Про державну службу» визначено підстави припинення державної служби.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону.
Ст. 17 Закону України «Про державну службу» визначено, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки ». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Згідно з ст. 10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
Системний аналіз змісту вищевказаних правових норм з співставленням їх обставинам справи, підтверджених доказами, свідчить про те, що належним чином підтверджений факт невиконання або неналежного виконання державним службовцем визначених ст. 10 Закону України «Про державну службу» обов'язків свідчить про порушення ним Присяги державного службовця.
Загальні правила поведінки державного службовця, затверджені Наказом Головного управління державної служби України від 23.10.2000 року № 58, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.11.2000 року за № 783/5004 (далі - Правила).
Відповідно до п. 9 Правил, державний службовець при виконанні службових обов'язків повинен діяти на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, а також укладеними і в установленому порядку ратифікованими міжнародними договорами України, на засадах чесності, справедливості, відповідальності, відкритості й прозорості.
Державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов'язки, проявляти ініціативу і творчість, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи (п. 10 Правил).
Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою КМ України від 13.06.2000 року №950 (далі Порядку), стосовно державних службовців може бути проведено службове розслідування:
- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, порушення етики поведінки;
- на вимогу державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Отже, проведення службового розслідування на вимогу державного службовця проводиться з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри, в інших випадках надання згоди державного службовця на проведення службового розслідування Порядком не передбачено.
Відповідач на момент прийняття оспорюваного наказу мав об'єктивні докази порушення позивачем Присяги державного службовця. Крім того, аналіз відповідних розпоряджень КМ України щодо призначення Парфененко Д. виконуючим обов'язки Голови Фонду вказують на правомочність цієї особи щодо видання (підписання) наказу про припинення позивачу державної служби та звільнення.
Позивачем необґрунтовано застосовано дисциплінарні стягнення до підлеглих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також проігноровані звернення ОСОБА_6 до позивача, залишені без відповідей листи Фонду на адресу начальника РВ ФДМУ по Рівненській області ОСОБА_3 тощо.
Наявні матеріали справи в дійсності підтверджують те, що мало місце порушення позивачем п. 2.4., п. 3.11. Посадової інструкції начальника Регіонального відділення Фонду, затвердженої Головою Фонду, статей 140-141 КЗпП України (в частині забезпечення створення необхідних організаційних умов для нормальної високопродуктивної роботи державних службовців регіонального відділення ), частини 2 статті 148 КЗпП України (в частині порушення строків застосування дисциплінарного стягнення до підлеглих); порушення низки норм Законів України "Про державну службу" (статті 3, 5, 10, 11, 14, 17), "Про прокуратуру" (статті 8), "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та іншого законодавства.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011р., по справі № 2а-5092/09/1770 встановлено, що до державного службовця ОСОБА_6 з боку РВ ФДМУ по Рівненській області в особі ОСОБА_3 допущено ряд порушень, у зв'язку з чим, дії РВ ФДМУ по Рівненські області визнані протиправними в частині видання наказу від 07.05.2009 № 77-к "Про оголошення догани ОСОБА_6".
Колегія суддів вважає, що рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади державного службовця проведено з врахуванням вимог ст. 2 КАС України, оскільки йому передувало оголошення догани наказом в.о. Голови Фонду державного майна України від 02.10.2009 року №247 -р. за недотримання вимог чинного законодавства України в частині опрацювання архівних матеріалів та невиконання ОСОБА_3 посадових інструкцій начальника регіонального відділення, які призвели до порушення статей 5,10,17 Закону України "Про державну службу"
Доводи, викладені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують.
Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" жовтня 2010 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.В.Одемчук
судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1 (рекомендоване з повідомленням)
3- відповідачу Фонд державного майна України вул. Кутузова, 18/9,м.Київ,01133 (рекомендоване з повідомленням)