Справа № 2а/0270/3931/12
Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
15 січня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.
при секретарі судового засідання: Александровій К.В.
за участю:
представника позивача: Широкого С.В.
представника відповідача: Яцкової Г.О.
представника відповідача: Оголенко Т.І.
представника відповідача: Нєнова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Підприємство Могилів-Подільської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№114)" до Жмеринської об'єднаної Державної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування окремих пунктів листа-вимоги , -
В серпні 2012 року Державне підприємство "Підприємство Могилів - Подільської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№114)" (далі - ДП "ПМПВК УДПтСУ у Вінницькій області (№114), позивач) звернулось в суд з позовом до Жмеринської об'єднаної Державної фінансової інспекції (далі - Жмеринська ОДФІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування окремих пунктів листа-вимоги №03-17/833 від 19.07.2012 року.
Згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано пункти 2, 2, 3, 4 листа - вимоги Жмеринської об'єднаної державної фінансової інспекції №03-17/833 від 19.07.2012 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Підприємство Могилів - Подільська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№114)" судові витрати (судовий збір) в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 коп.).
Відповідач не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне та необ'єктивне з'ясування обставин справи, порушує питання про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року по справі №2а/0270/3931/12 та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач, не скористався правом наділеним положеннями статті 191 КАС України та не подав письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача.
До суду апеляційної інстанції в судове засідання з'явився представник позивача та представники відповідача, які відповідно: представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просили її задовольнити, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, і тому вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання пункту 1.1.6.1 Плану контрольно - ревізійної роботи на ІІ квартал 2012 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 23.04.2012 року №№63, 64, від 10.05.2012 р. №71 та від 13.06.2012 р. №90, виданих начальником Жмеринської об'єднаної державної фінансової інспекції Молінським М.І., проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Підприємство Могилів - Подільської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№114)" за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року.
Результати ревізії викладено в акті від 13.07.2012 року №03-34/68 (а.с.10-81), в якому зафіксовано, зокрема, наступні порушення:
- підприємством у березні - грудні 2010 року та в 2011 році реалізовано окремі види продукції за цінами, нижчими від її виробничої собівартості на загальну суму 193635,70 грн., що призвело до недоотримання доходів підприємством на загальну суму 193635,70 грн.;
- підприємством в порушення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 "Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (далі - Наказ №1298), із змінами, пункту 3 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.11.2005 року №184 "Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально - виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу (далі - Наказ №184), частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV вільнонайманим працівникам в період з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року безпідставно нарахована та виплачена надбавка за безперервну роботу, що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 14077,07 грн.;
- недоплату заробітної плати працівникам підприємства в період з 01.06.2011 року по 01.12.2011 року на загальну суму 14034,82 грн.;
- підприємством при залученні осіб рядового та начальницького складу до несення служби понад установлений законодавством робочий час та у святкові дні не проводилась виплата грошового забезпечення, в зв'язку з чим, донараховано оплати праці за роботу в надурочний час в загальній сумі 30860,85 грн. та за роботу в святкові дні в загальній сумі 1502,91 грн.
На підставі вищезазначеного акту Жмеринська ДФІ винесла та направила ДП "Підприємство Могилів - Подільської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№114)" лист - вимогу №03-17/833 від 19.07.2012 року про усунення виявлених порушень, відповідно до якого позивача зобов'язано:
пунктом 2 листа:
- відобразити в обліку дебіторської заборгованості по контрагентах на суму недоотриманих доходів, в тому числі по розрахунках з бюджетом;
- провести претензійно - позовну роботу з контрагентами та стягнути кошти в сумі 193635,70 грн., з яких перерахувати до державного бюджету 29045,36 грн.;
пунктом 2 листа:
- провести претензійно - позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 10203,73 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпПУ);
- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних соціальних фондів (зарахувати в рахунок майбутніх платежів);
пунктом 3 листа:
- провести донарахування та виплатити працівникам надбавку за високі досягнення у праці в сумі 14034,82 грн.;
пунктом 4 листа:
- провести донарахування та виплатити особам рядового і начальницького складу грошове забезпечення відповідно в сумах 30860,85 грн. та 1502,91 грн.
Не погоджуючись з вказаними вимогами позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем пункти листа-вимоги відповідача № 03-17/833 від 19.07.2012 року є необґрунтованими, а отже підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Із змісту статті 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (тепер і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержуватись Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктом 7 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" відповідачу надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
Проте, дане право потрібно розглядати у контексті з нормами статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", які встановлюють обов'язок службових осіб об'єктів, що ревізуються, виконувати лише законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.
Тобто, органи державної контрольно-ревізійної служби під час пред'явлення підконтрольним установам, що ревізуються, вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства та обираючи спосіб усунення цих порушень повинні виходити з того, щоб при виконанні цих вимог у зазначений спосіб підконтрольні суб'єкти не вчиняли нових порушень чинного законодавства.
Як встановлено з матеріалів справи, формуванню пункту 2 спірного листа-вимоги №03-17/833 від 19.07.2012 року слугував висновок відповідача про те, що позивачем у березні - грудні 1010 року та в 2011 році реалізовано окремі види продукції за цінами, нижчими від її виробничої собівартості на загальну суму 193635,70 грн.
Однак, такий висновок відповідача є помилковим, адже, як вірно встановлено судом першої інстанції, стягнення дебіторської заборгованості з підприємств, яким була реалізована продукція на протязі 2010-2011 року, відповідно до складеного перевіряючими реєстру реалізованої продукції за період з 01.03.2010 року по 31.12.2011 року, є незаконним, адже тоді ціни на продукцію будуть вищими, ніж ринкові ціни на продукцію по регіону та по укладених підприємством договорах з покупцями продукції.
Відтак, висновок суду першої інстанції щодо протиправності пункту 2 листа-вимоги відповідача № 03-17/833 від 19.07.2012 року є обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним і скасування пункту 2 листа-вимоги № 03-17/833 від 19.07.2012 року, згідно якого позивача було зобов'язано провести претензійно - позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 10203,73 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпПУ); провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних соціальних фондів (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).
Ревізією встановлено, що ДП "Підприємство Могилів - Подільська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№114)" надбавка за безперервну роботу вільнонайманим працівникам з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року нараховувалася на виконання вимог Інструкції "Про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи", затвердженої наказом Департаменту пенітенціарної служби України від 24.05.2000 року №98 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи" (далі - Наказ №98), який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тоді як відповідно до підпункту 1.3 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та пункту 2 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731, із змінами, нормативно - правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права свободи й законності інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації та набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено строку надання їм чинності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 534 від 14 липня 1993 року "Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби" (в силу якої, надано право керівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, в установах виконання покарань та їх підприємствах та доручено Державному департаменту з питань виконання покарань розробити і затвердити порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах) та постанов Кабінету Міністрів України №1510 від 18.08.1999 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників державної кримінально - виконавчої служби" та № 653 від 22.04.1999 року "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби" (за правилами пункту 12, якої, Державному департаменту з питань виконання покарань доручено розробити у тримісячний термін та подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби) Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 р. № 98 затверджено Інструкцію про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи" (Наказ № 98), на підставі якої, проведено нарахування та виплату надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок.
Наказ № 98 скасовано наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 175 від 25.05.2010 року. Однак, у період з 01.01.2010 року по 25.05.2010 року, в який проводились нарахування та виплати надбавок вільнонайманим працівникам, цей Наказ діяв, а самі виплати проведені в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємства, що відповідає положенням статті 7 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року №2713-ІV, в силу положень частини 1 якої, центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання, та Постанови Кабінету Міністрів України № 534 від 14.07.1993 року.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачем правомірно нараховано і сплачено надбавки до посадових окладів за безперервну роботу вільнонайманим працівникам та перераховано відповідні внески до державних цільових фондів за період з 01.01.2010 року по 24.05.2010 року.
Колегія суддів вважає вірним, також, висновок суду першої інстанції про те, що спірні нарахування у період з 25.05.2010 року по 31.07.2010 року. здійснені безпідставно, оскільки Наказ №98, на підставі якого вони проводились, втратив чинність з 25.05.2010 року.
При цьому, враховуючи, що суму, яка нарахована саме у період з 25.05.2010 року по 31.07.2010 року виокремити неможливо, адже жодних розрахунків відповідачем не надано, відсутні на них посилання й у акті ревізії, а наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, може мати місце лише при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оскаржений акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність пункту 2 спірної вимоги в цілому.
Відповідачем в ході відпрацювання правильності нарахування та виплати надбавки за високі досягнення в праці встановлено недоплату заробітної плати працівникам підприємства в період з 01.06.2011 по 01.12.2011 року в сумі 14034,82 грн. Також, перевіряючими зазначено, що бухгалтером ОСОБА_7 не вірно нараховувалась надбавка за високі досягнення в праці працівникам підприємства, зокрема не у відповідності до наказів керівника підприємства, в зв'язку з чим, не дотримано вимог частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV.
На основі зазначеного висновку і сформовано оскаржений пункт 3 вимоги від 19.07.2012 №03-17/883.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного пункту спірної вимоги.
Власне, з матеріалів справи встановлено, що у відповідності до вимог частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", нарахування та виплати надбавки за високі досягнення в праці працівникам підприємства в період з 01.06.2011 року по 01.12.2011 року проводилась відповідно до наказів керівника підприємства вказаним в них працівникам та у встановленому в наказах розмірі, зокрема: №152 від 16.05.2011 року "Про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження ними служби"; №175 від 17.06.2011 року "Про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження ними служби", №207 від 19.07.2011 року "Про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження ними служби", №230 від 15.08.2011 року "Про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження ними служби", №260 від 15.09.2011 року "Про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження ними служби", №276 від 17.10.2011 року "Про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження ними служби", №299 від 17.11.2011 року "Про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження ними служби"; №321 від 17.12.2011 року 2011 року "Про встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження ними служби".
Обґрунтованим є також висновок суду першої інстанції про протиправність пункту 4 спірного листа №03-17/833 від 19.07.2012 року в силу вимог якого, було зобов'язано позивача провести донарахування та виплатити особам рядового і начальницького складу грошове забезпечення відповідно в сумах 30860,85 грн. та 1502,91 грн., адже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було допущено помилку при розрахунку місячної норми годин, як наслідок завищений показник понаднормових годин та неправильно визначена тарифна ставка за 1 годину. Зазначені обставини вплинули на суму, що підлягає відшкодуванню відповідно до пункту 4 спірної вимоги, відтак вимоги, викладені в зазначеному пункті не можуть вважатися законними, а отже правильно визнаний протиправним.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем сформовано оскаржені пункти вимоги №03-17/833 від 19.07.2012 року, необґрунтовано з перевищенням повноважень наданих контрольно-ревізійним органам, а також без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Тоді як, аналіз норм Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" дає право для висновку, що вимоги контрольно-ревізійних установ повинні бути законними, а також чіткими, спрямованими на усунення виявлених порушень.
За правилами частини 3 статті 2 КАС України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
Відповідачем не доведено правомірності вимоги, викладений у пунктах 2, 2, 3, 4 листа від 13.08.2012 року №02-08-20-14/6107, а тому, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 кодексу).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до частини 1 статті 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 21 січня 2012 року .
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Драчук Т. О.