Справа № 2а-85/10/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Логінова С.М.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
15 січня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.
при секретарі судового засідання: Александровій К.В.
за участю :
позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Семневич Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Хмельницького слідчого ізолятора №29 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницького слідчого ізолятора №29, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди, визнання запису в трудовій книжці та звільнення незаконним, спонукання до вчинення дій , -
Позивач - ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Хмельницького слідчого ізолятора№29, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області про виплату винагороди за безперервну службу, виплату премії, заробітної плати за період тимчасової непрацездатності з 03.06.2005 року по 10.06.2008 року, виплату пенсії державного службовця з 05.02.2007 року по 19.12.2008 року та відшкодування моральної шкоди у сумі 500000 грн., посилаючись на те, що з 26.08.1991 року вона працювала бухгалтером у Хмельницькому слідчому ізоляторі №29 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області.
Згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду від 29 листопада 2010 року вказаний адміністративний позов задоволено частково, а саме: зобов'язано Хмельницький слідчий ізолятор №29 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки та стягнуто з Хмельницького слідчого ізолятора №29 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області моральну школу у сумі 2000 грн.; у решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Хмельницький слідчий ізолятор №29 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області, також не погодившись з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду в частині виплати гр.ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції з'явились позивач та представник відповідача, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, розглянувши справу в порядку статей 195, 196 КАС України, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а Хмельницького слідчого ізолятора №29 підлягає задоволенню в повному обсязі через наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
З аналізу частини 1 статті 20 КАС України випливає, що до місцевих адміністративних судів як судів першої інстанції належать місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди.
Правила предметної підсудності адміністративних справ визначені у статті 18 КАС України.
Так, у відповідності до частини 2 статті 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Подана ОСОБА_2 позовна заява не стосується рішень, дій чи бездіяльності відповідача у справах про адміністративні проступки та не відноситься до справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Таким чином, колегія суддів вважає, що розгляд і вирішення справи здійснено неповноважним судом, оскільки постанова ухвалена місцевим загальним судом в порушення правил предметної підсудності, так як спір стосується проходження публічної служби, і відповідачем в справі не є орган (службова особа) місцевого самоврядування.
Враховуючи наведене, зазначена справа у відповідності до частини 2 статті 18 КАС України відноситься до предметної підсудності Хмельницького окружного адміністративного суду, а не Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Оскільки дана адміністративна справа не відноситься до предметної підсудності Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду від 20 листопада 2010 року, як таку, що ухвалена неповноважним судом.
При цьому, надавши юридичну оцінку наданим доказам в їх сукупності, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги позивача та задоволення апеляційної скарги Хмельницького слідчого ізолятора №29, з наступних підстав.
Як підтверджується матеріалами справи, з 26.08.1991 року ОСОБА_2 працювала бухгалтером у Хмельницькому слідчому ізоляторі №29 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області. Наказом від 29.07.2004 року ОСОБА_2 була звільнена з роботи з 02.08.2004 року згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
11.03.2005 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду вона була поновлена на роботі, проте в червні 2005 р. ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області зазначене рішення було скасовано і ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26.09.2005 р. у позові ОСОБА_2 до Хмельницького слідчого ізолятора №29 про визнання незаконним звільнення з роботи 03.06.2005 р. з посади бухгалтера фінансового відділу та поновлення на роботі на цій посаді, стягнення грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади та зразкове виконання трудових обов'язків у сумі 907 грн. 34 ком., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 червня 2005 р. до поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 грн. відмовлено.
01.11.2007 р. ухвалою Вищого адміністративного суду рішення Апеляційного суду Хмельницької області було скасоване, справа направлена до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2008 р. рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11.03.2005 р. залишено без змін.
28.11.2008 р. наказом №40 ОСОБА_2 звільнена з роботи у зв'язку з припиненням проходження державної служби з 05.02.2007 р. та у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі відповідно до п. З ст. 30 Закону України "Про державну службу".
Відповідно до частин 2, 3 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Власне, згідно запису у трудовій книжці за №30 від 28.11.2008 р. ОСОБА_2 була звільнена з посади бухгалтера з 05.02.2007 р. у зв'язку з досягнення граничного віку перебування на державній службі.
Для обчислення заробітку для призначення пенсії ОСОБА_2 Хмельницьким слідчим ізолятором була надана довідка про надбавки та премії за 60 календарних місяців (з серпня 1999 року по липень 2004 року). Довідка про розмір виплат за останні 24 місяці перед звільненням не була надана, оскільки згідно даних СПОВ нарахувань за 2005-2006 роки фактично не було, а заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу була виплачена та відображена у даних персоніфікованого обліку двома сумами: у 2008 р. та 2010 р.
Наведені обставини дають право зробити висновок про те, що страхові внески не нараховуються виплати заробітної плати які здійснюються особам, які на момент нарахування виплат не перебувають у трудових відносинах з відповідним підприємством. Виплати, на які не нараховуються страхові внески, не відображаються у відомостях персоніфікованого обліку та не враховуються в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії.
Таким чином, розглядом справи встановлено, що права ОСОБА_2 у частині нарахування пенсії не порушені.
Водночас, розглядом справи встановлено порушення трудових прав позивача, а саме: неправомірну бездіяльність Хмельницького слідчого ізолятора щодо невидачі ОСОБА_2 дублікату трудової книжки.
Відповідно до пункту 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики від 08.06.2001 року №259/34/5, при наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаною недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання Хмельницький слідчий ізолятор №29 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області видати позивачці дублікат трудової книжки без зазначення у нії звільнень та поновлень за рішеннями судів.
Беручи до уваги те, що на час розгляду справи апеляційним судом, рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки виконано відповідачем добровільно, а позивачка від вказаної позовної вимоги не відмовилась то колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення вказаної позовної вимоги.
З матеріалів справи встановлено, що у ході перевірки територіальною державною інспекцією праці у Хмельницькій області Хмельницького слідчого ізолятора №29 було встановлено, що при визначенні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу з червня 2005 р. по лютий 2007 р. ОСОБА_2 було допущено порушення, оскільки для проведення середнього розрахунку заробітної плати використано розрахунковий період за останні 12 місяців 2005 р. та при розрахунку бухгалтерією використовувався розрахунок, заповнений самою ОСОБА_2, де одноденний заробіток визначався сумою 20 грн. 22 коп., тоді як необхідно було вказати іншу суму - 40 грн. 75 коп. Згідно довідки слідчого ізолятора ОСОБА_2 додатково виплачено 11388 грн. 96 коп.
Судом встановлено, що Хмельницьким слідчим ізолятором №29 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області ОСОБА_2 була виплачена вихідна допомога при звільнені на пенсію у сумі 4393 грн. 10 коп. (10 посадових окладів), що підтверджується довідкою (а. с. 163-164).
Відтак, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 у частині визнання дій управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області безконтрольними, - відсутні, адже згідно приписів КАС України, така функція контролю за виконанням рішення суду не передбачена.
Відсутні підстави, також, щодо безконтрольності дій управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про непризначення їй пенсії державного службовця з 05.02.2007 р. та до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 5.02.2007 р. по 19.12.2008 р., оскільки пенсія скаржнику нарахована у відповідності до вимог Закону України "Про державну службу".
Що стосується вимог позивача про стягнення на її користь моральної шкоди, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як з'ясовано під час судового засідання, ОСОБА_2 вказує на те, що неправильний розрахунок грошового утримання та надання невірних даних до Пенсійного фонду про її грошове забезпечення спричинили їй моральну шкоду. Проте під час розгляду справи доводи скаржника, щодо неправомірних дій відповідачів з неправильного розрахунку грошового утримання та надання невірних даних до Пенсійного фонду не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для його задоволення.
Крім того, відповідно роз'яснень, які викладені у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним Кодексом України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення моральної шкоди, заподіяної їй у зв'язку з неправомірними діями відповідача з питань її грошового забезпечення під час проходження служби, звільнення, виконання передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту позивача, як працівника Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань, без посилання на будь-які вимоги закону і не було доведено, що вона має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушених її прав на отримання грошового забезпечення у більшому розмірі, ніж було виплачено відповідачем, тому у вимогах позивача про відшкодування з відповідачів на її користь моральної шкоди належить відмовити.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження, як наслідок, позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Хмельницького слідчого ізолятора №29 задовольнити повністю .
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницького слідчого ізолятора №29, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди, визнання запису в трудовій книжці та звільнення незаконним, спонукання до вчинення дій, - скасувати та постановити нову постанову .
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Хмельницький слідчий ізолятор №29 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "21" січня 2013 р. .
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Драчук Т. О.