14 січня 2013 року Справа № 5020-991/2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Волкова К.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача, Ірхін Михайло Юрійович, довіреність № 2078710/2-12 від 20.12.12, публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго";
відповідача, Плакіда Ігор Тарасович, довіреність № б/н від 02.01.13, комунальне підприємство "Енергосервіс";
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Енергосервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О. ) від 29 жовтня 2012 року у справі № 5020-991/2012
за позовом публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)
до комунального підприємства "Енергосервіс" (вул. І. Голубця, 5,Севастополь,99003)
про стягнення заборгованості в розмірі 355964,02 грн.
Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось з позовом до комунального підприємства "Енергосервіс" про стягнення заборгованості за активну електричну енергію по Гагарінському району міста Севастополя в сумі 355964,02 грн. за період з 03.08.2011 по 06.07.2012 року. Вимоги обґрунтовані положеннями статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, 193, 275-277 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору на поставку електричної енергії №5159 від 16 червня 2007 року щодо своєчасної оплати за надану активну електричну енергію.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29 жовтня 2012 року у справі № 5020-991/2012 позов задоволено повністю, вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, комунальне підприємство "Енергосервіс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просило рішення місцевого суду скасувати, провадження у справі припинити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
На думку заявника апеляційної скарги, додаткові угоди про включення нових точок обліку до договору на поставку електричної енергії №5159 від 16 червня 2007 року є неукладеними, оскільки вони суперечать вимогам пункту 5.7 Правил користування електричної енергії (далі ПКЕЕ), які не узгоджують договірні величини споживання, потужності та обсяги електричної енергії, що підлягають передачі субспоживачам.
Також скаржник вказує, що відповідно до пункту 7.5 договору факт поставки електричної енергії повинен підтверджуватись актом приймання- передачі, який фіксує обсяг спожитої електричної енергії за спірний розрахунковий період, втім такі акти не складалися.
Комунальне підприємство "Енергосервіс" зазначає, що в розумінні пунктів 1.1 і 1.2 ПКЕЕ воно не є основним споживачем електричної енергії, а є лише балансоутримавачем електричних мереж і виконує функції обслуговуючого підприємства і не використовує електроенергію для власних потреб.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2012 року скарга прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду на 17 грудня 2012 року у складі судової колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Гонтар В.І., Волков К.В.
У судовому засіданні 17 грудня 2012 року представники сторони у справі надали суду пояснення з предмету спірних правовідносин.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 грудня розгляд справи відкладено на 24 грудня 2012 року, позивач був зобов'язаний надати докази наявності інших правовідносин з відповідачем у сфері енергопостачання, а також докази виконання з боку відповідача умов, передбачених договором №5159 від 16.06.2007 року у періодах, що передували спірному.
24 грудня 2012 року у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відклався на 14 січня 2013 року.
У судовому засіданні 14 січня 2013 року за участю представників сторін, колегія апеляційного господарського суду, повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, встановила наступні обставини.
16 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" - Постачальник) та комунальним підприємством "Енергосервіс"(Споживач) укладений договір на поставку електричної енергії №5159, відповідно до розділу 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача потужністю 60,0 кВт, а Споживач сплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов даного Договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання його умов, а також виришення всіх питань, які не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та ПКЕЕ.
Пунктом 2.2.2 договору зазначено, що постачальник постачає споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору, згідно з категорією струмоприймачів Споживача та гарантованим рівнем надійності схем електропостачання, визначених у додатку „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.
Пунктами 2.3.2 і 2.3.3 договору зумовлено, що споживач зобов'язався, зокрема, дотримуватися режимів споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору та режиму роботи електроустановок згідно пункту 6 додатку "Порядок розрахунків, забезпечити забезпечувати своїх мереж відповідно з вимогами нормативних документів; та сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов додатків "Порядок розрахунків", "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії".
Відповідно до розділу 1 Додатку №6 до Договору розрахунковим вважається період з 03 числа календарного місяця попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. Датою оплати є дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника. Розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючими тарифами згідно з тарифними групами та класами напруги кожного з'єднання. Усі розрахунки на оплату електроенергії повинні сплачуватись Споживачем в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати кінцевого розрахунку. Дата кінцевого розрахунку 08 число поточного місяця (т.1 арк. с. 17).
Відповідно до пункту 2 додатку №6 до Договору Споживач щомісячно 08 числа надає Постачальнику звіт про об'єми поставленої електроенергії за розрахунковий період за формою, передбаченою у Додатку "Звіт про об'єми поставки електроенергії за розрахунковий період".
Згідно з пунктом 3.1 додатку №6 до Договору Споживач здійснює оплату спожитої електричної енергії в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати кінцевого розрахунку.
Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31 грудня 2007 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. З врахуванням того, що вказаний договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляд (пункт 9.4 договору), судом встановлено, що він є діючим.
Як слідує з висновків місцевого господарського суду, позивачем належно виконувались зобов'язання за вказаним договором та надавились послуги з електропостачання. Так, за період з 03.08.2011 по 06.07.2012 року відповідачеві була поставлена електрична енергія по Гагарінському району м.Севастополя на загальну суму 355964,02 грн. Факт поставки електричної енергії підтверджуються рахунками-актами виконаних робіт, які у встановлений строк відповідачем не оплачені (арк. 21-49 том 1).
Наявність у відповідача заборгованості та невиконання ним зобов'язання зі своєчасної сплати виставлених рахунок-актів у встановлений договором строк стало підставою для звернення позивача до господарського суду.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку щодо безпідставності вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Правовідносини сторін у справі виникли у зв'язку з укладеним між ними договором про поставку електричної енергії і регулюються нормами статей 275-277 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Частиною 2 статті 174 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, на момент звернення позивача до суду за відповідачем утворилась заборгованість за активну електричну енергію у Гагарінському районі м.Севастополя за період з 03.08.2011 по 06.07.2012 року у розмірі 355964,02 грн., що підтверджується рахунками -актами виконаних робіт за відпущену електроенергію (арк.. 21-49 том 1). Також матеріали справи містять належним чином завірені копії актів про використання електричної енергії у період з 05.09.2011 -03.03.2012, які відповідачем не підписані з невідомих причин (арк. 50-84 том 1), але акти про використання електричної енергії за період з 05.04.2012-05.06.2012 підписані відповідачем (арк.. 85-95 том 1).
Так, затребувані судом апеляційної інстанції документи свідчать, що відповідач за даним договором, але в інших розрахунковий період, а саме з 04.01.2011 по 05.05.2011 року, здійснював оплату згідно з виставленими рахунками, підписував без зауважень акти про використання електричної енергії . Отже, судова колегія приходить до висновку, що наведені факти свідчать, що відповідач у наступному розрахунковому періоді без правових підстав ухилився від належного виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з боку позивача були виконанні всі умови договору, а за умов відсутності доказів сплати вказаної суми відповідачем, вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Стосовно доводів скаржника про наявність підстав вважати неукладеними додаткові угоди про включення нових точок обліку до договору на поставку електричної енергії №5159 від 16 червня 2007 року з причин того, що ці угоди суперечать вимогам пункту 5.7 Правил користування електричної енергії, оскільки не узгоджують договірні величини споживання, потужності та обсяги електричної енергії, що підлягають передачі субспоживачам, судова колегія зазначає наступне.
З аналізу договору №5159 від 16 червня 2007 року та додатках до них вбачається , що сторони досягли згоди щодо предмету, ціни та строку його дії, а також величину потужності та об'єми поставки електричної енергії. Таким чином, при укладанні договору сторонами повністю дотримані вимоги норм законодавства, які регулюють питання поставки електричної енергії та досягли згоди зі всіх істотних умов договору. До того ж додаткові угоди (в томі 2) до договору не містять окремих положень та не змінюють діючих умов договору, цими додатковими угодами сторони узгоджували включення нових точок обліку до діючого договору про поставку електроенергії.
Таким чином, судова колегія проаналізувавши даний договір з додатками до нього встановила, що сторони у договорі передбачили всі істотні умови, які притаманні договору на поставку електричної енергії, який відповідає всім вимогам чинного законодавства, які регулюють питання поставки електричної енергії, вважати його неукладеним підстав не вбачається.
Також, з моменту укладання договору сторонами здійснювались дії, направлені на виконання умов договорів і укладались додаткові угоди до включення нових точок обліку до договору № 5159, які відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України укладені у письмовій формі, підписано обома сторонами, скріплено їх печатками, що свідчить про реальність наміру їх виконання.
До посилань скаржника, що факт поставки електричної енергії повинен підтверджуватись актом приймання- передачі, який фіксує обсяг спожитої електричної енергії за спірний розрахунковий період, судова колегія ставиться критично, оскільки, як вже зазначалось, починаючи з 03.08.2011 року відповідач перестав підписувати акти про використання електричної енергії, що може свідчити лише про односторонню відмову від належного виконання зобов'язання.
Спростованими судова колегія вважає і твердження скаржника, що він є лише балансоутримувачем електричних мереж і не несе обов'язку зі сплати електроенергії, яка споживалася іншими споживачами.
Відповідно до розділу 1 договору комунальне підприємство "Енергосервіс" є споживачем електричної енергії, який сплачує вартість спожитої (купленої) електричної енергії. Пунктом 1.2 ПКЕЕ наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні: зокрема, точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньобудинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.
Отже, оскільки відповідач є балансоутримувачем електричних мереж, до яких поставляється позивачем відповідна енергія, то відповідно до положень ПКЕЕ комунальне підприємство "Енергосервіс" є споживачем цієї енергії.
До тих самих висновків дійшов господарський суд міста Севастополя у своєму рішенні від 07 жовтня 2010 року у справі № 5020-11/195-2/051-12/160-1/080-2/275 за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до комунального підприємства "Енергосервіс" про стягнення заборгованості за активне споживання електричної енергії та за недораховану електричну енергію у розмірі 263668,56 грн., яке набрало чинності та залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2011 року.
Слід зазначити, що такі судові виводи підтверджуються й наданим в матеріали справи договором сторін №1006-54/08/2098 від 10.11.2008 року про спільне використання технологічних мереж (том 2), згідно предмету якого КП „Енергосервіс" визначено як власник мереж, який зобов'язаний забезпечити технічну можливість передання (транзиту) електричної енергії власними технологичними електричними мережами в точці приєднання електроустановок ЕК „Севастопольенерго" (користувача) або інших суб'єктів господарювання, поставку електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач -своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного користування та інші послуги у відповідності до умов цього договору.
Таким чином, можна дійти висновку про окреме врегулювання сторонами у справі правовідносин з постачання електроенергії та спільного використання технологічних електричних мереж.
Отже, враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приймаючи до уваги приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом правильно розподілено судові витрати у справі.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Енергосервіс" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 29 жовтня 2012 року у справі № 5020-991/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді К.В. Волков
В.І. Гонтар
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)
2. Комунальне підприємство "Енергосервіс" (вул. І. Голубця, 5,Севастополь,99003)