Справа № 2-а-2593/10/0217
Головуючий у 1-й інстанції: Науменко С.М.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
17 січня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Курко О. П.
судді: Матохнюк Д.Б. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою від 29.12.2011 року Немирівський районний суд Вінницької області позов задовольнив частково: зобов'язав управління Пенсійного фонду Україниу Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати щомісяця позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог, встановлених ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 15 % мінімальної пенсії, що становить 15 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з 13.11.2009 року та виплатити їй різницю між перерахованою та фактично виплаченою додатковою пенсією за період з 13.11.2009 року по 01.12.2010 року.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. У скарзі останній просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 29.12.2011 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому відповідач посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. ст. 197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи у порядку письмового провадження. За таких умов, згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати з таких підстав.
Позивач є особою, що віднесена до 4 категорії постраждалих внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, та постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Як видно з матеріалів справи, позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Тульчиннському районі Вінницької області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до положень ст. 49, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Останнє, у свою чергу, повідомило про відмову у проведенні відповідного перерахунку. Правомірність такої відмови відповідач обґрунтував положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій управління Пенсійного фонду України в Тульчиннському районі Вінницької області з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року.
Згідно із ст.49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 цього Закону в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-УІ від 28.12.2007 року, тобто до 01.01.2008 року, особам, віднесеним до постраждалих четвертої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"визначає розмір мінімальної пенсії за віком як такий, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність (ч.1 ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року). Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлює Закон України "Про державний бюджет України"на відповідний рік.
Надання ч. 1 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"Кабінету Міністрів України права визначати порядок обчислення зазначеної пенсії не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допускати звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має вищу юридичну силу в порівнянні із застосованою при обчисленні пенсії позивачу Постановою Кабінету Міністрів. Отже, відповідач неправомірно виплачував пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено нормами зазначеного Закону.
Окрім того, Конституційний Суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміни, внесені Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"№ 107 від 28.12.2007 року до ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнав неконституційними. Як наслідок, вказані зміни втратили чинність. Аналогічну позицію із даного питання висловив Конституційний Суд України і у Рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.
Врахувавши зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача, передбачених Конституцією України. Так, ст. 22 Конституції гарантує, що "права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Однак, апеляційна інстанція не вважає правомірними висновки районного суду щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 13.11.2009 року по 14.05.2010 року.
Так, суд першої інстанції задовольнив позов за періоди з 13.11.2009 року по 01.12.2010 року, тобто частково у період, який виходить за межі шестимісячного строку, передбаченого ст. 99 КАС України. Суд не звернув увагу на те, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст. 100 КАС України).
Питання про поновлення чи відмову у поновленні процесуального строку вирішується в порядку, передбаченому ст. 102 КАС України, з винесенням судом ухвали, у даному випадку - про залишення позовних вимог без розгляду.
Не зважаючи на те, що позивач у своїх вимогах просила поновити пропущений строк для звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції його поновлено необґрунтовано та безпідставно. Адже позивач одержувала пенсію регулярно, і їй було відомо про розміри та умови нарахування пенсії. З огляду на це, поважні причини пропуску звернення до суду, за висновком колегії суддів, відсутні. Відтак, наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
За таких умов, суду першої інстанції слід було виходити з положень ст. 99 КАС України. Згідно із ч. 2 вказаної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги про перерахунок та виплату додаткової пенсії за періоди з 13.11.2009 року по 14.05.2010 року слід залишити без розгляду.
Так, відповідно до ст.99 КАС України, права позивача на одержання додаткової пенсії підлягають захисту з 15.05.2010 року.
Також, суд першої інстанції не вирішив позовні вимоги позивача проводити виплату підвищення до його пенсії у подальшому. Колегія суддів не погоджується з цим із таких підстав.
Задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії на майбутнє дійсно суперечить змісту законодавства. Адже судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу у майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. У той же час, колегія суддів звертає увагу, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законами пенсійного віку. Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсії, не має підстав обмежувати відповідача за здійснення її нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
За таких умов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правильним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства, є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії по день припинення такого права у позивача.
У силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Врахувавши встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області задовольнити частково
Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Адміністративний позов в частині, поданій поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, тобто за період з 13 листопада 2009 року по 14 травня 2010 року, залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області щодо перерахунку ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю не у відповідності до вимог, встановлених ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - протиправними;
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області провести з 15 травня 2010 року перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_2 як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії, згідно ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та здійснювати виплату даної пенсії з врахуванням проведених виплат, і по день припинення такого права позивача.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.