"27" січня 2009 р.
Справа № 11/439/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бойко Л.І.,
суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача -не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Багор-Плюс»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12. 2008р.
по справі № 11/439/08
за позовом ТОВ «Бриз-Лтд»
до ТОВ «Багор-Плюс»
про стягнення 200070 грн.
встановив:
ТОВ «Бриз-Лтд»24.10.2008р. звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ «Багор-Плюс»200070 грн. боргу, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки дизпалива.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.12.2008р. (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 200070 грн. основного боргу, 2000,7 грн. держмита і 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Багор-Плюс»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Позивач будь-яких заперечень щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, до початку розгляду апеляційної скарги не надав.
Своїм процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні апеляційної інстанції сторони не скористались.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи і встановлено судом, на підставі рахунку-фактури відповідача № 15-05/2 від 15.05.08р. позивач 15.05.2008р. платіжним дорученням № 3372 перерахував першому передплатою 200070 грн. за поставку товариством “Багор-Плюс» 37 050,0 літрів дизпалива за ціною 5,40 грн. за літр.
Відповідач оплачений товар не поставив та отримані за нього кошти не повернув.
17.06.08р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого за відповідачем значиться заборгованість в сумі 200070 грн.
20.06.08р. позивач вручив відповідачу вимогу про сплату боргу в десятиденний строк, однак вона залишена поза увагою, заборгованість сплачена не була.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. При цьому загальне правило про неприпустимість односторонньої відмови від зобов'язання випливає з самої суті зобов'язального правовідношення і грунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому посилання відповідача на те, що між ним та позивачем відсутній письмовий договір, а тому сплачувати заборгованість він не повинен, є безпідставними, оскільки згідно приписів ст.11 ЦК України підставами виникнення зобов'язання є договори, які являють собою домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України), а згідно ч.2 ст. 206 цього Кодексу юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з іншою стороною, має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів, і рахунок-фактура відповідача № 15-05/2 від 15.05.08р. та платіжне доручення № 3372 від 15.05.08р. свідчать про наявність такої домовленості та її повне виконання позивачем і невиконання відповідачем.
Доказів погашення боргу у сумі 200070 грн. ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, тому стягнення суми заборгованості з нього є правильним.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованими, засновується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, і підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2008р. у справі № 11/439/08 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Судді: Т.А. Величко
А.М. Жукова