Іменем України
"19" січня 2009 р.
справа № 5020-2/010
За позовом Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)
до відповідача: Приватного підприємства «Транстур»
(99001, м. Севастополь, вул. Матроса Кошки, 34)
про стягнення 32906,36 грн.,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача - Іванов П.П., довіреність № 1547 від 09.01.2009;
відповідача -не з'явився;
21.10.2008 комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (далі -КП «Севтеплоенерго» СМР) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства «Транстур» (далі -ПП «Транстур») про стягнення заборгованості у розмірі 32906,36 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору відступлення права вимоги № 03/305/а від 19.09.2003, укладеного між сторонами.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином у встановленому порядку, не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
19.09.2003 між КП «Севтеплоенерго» СМР (цедент) та ПП «Транстур» (цессіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги № 03/305/а (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору цедент відступає цессіонарію право вимоги з юридичної особи ДП «СУОР» оплати за здійснені цедентом послуги теплопостачання. Відступлення права вимоги здійснюється на суму 38361,68 грн., які цессіонарій зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок цедента, або в іншому порядку, який не суперечить законодавству.
Таким чином, фактично між сторонами укладений договір факторингу.
Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Строк дії Договору встановлений сторонами до 31.12.2003 (пункт 4.1 Договору).
За твердженням позивача, відповідач зобов'язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 32906,36 грн.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до 2.1. Договору цедент зобов'язується передати цессіонарию документи, які підтверджують наявність у нього права вимоги, вказаного в пункті 1 Договору (довідку-витяг про наявність заборгованості).
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів наявності у Державного підприємства «СУОР» заборгованості перед позивачем (первинна бухгалтерська документація), тобто, доказів наявності права вимоги, позивачем до матеріалів справи не надано. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем пункту 2.1. Договору, а саме передання відповідачеві документів, які підтверджують право вимоги позивача за вказаним Договором.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу позовних вимог, а саме не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості ДП «СУОР» перед позивачем (наявності у позивача права вимоги за Договором № 03/305/а від 19.09.2003), а також виконання позивачем пункту 2.1 Договору.
На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 26.01.2009.