Україна
Харківський апеляційний господарський суд
28 січня 2009 року Справа № 42/91-08 (н.р. 53/441-06)
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Карбань І.С.,
судді Гончар Т.В.,
судді Шутенко І.А. -доповідач,
при секретарі -Михайлюк О.І.,
за участю представників:
прокурора -Бєлашов А. М. (посв. №198 від 29.09.2008р.)
позивача - Гордієнко О.Г. (дов. №08/14 від 21.01.2009), Воробйової Л.і. (дов. №08/15 від 21.01.2009р.)
1-го відповідача - Ярова Л.Л. (дов. №01-28/99 від 15.01.2009р.),
2-го відповідача - Власенко Н.М. (дов. №03-29/70 від 12.01.2009р.),
3-го відповідача -Баcкіної О.М. (дов. №13-02/41-5436 від 28.10.2008р.)
третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Головного управління промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації -Школьного С.В. (дов. №02-26/202 від 26.01.2009р.)
2. Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційне подання (вх. № 2980 Х/2-4) Прокурора Дергачівського району Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008 р. по справі № 42/91-08 (н.р. 53/441-06)
за позовом ВАТ «АТП-16351», м. Дергачі,
до відповідачів:
1. Дергачівської районної державної адміністрації, м. Дергачі,
2. Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Дергачі,
3. Головного Управління Державного казначейства України в Харківській області, м. Харків,
треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Головне управління промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,
2. Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,
про стягнення 1 211 550,00 грн.,-
встановила:
ВАТ «АТП-16351»звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, після уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідачів 1 211 550,00грн. збитків від пільгових перевезень пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування за 2003-2004 року. В обґрунтування позовних вимог ВАТ “АТП-16351» посилається на те, що відповідачі при організації розробки бюджетного замовлення для подачі місцевим фінансовим органам згідно ст.ст.75, 76 Бюджетного кодексу України повинен був врахувати у бюджетному замовленні на відповідний рік фактичну інформацію щодо обсягів перевезень пільгового контингенту пасажирів і відповідно щодо обсягів компенсацій за такі перевезення. Як зазначає позивач, не зважаючи на укладені договори, відповідачі не включили до бюджетного замовлення та проекту бюджету в необхідному обсязі суми компенсацій щодо пільгового перевезення пасажирів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2007 р. по справі №53/441-06, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008 р., позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Постановою Верховного суду України від 22.04.2008 р. по справі № 53/441-06 постанову Вищого господарського суду України від 17.01.2008 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 09.10.2007 р. та рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2007р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Постанова Верховного суду України від 22.04.2008 р. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи була передбачена у державному бюджеті на відповідні роки достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту, а відтак чи існувала реальна можливість отримання позивачем в повному обсязі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі дотримання відповідачами покладених на них законом обов'язків.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі №42/91-08 (н.р. 53/441-06) (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів солідарно з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області і Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної адміністрації на користь ВАТ «АТП-16351»заборгованість по нанесеним збиткам від перевезення пільгових пасажирів в сумі 1211550,00 грн., державне мито в розмірі 12115,50 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № 42/91-08 (н.р. 53/441-06) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що довідка про кредиторську заборгованість перед позивачем на суму 1 356 450 грн., надана позивачем по справі, не є актом звірки, так як не відповідає вимогам щодо форми акту звірки і видача її є перевищенням повноважень головою Дергачівської райдержадміністрації, так як відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання тільки в межах бюджетних асигнувань. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України на відповідний рік не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати Державного бюджету України на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись.
Прокурор зазначає, що довідка про кредиторську заборгованість перед позивачем на суму 1 356 450 грн. базується саме на статистичних даних і факт перевезення такої кількості пільгового контингенту не підтверджується жодним документом, але судом першої інстанції цей факт було проігноровано.
Прокурор також зазначає, що відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, реєстри нарахованих сум на отримання коштів субвенції формуються на підставі наданих головним розпорядником коштів місцевих бюджетів актів звіряння розрахунків з підприємствами - надавачами відповідних послуг.
Таким чином, на думку прокурора, вищезазначена довідка про кредиторську заборгованість перед позивачем на суму 1 356 450 грн., не є підставою для взяття відповідних бюджетних зобов'язань.
Щодо розрахунків необхідної компенсації наведених позивачем в розшифровках, прокурор зазначає, що Міністерство фінансів України (лист №1-03166-2-28/2938 від 30.09.03) не визнає положень Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 27.05.03 № 150, для визначення обсягів субвенцій, оскільки вищезазначена Інструкція встановлює порядок обліку кількості пасажирів, пасажирообороту громадського транспорту та забезпечує достовірність інформації про обсяги пасажирських перевезень на маршрутах. Проте, порядок не передбачає обліку фінансових втрат від перевезень пільговиків і його результати не можуть бути підставою для визначення обсягу компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Прокурор не погоджується із твердженнями суду першої інстанції про те, що зведені облікові показники, оформлені сторонами як кредиторська заборгованість відповідачів на суму 1356450 грн., і ця заборгованість є результатом збитків у позивача від пільгових перевезень, оскільки, на його думку, не можна вважати документом, який може підтвердити кредиторську заборгованість на суму 1 356 450 грн. бюджетних коштів звичайну довідку підписану навіть не керівником установи і в якій відсутній підпис головного бухгалтера установи.
Прокурор вказує, що судом першої інстанції також було встановлено, що бюджетний запит фінансового управління першого відповідача не дорівнював сумі компенсації для погашення збитків позивача за перевезення пільгового контингенту, але судом не зазначено відповідно до якої норми закону саме перший відповідач повинен був готувати бюджетні запити. Прокурор зазначає, що згідно ст..22 п.4.2. Бюджетного кодексу України бюджетні запити готують головні розпорядники коштів. Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік (2003,2004) головним розпорядником коштів по пільговому перевезенню визначено облдержадміністрацію. Тому, розподіл коштів, які надходили з державного бюджету на ці цілі здійснювала облдержадміністрація по всіх районах області і за рішенням обласної ради передавались районному бюджету.
Позивач, ВАТ АТП-16351, надав відзив на апеляційне подання прокурора Дергачівського району Харківської області в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № 42/91-08 (н.р. 53/441-06) вважає законним та обґрунтованим, не вбачає підстав для його скасування та просить рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. залишити без змін, а апеляційне подання -без задоволення.
Перший відповідач, Дергачівська райдержадміністрація, письмовий відзив на апеляційне подання не надав, у судовому засіданні представники першого відповідача підтримали вимоги апеляційного подання, просили його задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № 42/91-08 (н.р. 53/441-06) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ті ж підстави, що викладені в апеляційному поданні прокурора Дергачівського району Харківської області.
Другий відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації, надав відзив на апеляційне подання, в якому зазначив, що підтримує вимоги апеляційного подання та просить рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № 42/91-08 (н.р. 53/441-06) скасувати та прийняти нове судове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційне подання другий відповідач вказує, що відповідно до рішення ХХХІІ сесії ІV скликання Дергачівської районної ради від 23.01.2006р. управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації було визначено головним розпорядником коштів по виплаті компенсацій за пільговий проїзд автотранспортом у 2006 році. До цього, дані повноваження були покладені на райдержадміністрацію, жодних зобов'язань щодо заборгованості по даних видатках управління не приймало, заборгованість, яка склалась до 01.01.2006р., до управління не передавалась.
Третій відповідач, Головне Управління Державного казначейства України в Харківській області, надав відзив на апеляційне подання, в якому зазначив, що підтримує вимоги апеляційного подання та просить рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № 42/91-08 (н.р. 53/441-06) скасувати та прийняти нове судове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, головне управління промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації, письмовий відзив на апеляційне подання не надала, у судовому засіданні представник головного управління промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації підтримав вимоги апеляційного подання, просив його задовольнити, а рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № 42/91-08 (н.р. 53/441-06) скасувати та прийняти нове судове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації, надала письмовий відзив на апеляційне подання в якому зазначив, що підтримує вимоги апеляційного подання та зазначає, що компенсація пільгових перевезень є виключно державною програмою соціального захисту, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету та у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, а задоволення позовних вимог за відсутності бюджетних зобов'язань та відповідного фінансування з Державного бюджету є, на думку Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації, неправомірним з точки зору бюджетного законодавства.
23.01.2009р. до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
26.01.2009р. у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду представник позивача відкликав клопотання про відкладення розгляду справи та просив клопотання не розглядати.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 26.01.2009р. помічник прокурора Дергачівського району Харківської області Миргород І.І., відповідно до ст. 22 ГПК України, надав заяву про доповнення апеляційного подання. В заяві про доповнення апеляційного подання прокурор зазначає, що позовні вимоги виникли з відносин, які мають публічно-правовий характер, оскільки відповідачі по справі, органи виконавчої влади, виступають в даних правовідносинах суб'єктами владних повноважень і є сторонами адміністративного договору, тому, на думку прокурора, дана справа повинна розглядатись як адміністративний спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Копії заяви про доповнення апеляційного подання були отримані представниками сторін у судовому засіданні під розпис.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 26.01.2009р. було оголошено перерву до 28.01.2009р. до 12:30 год. для надання сторонам змоги ознайомитись з заявою про доповнення апеляційного подання.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційного подання в межах вимог, передбачених ст.101ГПК України, заслухавши доводи представників сторін та прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне подання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Під час апеляційного провадження та судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2003р. між головним управлінням промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації та ВАТ “АТП-16351» було укладено договори № 22 та №25 ( з подальшим продовженням дії відповідно до договорів № 246 від 27 грудня 2004 року ; № 120 від 22 грудня 2003 року ) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Відповідно до п.п.2.2.4 договорів №22 та №25 від 14.05.2003р. позивач здійснює перевезення пільгових категорій громадян відповідно до чинного законодавства та укладених договорів з органами виконавчої влади ( органами місцевого самоврядування, в яких визначається державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування).
26.02.2003 року та 26.01.2004 року між Дергачівською районною державною адміністрацією та ВАТ “АТП-16351» було укладено договори б/н на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів. Згідно з п.1.2 Договорів Дергачівська районна державна адміністрація сплачує суму компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів в межах показників зазначених Законом України “Про Державний бюджет на 2003 рік» та відповідно Законом України “Про Державний бюджет на 2004 рік».
Колегія суддів зазначає, що договорах №22 та №25 від 14.05.2003р., укладених між головним управлінням промисловості, транспорту і зв'язку Харківської обласної державної адміністрації та ВАТ “АТП-16351» , та в договорах б/н від 26.02.2003р. та від 26.01.2004р., укладених між Дергачівською районною державною адміністрацією та ВАТ “АТП-16351», не було враховано вимоги ст. 36 Закону України «Про автомобільний транспорт»№ 2344-111 від 05.2001р., яка передбачає обсяги пільгових перевезень.
Пільгові перевезення виконувались позивачем відповідно до Закону України від 28.02.91р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 17.05.93р. «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», Постанова Кабінету Міністрів України № 555 від 16.08.04р. «Про поширення чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 354 та Закону України № 3721-Х II від 16.12.93р. «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку України зі змінами та доповненнями та ін.
Матеріалами справи доведено , що позивач по факту обліковував обсяги послуг по видам перевезень, та щомісячно подавав до Дергачівської районної державної адміністрації розшифровки до акту звіряння, як додатки до договорів від 26.02.2003р., та 26.02.2004р., на отримання компенсації і фактичних затрат від перевезень по ВАТ “АТП-16351». Дані розшифровки були прийняті першим відповідачем без зауважень.
Відповідно до пунктів 10, 11 Положення про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про Єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" підприємства та організації, що надають послуги щомісячно до 25-го числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданим пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісячно звіряє інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, у разі виявлених розбіжностей стосовно загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводять розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги.
Таким чином, згідно вищенаведених норм, обов'язок звірки інформації, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги покладається саме на уповноважений орган, який у разі виявлених розбіжностей не проводить розрахунків.
З матеріалів справи вбачається, що отримуючи від позивача розшифровки до актів звірки, перший відповідач не перевіряв інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надійшла від позивача, не надавав заперечень щодо суми заборгованості, зазначеної в цих розрахунках .
Окрім цього, Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 11.06.1998 року № 359 “Про створення робочої комісії по обстеженню пасажиропотоків на маршрутах “АТП-16351»було створено робочу комісію, яка на засіданні робочої комісії від 24 грудня 1998 року (протокол № 1) затвердила розрахунковий коефіцієнт співвідношення кількості платних та безоплатних пасажирів по Дергачівському ВАТ “АТП-16351».
Тарифи на перевезення пасажирів автобусами на маршрутах, що обслуговуються ВАТ “АТП-16351» розраховані у відповідності з п.8.1 Інструкції про порядок обліку пасажирів , що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.1996 року № 150, яка не була визнана нечинною або незаконною у встановленому законом порядку.
Дані позивача по перевезенню пільгового контингенту , зазначені в розшифровках до актів звіряння, повністю співпадають з даними, відображеними в державній статистичній звітності “Звіт про доходи і видатки по автомобільним перевезенням» за 2003, 2004 роки. Зведені облікові показники були оформлені сторонами як кредиторська заборгованість відповідачів на суму 1356450грн.
Відповідно до ст. 31 Закону України “Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських,приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Стаття 37 Закону України “Про автомобільний транспорт» передбачає засади пільгового перевезення пасажирів автомобільним транспортом ,в якій зазначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Статтею 29 цього ж Закону України встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Компенсація збитків позивача за здійснені пільгові перевезення пасажирів передбачена також Постановою Кабінету Міністрів України № 552 від 12.08.1994р., згідно якої видатки, пов'язані з наданням пільг, щодо користування в сільській місцевості автобусами приміських маршрутів, враховуються при визначенні загальної суми збитків транспорту які покриваються з бюджету.
Із зазначених норм діючого законодавства вбачається, що компенсація збитків, понесених автомобільним перевізником є саме обов'язком органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і проводиться з відповідного державного бюджету.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні, надані першим відповідачем, дані ВДК в Дергачівському районі щодо видатків Дергачівської районної державної адміністрації по КПК 170102 “Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян» за 2003-2004 роки, згідно з якими субвенцій на компенсації для ВАТ АТП-16351 було надано: в 2003р.- 48,5тис.грн., в 2004р. - 60,6 тис. грн., тоді як згідно даних Головного фінансового управління державного казначейства України в Харківській області, субвенцій в межах державного бюджету на 2003р. надано 78,6 тис.грн., а на 2004р. -131,6 тис.грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано суду доказів на підтвердження розробки бюджетного замовлення на 2003-2004 роки з урахуванням фактичної інформації щодо обсягів перевезення позивачем пільгового контингенту пасажирів, також доказів на підтвердження заперечень по кількості перевезених пасажирів або суми заборгованості перед позивачем після прийняття щомісячних звітів ( розшифровок) позивача.
До матеріалів справи було надано переписку з Міністерством фінансів України, комітетом Верховної ради України з питань бюджету щодо погашення заборгованості перед перевізниками за перевезення пільгового контингенту, чим самим підтверджується, що відповідачі визнають наявність такої заборгованості.
Отже, відповідачі, Дергачівська райдержадміністрація та Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 є розпорядниками коштів в районі, при організації розробки проекту бюджету на 2003р.,2004р. порушували норми матеріального права ст. 75, ст.76 Бюджетного Кодексу України зокрема пункт 4 ст. 75 яка передбачає, що достовірність та зміст поданих місцевими фінансовими органами, бюджетних запитів мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.
Бюджетний запит фінансового управління першого відповідача не дорівнював потрібній сумі компенсацій для погашення збитків позивача за перевезення пільгового контингенту. За таких обставин відповідальність в частині повернення некомпенсованих затрат по пільговому перевезенню пасажирів повинні нести перший відповідач та другий відповідач, як розпорядник коштів.
Натомість, розрахунок затрат позивача на перевезення пільгового контингенту пасажирів відповідає дійсності оскільки звітність яка міститься в розшифровках до акту звірки на отримання компенсації і фактичних затрат від перевезень складались позивачем на підставі фактичних виробничих даних з урахуванням діючого Розпорядження № 359 від 11.06.1998р. Дергачівської районної державної адміністрації та Протоколу № 1 від 24 грудня 1998р.
Заперечуючи достовірність звітів в Розшифровках до акту звіряння прокурор, відповідачі та треті особи не надали суду доказів недостовірності розшифровок. Натомість, як судом першої інстанції так і апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачі приймали звітність позивача без будь-яких претензій та зауважень в звітні періоди.
Крім того, сума затрат позивача від перевезення пільгового контингенту співпадає з зазначеними сумами кредиторської заборгованості відповідачів перед позивачем згідно Довідки станом 01.10.2004р., та акту звірення між другим відповідачем та перевізником станом на 01.04.2004р., що також є підтвердженням того, що розрахунок затрат позивача на перевезення пільгового контингенту пасажирів відповідає дійсності.
Посилання прокурора, відповідачів та третіх осіб на те, що позивачем до суду не надано доказів, що дані, які зазначені в довідці, не були звірені з фактичними перевезеннями, є необґрунтованими, оскільки фінансова звірка таких даних, як вже зазначалось, згідно законодавства, покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Посилання прокурора в апеляційному поданні на той й факт , що розпорядники бюджетних коштів беруть на себе бюджетні зобов'язання лише тільки в межах бюджетних асигнувань спростовується п.8 ст. 2 Бюджетного Кодексу України , в якому зазначено, що бюджетне зобов'язання -це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору , придбання товару , послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Так, матеріали справи свідчать , що відповідачі дійсно в межах коштів, що надійшли до місцевого бюджету відшкодували позивачеві частину заборгованості , проте доказів , що замовлення було розміщено в обсязі заборгованості перед позивачем , відображеної в розшифровках до актів звірки , суду не надано.
Підтвердженням цього є лист Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації від 03.06.2005 року № 4-28/2-044а , в якому зазначено , що заборгованість ВАТ “АТП-16351» станом на 01.10.2004 року в сумі 1356450, 00 грн. не включена до зобов'язання бюджету Дергачівського району і тому не підлягає відшкодуванню.
Цим самим, відповідачі порушили п.п.10-11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 та норми матеріального права, а саме п.п. "б" п.4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного Кодексу України, відповідно до якого, до видатків, які здійснюються з районних бюджетних та бюджетів міжобласного значення та враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту: компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Згідно зі ст. 102 Бюджетного Кодексу України видатки місцевих бюджетів передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої ст. 89 цього Кодексу фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.03.2002р. № 256 розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управління відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином саме на відповідачів покладається обов'язок по відшкодуванню позивачу спірних коштів відповідно до положень пункту 8 зазначеного Порядку.
В абзаці другому п.12 Постанови Кабміну України № 256 від 04.03.2002р. встановлено, що погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилась на початок року, провадиться першочергово.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів грошових коштів у сумі 1 211 550грн.
Стосовно посилань прокурора на те, що даний спір носить адміністративний характер та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства, викладених у заяві про доповнення апеляційного подання, колегія суддів зазначає, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Особливістю спірних правовідносин, що підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства, є їх публічно-правовий характер, пов'язаність зі сферою реалізації публічної влади. Специфікою публічно-правового спору є те, що він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадян або організацій.
Колегія суддів відмічає, що у даній справі предметом спору є компенсація позивачу його затрат, пов'язаних з пільговим перевезенням пасажирів, які він здійснював на підставі відповідних господарських договорів в ході своєї господарської діяльності. Не зважаючи на те, що однією із сторін у договорах на перевезення є орган владних повноважень, правовідносини з пільгового перевезення пасажирів не має публічно-правового характеру та не пов'язаний з реалізацією публічної влади, тому даний спір є господарським, а не адміністративним та підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційне подання прокурора - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів одноголосно, -
постановила:
Апеляційне подання прокурора Дергачівського району Харківської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008 р. по справі № 42/91-08 (н.р. 53/441-06) залишити без змін.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Гончар Т. В.
Шутенко І.А.