79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
15.01.09 Справа № 06/16-38
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Волинській області, м. Луцьк, за вих. № 4/9181 від 05.12.2008 року
на ухвалу господарського суду Волинської області від 28.11.2008 року
у справі № 06/16-38
за скаргою Підприємства Маневицької виправної колонії № 42 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області на дії посадових осіб Відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції (далі ВДВС Маневицького РУЮ)
у справі за позовом Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області (підприємство Полоцької виправної колонії № 76), с. Іваничі Володимирецького р-ну Рівненської обл.
до підприємства Маневицької виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області № 42, смт. Маневичі Волинської обл.
третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Волинській області
про стягнення 3 078 грн. 07 коп.
За участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача -Приходько Л.І.- представник;
прокурор -Макогон Ю.І.- прокурор відділу;
третя особа -Клехо А.Я. -представник.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.11.2008 року (суддя Дем»як В.М.) задоволено скаргу Підприємства Маневицької виправної колонії № 42 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області, визнано дії ВДВС Маневицького РУЮ при винесенні постанов від 03.11.2008 року про накладення арешту на рахунки боржника неправомірними. Вищезазначені постанови про накладення арешту скасовано.
Суд мотивував своє рішення тим, що заступник начальника ВДВС Маневицького РУЮ Наумчук О.В., при винесенні вищезазначених постанов про накладення арешту на кошти боржника, порушив вимоги ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», а саме неправомірно наклав арешт на рахунки, які належать підприємству Маневицької виправної колонії № 42, між тим, як вбачається з матеріалів господарських справ, на виконання яких видано накази, боржників є два -Маневицька виправна колонія № 42 та підприємство Маневицької виправної колонії № 42, які є самостійними юридичними особами.
Судом першої інстанції зроблено висновок, що при виконанні наказів державний виконавець, в порушення ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», не звернувся до суду про зміну способу виконання рішення, відстрочку або розстрочку, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати у своїй діяльності надані йому права у точній відповідності з законом.
Крім того, місцевим господарським судом зроблено висновок, що накладення арешту на рахунки підприємства Маневицької виправної колонії № 42 не сприятиме виконанню судових рішень господарського суду, а зробить його неможливим, та в результаті може призвести до блокування функціонування Виправної колонії № 42 та її підприємств. Також, місцевий господарський суд відновив строк на оскарження дій посадових осіб ВДВС Маневицького РУЮ, керуючись ст. 50 ГПК України та ст. 121-2 ГПК України, зазначаючи, що повідомлення про об»єднання виконавчих проваджень у зведене направлено ВДВС Маневицького РУЮ з порушенням процесуальних строків.
Не погоджуючись з ухвалою суду Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та визнати правомірними дії посадових осіб ВДВС Маневицького РУЮ щодо накладення арешту на грошові кошти боржника.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»заходи примусового виконання рішень застосовуються до всіх боржників незалежно від форми власності, підвідомчості чи галузевої приналежності та Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено будь-яких обмежень щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника.
Також, апелянт зазначає, що господарським судом невірно зроблено висновок, що Маневицька виправна колонія №42 та Підприємство Маневицької виправної колонії, є дві самостійні юридичні особи, оскільки відомості, які ідентифікують боржника є ідентифікаційний код суб'єкта та його розрахунковий рахунок, які брались державним виконавцем до уваги при прийнятті рішення про об'єднання виконавчих проваджень у зведене, та при накладенні арешту на рахунки у межах загальної суми стягнення, що відповідає ст. 19, ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідач у поясненнях на апеляційну скаргу, представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги відхилив, просить суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на те, що підприємство Маневицької виправної колонії № 42 є казенним підприємством, а тому згідно ч. 1 ст. 13, ст. 26 Закону України «Про Кримінально-виконавчу службу України»майно установ виконання покарань належить на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об»єктом застави, звернення стягнення на майно не допускається.
Позивач та ВДВС Маневицького управління юстиції участі своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, клопотання про неможливість взяти участь у судовому засіданні та про відкладення розгляду справи не поступали.
Заслухавши пояснення представника відповідача, Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Волинській області та думку прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Волинській області підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Рішенням господарським судом Волинської області 03.06.2008 року задоволено позов Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області (підприємство Полоцької виправної колонії № 76) до підприємства Маневицької виправної колонії № 42 та стягнуто з останнього 3078,07 грн., судові витрати (а.с. 22).
20.11.2008 року відповідачем подано скаргу на неправомірні дії посадових осіб ВДВС Маневицького РУЮ, в якій просить поновити пропущений строк на оскарження та визнати дії заступника начальника ВДВС Маневицького РУЮ незаконними, зняти арешт з розрахункових рахунків. Свої доводи підприємство Маневицької виправної колонії № 42 мотивує тим, що при винесенні постанов від 03.11.2008 року про накладення арешту на рахунки скаржника, посадовою особою ВДВС не було враховано, що основним завданням Маневицької виправної колонії № 42, відповідно до положень Кримінально-виправного кодексу України, є утримання та перевиховання засуджених. Тобто, блокування розрахункових рахунків підприємства призведе не лише до різкого погіршення умов утримання засуджених, а й до неможливості здійснення основної діяльності виправної колонії. (а.с. 29-30)
Суд першої інстанції приймаючи оскаржену ухвалу, зіслався на те, що державний виконавець не звернувся з заявою до суду про розстрочку виконання рішення суду першої інстанції, чим порушив права та законні інтереси як установи, підприємства так засуджених.
Відповідно до ст. 33 Закону України «По виконавче провадження» звернутися до суду про відстрочку або розстрочку виконання рішення є правом, а не обов»язком державного виконавця, яке надається не лише йому, а й сторонам виконавчого провадження. Даний факт не може бути підставою для визнання дій державного виконавця незаконними.
Колегія суддів, не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо неправомірності накладення ВДВС Маневицького РУЮ арешту на кошти боржника з огляду на те, що майно Маневицької виправної колонії № 42 перебуває в державній власності, а відтак звернення стягнення на майно не допускається.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів відповідно до Законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених Законом.
Відповідно до п. 4. ст. 4 цього Закону заходами примусового виконання рішень, є інші заходи, передбачені рішенням.
Постановою заступника начальника ВДВС Маневицького РУЮ від 03.11.2008 року при примусовому виконанні виконавчих документів, виданих з 12.03.2004 року по 13.06.2008 року, накладено арешт на кошти Маневицької виправної колонії №42 в сумі 403694,17 грн.
Згідно постанови про передачу виконавчих проваджень від 04.11.2008 року зведене виконавче провадження щодо Маневицької виправної колонії № 42 було передано на виконання старшому державному виконавцю підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції.
Відповідно до п.4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У відповідності до вимог п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» від 26.12.2006 року № 14 при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець, згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей -на належне йому майно, за винятком того, на яке не може бути звернено стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови заступника начальника ВДВС Маневицького РУЮ від 03.11.2008, арешт накладався на кошти боржника -Маневицької виправної колонії № 42, а не належне йому майно.
Вищезазначене положення спростовує доводи відповідача, викладені в поясненнях на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на ст. 26 Закону України « Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Даною нормою Закону не допускається звернення стягнення лише на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я.
Виходячи з вище зазначеного, дії заступника начальника ВДВС Маневицького РУЮ щодо винесення постанови про арешт грошових коштів Маневицької виправної колонії № 42 є такими, які в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих їй повноважень.
Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, який визначив наявність двох боржників у виконавчому провадженні - підприємства Маневицької виправної колонії № 42 та Маневицької виправної колонії № 42, що є, на його думку, підставою для визнання дій заступника начальника ВДВС Маневицького РУЮ та скасування постанов про накладення арешту на кошти боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, в наказі господарського суду № 06/16-1 від 13.06.2008 року (а.с.25) стягнення суми боргу 3078 грн. 07 коп. здійснено з р/р 260073092407, який належить підприємству Маневицької виправної колонії № 42 ЗКПО 08679669. В постанові про накладення арешту на кошти від 03.11.2008 року зазначено ідентифікаційний код боржника -06679669, що свідчить про правомірність винесення постанов державним виконавцем відносно боржника, за виконавчим документом.
В наказах про примусове виконання рішень місцевим господарським судом зазначаються не лише найменування та місцезнаходження боржника, але і інші відомості, які ідентифікують боржника, а саме, ідентифікаційний код та його розрахунковий рахунок. В вищезазначених наказах про примусове виконання рішень суду першої інстанції найменування боржників є різними, проте ідентифікаційні коди боржників є одинаковими. (а.с.33)
Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом невірно зроблено висновок про визначення підприємства Маневицької виправної колонії № 42 та Маневицької виправної колонії № 42 як двох самостійних юридичних осіб.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103-105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 28.11.2008р. у справі № 06\16-38 скасувати.
3.В задоволенні скарги підприємства Маневицької виправної колонії № 42 на дії Відділу Державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції -відмовити.
4.Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу № 06\16-38 повернути в Господарський суд Волинської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л
Суддя Мурська Х.В.