Іменем України
21.01.09 Справа №20/443/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д. , Хуторной В.М.
при секретарі: Шерник О.В.,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Матіс Т.В., довіреність від 05.09.2008р. № 295;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2008 року у справі № 20/443/08
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158а)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26)
про зобов'язання належним чином виконувати зобов'язання за договором.
Відкритим акціонерним товариством «Запорізький арматурний завод» було подано позов до господарського суду Запорізької області про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» належним чином виконувати зобов'язання по договору №40 від 01.02.1993р. (із змінами та доповненнями), а саме: постачати електричну енергію в строки, обсягах та напрузі встановлених договором.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2008 року у справі №20/443/08 (суддя Гандюкова Л.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів належним чином виконання ним зобов'язань по договору та не доведено порушення його прав електропостачальною організацією.
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод», не погоджуючись із прийнятим у справі судовим актом, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2008 року по справі №20/443/08 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом першої інстанції, в порушення п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, не прийнято до уваги неподання позивачем витребуваних судом матеріалів та нез'явлення представника позивача у судове засідання без повідомлення причин неявки та заяви про розгляд справи за його відсутністю. Вважає, що враховуючи приписи зазначеної норми права та Роз'яснень Вищого господарського суду України №02-5/612 від 23.08.1994р. “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України», господарський суд повинен був залишити позов без розгляду, в зв'язку з чим рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року по справі №20/443/08 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, апеляційний розгляд справи призначено на 21.01.2009 року, про що сторони були повідомлені належним чином.
Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а оскаржуване судове рішення без змін. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення господарського суду першої інстанції по цій справі законним. На думку відповідача, господарський суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про достатність матеріалів справи для розгляду справи по суті. Вказує, що залишення позову без розгляду у разі неподання позивачем додаткових матеріалів та нез'явлення представника позивача у судове засідання це виключно право суду, а не його обов'язок.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №66 від 20.01.2009 року справу №20/443/08 передано для розгляду у складі колегії суддів: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
Позивач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги та наявність документальних доказів про своєчасне отримання сторонами ухвали про призначення апеляційним судом справи до розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в відзиві на апеляційну скаргу.
За заявою представника відповідача, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представника відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вислухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
01.02.1993 року між Відкритим акціонерним товариством “Запорізький арматурний завод» (абонентом) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго» (електропостачальна організація) було укладено договір про постачання електричної енергії № 40 (надалі - договір).
Згідно умов вищевказаного договору, постачальник взяв на себе зобов'язання постачати електричну енергію споживачу, а останній в свою чергу зобов'язався своєчасно оплачувати її вартість та виконувати інші умови, обумовлені даним договором.
У договорі сторони узгодили, що під час його виконання повинні керуватися чинним законодавством України та директивними документами.
У відповідності з п.1.1 договору, із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.09.2005р., енергопостачальна організація зобов'язалася поставляти споживачу електроенергію, як різновид товару - в обсягах, визначених Додатком №12 "Обсяги поставки електричної енергії споживачу".
Згідно з п.2.2.1 договору, в редакції додаткової угоди від 01.09.2002р., абонент, в совою чергу, зобов'язався оплачувати поставлену електроенергію та інші платежі за розрахунковий період грошовими коштами у відповідності до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги, згідно з діючими у розрахунковий період тарифами та умовами цього договору.
Пунктом 5.1.1. договору, із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.01.2007р., визначено, що електропостачальна організація має право обмежувати або припиняти поставку електричної енергії споживачу в порядку, передбаченому ПКЕЕ.
У зв'язку із відсутністю оплати з боку відповідача за спожиту електроенергію електропостачальною організацією направлені споживачу факсограми №019-43/4657 від 22.07.2008р., №019-43/4814 від 29.07.2008р., №020-43/5031 від 07.08.2008р. з попередженнями про відключення електроенергії, із зазначенням часу та дати, у разі непогашення заборгованості, та можливість її відновлення після повного погашення заборгованості, оплати за повторне підключення та дотримання умов договору. Також цими повідомленнями зверталася увага на необхідність відключити устаткування, повідомлення споживачів про майбутні відключення для вживання проти аварійних заходів.
Листом від 08.08.2008р. №020-43/5054 ВАТ “Запоріжжяобленерго» повідомлено абонента про направлення рахунку за спожиту у липні 2008 року електроенергію з вимогою здійснити оплату та попередженням про припинення подачі електроенергії у випадку несплати.
Представником ВАТ “Запоріжжяобленерго» 06.08.2008р. було складено Акт , згідно з яким у зв'язку з заборгованістю ВАТ “Запорізький арматурний завод» по оплаті за спожиту електроенергію електропостачання підприємства з 11.08.2008р. буде припинятися кожний день з 12-00 до 16-00 годин.
Зобов'язання Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» належним чином виконувати зобов'язання по договору №40 від 01.02.1993р. (із змінами та доповненнями), а саме: постачати електричну енергію в строки, обсягах та напрузі встановлених договором було предметом судового позову у цій справі.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:
Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються Законом України «Про електроенергетику», Законами України «Про захист прав споживачів» та «Про енергозбереження», іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України “Про електроенергетику», енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання електричної енергії.
Відповідно до статей 26 та 27 Закону України «Про електроенергетику», п.1.3 Правил користування електричною енергією» (надалі - Правил), затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005р. № 910, із змінами, внесеними постановою від 22.11.2006р. №1497), постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, укладеним в даному випадку позивачем з постачальною енергетичною організацією - ВАТ «Запоріжжяобленерго».
Відповідно до п.5.1 цих Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 626 цього Кодексу визначено, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Умовами укладеного між сторонами договору сторони по договору узгодили умови, обсяги поставки електроенергії, порядок розрахунків за спожиту електроенергію та відповідальність сторін за порушення умов договору, зокрема, відмова від оплати або часткова оплата вартості отриманої електроенергії.
Обставини справи свідчать, що дії електропостачальної організації - ВАТ “Запоріжжяобленерго», направлені на обмеження електропостачання споживача - ВАТ “Запорізький арматурний завод», були зумовлені тим, що підприємством, в порушення умов укладеного між сторонами договору, не оплачено в повному обсягу вартість отриманої за договором електроенергії.
Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи, і протилежного позивачем не доведено і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Напроти, рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.2007р. по справі №20/86/07 задоволені позовні вимоги ВАТ “Запоріжжяобленерго» щодо стягнення з ВАТ “Запорізький арматурний завод» вартості отриманої за договором №40 електроенергії, що підтверджує неналежне виконання споживачем умов договору №40 на постачання електроенергії.
Також, стягнення з ВАТ “Запорізький арматурний завод» заборгованості за спожиту електроенергію за вказаним договором є предметом розгляду по справам №6/226/08 та №18/123/08, які на час прийняття рішення знаходилися в провадженні господарського суду Запорізької області.
Доводи позивача стосовно того, що межа балансової належності та точка продажу була встановлена помилково, і в дійсності повинна бути встановлена на губках трансформатора силового ТДТН 63000/150, який знаходиться на балансі та належить позивачу, та, відповідно, позивач є споживачем не 2-го, а 1-го класу, що призвело до переплати за спожиту електроенергію за період з 2005 по 2008 роки, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, змін до укладеного між сторонами договору з цих питань не внесено, і в силу приписів ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За визначенням п.4.1 Правил постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється постачальником електричної енергії відповідно до режимів, передбачених договорами.
Також, у відповідності з п.6.1. Правил розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Вибір виду тарифу здійснюється споживачем, зазначається у договорі та може бути змінений у порядку, передбаченому договором, але не частіше ніж один раз на рік. Споживач має право на зміну виду тарифу у разі зміни значення тарифних коефіцієнтів, які використовуються для визначення рівня ставок тарифів, диференційованих за періодами часу. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
Пунктом 6.5 Правил (в редакції, що діяла на момент існування спірних взаємовідносин), у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Згідно з п.7.1 Правил електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами. Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.
Пунктом 7.5 Правил визначено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі: <...> 3) несплати спожитої електричної енергії відповідно до умов договору; <…>.
Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
В силу статті 27 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР, правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: <…> порушення правил користування енергією; <…>.
Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго» виконувалися умови договору № 40 на користування електричною енергією від 01.02.1993 року, відпускалася електрична енергія позивачу згідно умов договору. Позивачем в повному обсягу вартість отриманої енергії не сплачено.
Як свідчать матеріали справи, дії відповідача щодо обмеження в споживанні електричної енергії здійснювалися із дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством та умов договору.
Враховуючи викладене, колегії суддів дійшла висновку, що дії електропостачальної організації по обмеженню постачання електричної енергії слід визнати правомірними.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, як встановлено господарським судом, і з чим погоджується колегія суддів, позивачем не доведено протиправності дій електропостачальної організації та порушення його прав, які підлягали б захисту.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що рішення є незаконним у зв'язку із незастосуванням судом положень п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за змістом зазначеної норми права, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Разом з тим, згідно Роз'яснень Вищого господарського суду України №02-5/612 від 23.08.1994р. “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України», при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування пункту п'ятого статті 81 ГПК України можливо за наявності, зокрема, того, що витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору.
Також, Вищий господарський суд України листом від 11.04.2005р. № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України», порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», роз'яснив, що якщо для розгляду справи необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх від позивача, а у разі неподання ним таких матеріалів, з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Колегія суддів також враховує, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року за № 11 "Про судове рішення" (зі змінами та доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Водночас, порушення норм процесуального права, за змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України, може бути підставою для скасування або зміни рішення господарського суду, якщо це порушення привело до прийняття неправильного рішення.
Господарський суд першої інстанції визнав наявні матеріали справи достатніми для розгляду справи, викладені у рішенні суду обставини підтверджується належними доказами. Ніяких доводів в спростування висновків господарського суду щодо відсутності підстав вважати неправомірними дії електропостачальної організації по обмеженню в споживанні електричної енергії позивачем не наведено, будь-яких доказів не надано.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.
Апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Судові витрати ( 85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом, а також 42,50 грн. державного мита за апеляційною скаргою ) відноситься на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2008 року у справі № 20/443/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.