01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.01.2009 № 40/150
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Борисенко І.В.
Шипка В.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство холдингова компанія "Київміськбуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.10.2008
у справі № 40/150 (Пукшин Л.Г.)
за позовом Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство"
до Акціонерне товариство холдингова компанія "Київміськбуд"
третя особа позивача
третя особа відповідача Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 61384,02 грн.
Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення з відповідача на користь Позивача суми боргу у розмірі 58.910,08 грн., пені - 2.181,21 грн., 3 % річних - 292,73 грн. та вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки Відповідача.
Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним.
Між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Третя особа), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» (далі - Позивач) та Акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - Відповідач) 27.12.2007 укладено інвестиційний договір № 049-13(і)42 (далі - Договір), відповідно до якого Позивач виступив замовником будівництва житла по вул. Лайоша Гавро, 1, а Відповідач - інвестором зазначеного будівництва. Пунктом 4.1.15 Договору Відповідач (інвестор за Договором) зобов'язується компенсувати Позивачу (замовник за Договором) витрати по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.
Проте Відповідач не виконав умов Договору, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 58.910,08 грн.
Пунктами 7.1 та 7.2 Договору та нормами статей 624, 625 ЦК України передбачена відповідальність сторін за невиконання договірних зобов'язань. За таких обставин, Позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та стягнення з Відповідача заборгованості та відповідних штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 258, 525, 526, 530, 615, 624, 625, 629 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.08 порушено провадження у справі № 40/150, позовна заява прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 23.09.08. Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні Позивача - Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Третя особа).
У судовому засіданні 23.09.08 представник Третьої особи надав Господарському суду міста Києва пояснення з приводу предмету спору. У судовому засіданні зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги Позивача та вважає, що наявні підстави для його задоволення. Представник Позивача повідомив суд про відмову від вжиття заходів до забезпечення позову.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 40/150 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» задоволено повністю, стягнуто з Товариства Акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 23527052), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, код 21655857) суму боргу у розмірі 58.910,08 грн., пеню у розмірі - 2.181,21 грн., 3 % річних у розмірі - 292,73, суму сплаченого державного мита - 613,84 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду, прийнявши нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2008 задоволено клопотання відповідача про відновлення пропущеного процесуального строку, відновлено відповідачу пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 40/150, прийнято до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд» і порушити апеляційне провадження у справі № 40/150, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2009.
Представник скаржника у судовому засіданні 20.01.2009 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній, а також з додатково наведених у письмових поясненнях підстав, просив суд її задовольнити, скасувати Рішення суду та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 20.01.2009 заперечували проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у позові, просили суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2007 року між Позивачем, Відповідачем та Третьою особою було укладено інвестиційний договір № 049-13(і)42 на будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Лайоша Гавро, 1 в Оболонському районі м. Києва (Договір). Згідно з умовами Договору Третя особа виступила організатором конкурсу на фінансування будівництва, Позивач - замовником будівництва, а Відповідач - інвестором будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення та підземним паркінгом на вул. Лайоша Гавро, 1 в Оболонському районі м. Києва.
Замовник (Позивач) за Договором зобов'язувався в установленому порядку оформити права на земельну ділянку, на якій буде проводитись будівництво Об'єкту інвестування, та передати Інвестору копію договору оренди (п.5.1.1 Договору).
На підставі договору оренди земельної ділянки від 27.12.2007 (далі - Договір оренди), що укладений між Позивачем (орендар) та Київською міською радою (орендодавець), за Актом приймання-передавання від 08.02.2008 Позивач прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Лайоша Гавро, 1 в Оболонському районі м. Києва, розмір - 0,6748 га, цільове призначення - для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом (п. 2.1 Договору оренди). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6.976.724,91 грн. (п. 2.2 Договору оренди).
За Договором оренди (розділ 4) орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар (Позивач) самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі щомісяця у порядку, що визначений п. 4.5 Договору оренди.
Згідно з розрахунком № Ю-18571 від 08.02.2008 розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Лайоша Гавро, 1 у Оболонському районі м. Києва розмір орендної плати склав 341.588,89 грн. на рік.
Інвестор (Відповідач) відповідно до пункту 4.1.15 Договору зобов'язався «компенсувати замовнику витрати по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою».
Позивач 03.04.2008 звернуся до Відповідача з листом-вимогою № 106/245 та претензією від 10.04.2008 № 206/274 про сплату заборгованості у сумі 58.910,08 грн. та перерахування коштів на відповідний рахунок, що вказаний у тексті претензії.
У відповідь на лист-вимогу № 106-245 від 03.04.2008 Відповідач направив на адресу Позивача лист №1860/0/2-08 від 14.04.2008.
Місцевий суд в оскаржуваному рішенні відзначив, що у вказаному листі відповідач не заперечує свого зобов'язання компенсувати Позивачу витрати по сплаті орендної плати за земельну ділянку, проте не має фінансової можливості здійснити платежі за надісланими Позивачем рахунками-фактурами.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції зробив висновок про те, що вимоги Позивача про компенсування витрат по сплаті за оренду земельної ділянки та відповідна претензія залишились зі сторони Відповідача без належного реагування. При цьому місцевий суд відзначив, що спір у справі виник з причини порушення Відповідачем договірних зобов'язань, що передбачені пунктом 4.1.15 Договору, та необхідності стягнення у зв'язку з цим штрафних санкцій, що передбачені пунктами 7.1, 7.2 Договору та Цивільним кодексом України.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з наступного:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України);
- у Договорі не зазначено строк виконання зобов'язання, що передбачене п. 4.1.15 Договору, проте Позивач має право вимагати виконання зобов'язання у будь-який час, а Відповідач повинен виконати такий обов'язок у відповідності з ч.2 ст.530 ЦК України;
- факт здійснення витрат Позивачем орендної плати за користування земельної ділянки визнається та не оспорюється Відповідачем, про що зазначено у листі Відповідача, який адресований Позивачу 14 квітня 2008 року №1860/0/2-08;
- для компенсації витрат по сплаті за оренду земельної ділянки Позивач направив на адресу Відповідача рахунки-фактури: № 12-02/08 від 04.03.2008 на суму 24.639,20 грн., № 12-03/08 від 03.04. 2008 на суму 34.270,07 грн., на загальну суму 58.910,08 грн.;
- витрати Позивача по сплаті орендної плати за землю Відповідачем не компенсовані, що свідчить про порушення останнім норм Договору та Цивільного кодексу України та завдання Позивачу у зв'язку з цим збитків;
- відповідно до п. 7.1 Договору сторони несуть Відповідальність за невиконання цього Договору відповідно до чинного законодавства України. Збитки, заподіяні однією стороною іншим сторонам, підлягають відшкодування в повному обсязі винною стороною (п. 7.2 Договору).
Разом з тим колегією суддів встановлено наступне.
Як зазначалось вище, 27 грудня 2007 року між Позивачем, Відповідачем та Третьою особою було укладено інвестиційний договір № 049-13(і)42 на будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Лайоша Гавро, 1 в Оболонському районі м. Києва (Договір).
За даним Інвестиційним договором частина функцій замовника Позивачем була передана АТ ХК «Київміськбуд», але до цих функцій не входило право користування вищевказаною земельною ділянкою, оскільки це право відповідно до договору оренди земельної ділянки від 08.02.2008 № 78-6-00514, укладеного між Київською міською радою (орендодавець) та Комунальним підприємством «Київське інвестиційне агентство» (орендар), належить виключно орендарю - Комунальному підприємству «Київське інвестиційне агентство».
Копія вказаного договору долучена до матерів справи судом першої інстанції, однак при розгляді справи місцевий суд не надав належної оцінки його положенням.
Відповідно ж до п. 4.1 Договору оренди земельної ділянки Комунальне підприємство «Київське інвестиційне агентство» самостійно розраховує та вносить орендну плату за користування земельною ділянкою орендодавцеві - Київській міській раді.
Отже, зобов'язання щодо здійснення орендної плати Київській міській раді покладено на Повивача - Комунальне підприємство «Київське інвестиційне агентство».
При цьому відповідно до п. 4.5 Договору оренди саме його зобов'язання полягає у здійсненні оплати щомісячно.
Земельну ділянку було передано позивачеві згідно з рішенням Київради № 116/3207 від 02.03.2006, пунктом 4.1 якого Позивача зобов'язано виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України саме на землекористувача покладається обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату.
На Акціонерне товариство холдингову компанію «Київміськбуд» Інвестиційним договором покладено обов'язок здійснити інвестування будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом (Об'єкту інвестування).
В Розділі 4 Інвестиційного договору передбачені всі зобов'язання Інвестора (АТ ХК «Київміськбуд») в порядку їх виникнення та виконання починаючи з інвестування проектування та закінчуючи передачею Замовнику протягом 30 календарних днів з моменту введення Об'єкту інвестування в експлуатацію 25 відсотків від загальної площі збудованих житлових приміщень (площі квартир).
Відповідно до пп. 4.1.15 Інвестор компенсує Замовнику витрати по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.
Колегія суддів відзначає, що пунктом 4.1.15 Інвестиційного договору, на який посилається Позивач як на підставу своїх вимог, не передбачено обов'язку Інвестора постійно або періодично компенсовувати Замовнику орендну плату, яку останній вносить в порядку, передбаченому договором оренди земельної ділянки.
Вказаним пунктом, як Договором в цілому, не передбачено порядку, розміру та строків компенсації відповідачем витрат позивача по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.
При цьому сам термін «компенсація» передбачає, що Інвестор зобов'язаний компенсувати Замовнику витрати по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за фактом їх понесення, тобто такі витрати можливо визначити за результатами здійснення фактичних виплат по орендній платі.
Станом на день прийняття рішення місцевим судом, як і станом на день розгляду апеляційної скарги, неможливо встановити кінцеву суму, яку повинен компенсувати позивачу апелянт, оскільки її розмір можна визначити лише після припинення договору оренди, згідно з яким здійснюється оплата оренди землі Позивачем.
Регулярно вносити платежі по орендній платі - функція замовника, яка згідно з Інвестиційним договором (чи іншими договорами ) Апелянту не передавалась. Не передбачено також обов'язку Інвестора постійно або періодично компенсовувати Замовнику орендну плату, яку він вносить в порядку, передбаченому договором оренди.
Суд враховує ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Разом з тим посилання суду першої інстанції на ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо строків здійснення платежів є необґрунтованими, оскільки витрати Замовника на орендну плату за користування земельними ділянками продовжують здійснюватись, а Інвестиційним договором не передбачено щомісячної компенсації цих витрат Інвестором.
Стверджувати в даному випадку про те, що момент виконання обов'язку відповідачем настав, неможливо, оскільки за існуючих між сторонами відносин, що випливають з інвестиційного договору, компенсування відповідачем відповідних витрат позивачеві можливе у двох альтернативних варіантах - періодично або єдиноразово. Позивач не надав доказів, що витрати по орендній платі за земельну ділянку вже скінчились, тому Відповідач повинен їх компенсувати. Витрати Позивача по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою продовжують здійснюватися, а Інвестиційним договором не передбачена періодична (багаторазова) компенсація цих витрат, не передбачене виконання зобов'язання частинами.
Якщо розглядати пп. 4.1.15 цього договору як «обов'язок боржника», то у разі виконання його боржником в порядку п. 2 ст. 530 ЦКУ позивач втрачає право в черговий раз звертатись за його виконанням, оскільки зобов'язання вважається виконаним.
Даною нормою не передбачено повторність, періодичність і багаторазовість пред'явлення вимоги по одному й тому ж зобов'язанню, як і не передбачено це пп. 4.1.15 Інвестиційного договору.
Окремо суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Як зазначає відповідач, умови договору були визначені на розсуд сторін, погоджені сторонами, і відповідно Позивач при підписанні договору №049-13(і)42 усвідомлював, що сплату орендної плати буде йому компенсовано одноразово після припинення нарахування її розміру на користь орендодавця (Київської міської ради), тому редакція договору і не передбачала щомісячної (щоквартальної) компенсації. При цьому відповідач вказує, що якщо б сторони розраховували на інше пункт би викладався в редакції: «Інвестор щомісячно (щоквартально) компенсує Замовнику...».
Колегія суддів враховує вказані судження відповідача. Водночас колегія суддів відзначає, що, з урахуванням чинної редакції договору, наявність фактичної альтернативи у порядку виконання відповідачем зобов'язання є підставою для укладення сторонами договору додаткової угоди про визначення чітких правил (порядку) та строків виконання відповідного зобов'язання. Також, як позивач так і відповідач не позбавлені права звернутися до суду щодо тлумачення умов укладеного між ними договору, зокрема щодо роз'яснення порядку, розміру та строків компенсації відповідачем витрат позивача по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою (ст. 213 ЦК України).
Як слідує з усних пояснень представників учасників судового процесу, наданих в судовому засіданні 20.01.2009, станом на час розгляду справи вони не укладали зазначеної додаткової угоди та не звертались до суду з вимогою розтлумачити положення пп. 4.1.15 Інвестиційного договору.
Як зазначалось вище, місцевий суд у оскаржуваному рішенні відзначив, що у вказаному листі відповідач не заперечує свого зобов'язання компенсувати Позивачу витрати по сплаті орендної плати за земельну ділянку, проте не має фінансової можливості здійснити платежі за надісланими Позивачем рахунками-фактурами.
Разом з тим колегією суддів встановлено, що у зазначеному листі відповідача № 1860/0/2-08 від 14.04.2008 вказано наступне:
«Пунктом 1.5. Інвестиційних договорів не передбачено, що Інвестор здійснює сплату орендної плати за користування земельними ділянками. За умовами договорів даний обов'язок покладений на Замовника.
Холдингова компанія "Київміськбуд" не заперечує, що згідно з п. 4.1.15. Інвестиційних договорів, Інвестор зобов'язаний компенсувати Замовнику витрати по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, але, при укладенні цих договорів, не розраховувала на те, що їх умови будуть змінені Замовником в односторонньому порядку.
Посилання у Вашому листі-вимозі від 03.04.2008р. № 106/245 на ст. 530 ЦК України щодо строків здійснення платежів є безпідставними, оскільки витрати Замовника на орендну плату за користування земельними ділянками продовжують здійснюватися, а Інвестиційними договорами не передбачено щомісячної компенсації цих витрат Замовника.»
При цьому в листі йдеться про неможливість змінити умови договору за бажанням Комунального підприємства «Київське інвестиційне агентство».
Переглядаючи спір по суті, апеляційний суд також відзначає, що згідно з розрахунком позивача, прийнятого місцевим судом:
- у лютому 2008 року у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість загальним розміром 24.639,2 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять грн. 20 коп.), у тому числі податок на додану вартість - 4.106,53 грн. (чотири тисячі сто шість грн. 53 коп.).
- заборгованість Відповідача перед Позивачем за користування зазначеною вище земельною ділянкою за березень 2008 року становить 34.270,88 грн. (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят грн. 88 коп.), у тому числі податок на додану вартість - 5.711,81 грн. (п'ять тисяч сімсот одинадцять грн. 81 коп.).
Як встановлено Законом України «Про систему оподаткування», плата за землю є загальнодержавним обов'язковим платежем.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
3.1.1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
3.1.2. ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту);
3.1.3. вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.
З наведених норм вбачається, що позивач, посилаючись на те, що згідно з п. 4.1.15 Договору Інвестор зобов'язаний компенсувати Замовнику витрати по сплаті орендної плати, безпідставно та з незрозумілих причин включив до розрахунку компенсації суми податку на додану вартість (оскільки до складу плати за землю ПДВ не входить), в той час, як ПДВ та земельна плата є різними, не пов'язаними між собою обов'язковими платежами до Державного бюджету України.
Закон України «Про податок на додану вартість» не визначає компенсацію орендної плати за землю (як і саму плату за землю) об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому колегія суддів також відзначає, що при отриманні такої компенсації позивач не надає відповідачеві будь-яких послуг, які могли б бути об'єктом оподаткування ПДВ.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для задоволення позову про стягнення з Товариства Акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» суми боргу у розмірі 58.910,08 грн. відсутні.
Оскаржуваним рішенням також задоволена вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені згідно із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» у сумі 2.181,21 грн. та 3% річних у сумі 292,73 грн.
Місцевий суд виходив із того, що:
- відповідно до п. 7.1 Договору сторони несуть Відповідальність за невиконання цього Договору відповідно до чинного законодавства України. Збитки, заподіяні однією стороною іншим сторонам, підлягають відшкодування в повному обсязі винною стороною (п.7.2 Договору).
- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки та відшкодування збитків (п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Однак такі обґрунтування та висновки місцевого суду є хибними, виходячи з наступного.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулюються договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, якою визначено види забезпечення виконання зобов'язання, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Укладеним між сторонами Договором № 049-13 (і) 42 не передбачена сплата неустойки сторонами, не визначено її розміру, основи нарахування, а тому відсутні підстави для її нарахування та стягнення.
Поняття збитків та неустойки не є тотожними (ці поняття окремо визначені в статті 624 ЦК України) і посилання місцевого суду на пункт 7.2. договору № 049-13 (і) 42, згідно з яким «збитки, заподіяні однією стороною іншим сторонам, підлягають відшкодуванню в повному обсязі винною стороною», при встановленні розміру пені є помилковим.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення основної суми грошового зобов'язання задоволенню не підлягають, з огляду на відсутність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, то за таких обставин відсутні підстави і для стягнення з відповідача трьох процентів річних.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 № 40/150 - скасуванню.
Доводи, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження, докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Також відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача (апелянта) державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги, в розмірі 306,92 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 40/150 скасувати.
3. Постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, код 21655857) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження, на користь Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код 23527052) 306,92 грн. судових витрат.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 40/150 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Євсіков О.О.
Судді Борисенко І.В.
Шипко В.В.