"23" січня 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/5283
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:
позивача - Ярмолінський Ю.В. - директор, Чоловська В.П. - по довіреності,
відповідача - Зінченко О.В. -по довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/5283
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім»
до
товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско»
про
стягнення 6 576,12 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» (далі-відповідач) 6 576,12 грн. заборгованості.
Підставою позову, на думку позивача, є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору транспортного експедирування № 28/07 від 28.07.2008 року, а саме, завищення поданих витрат по відношенню до фактично понесених витрат при організації транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу залізничним транспортом, а також втрата при перевезенні 2 550 кг. ячменю.
У судовому засіданні 13.01.2009 року представник позивача, користуючись правом, наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 11 332,13 грн., з яких: 8 349,13 грн. безпідставно набутих (1212 Цивільного кодексу України) та нестачу ячменю в сумі 2 983 грн.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, стверджуючи, що згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд, з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 28/07 від 28 липня 2008 року на транспортно-експедиційні послуги, за яким відповідач «Експедитор» взяв на себе зобов'язання за плату і рахунок позивача «Клієнта» організувати транспортно-експедиційні послуги по перевезенню зернових культур Клієнта залізничним транспортом, а також здійснення інших дій, необхідних для виконання зобов'язань по даному договору, та узгоджених з Клієнтом.
Спеціальним нормативним актом у сфері відносин транспортного експедирування є Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Стаття 8 цього Закону передбачає, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України і держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Такі послуги надаються у разі: експорту та імпорту в Україну; внутрішніх перевезень і транзиту територією України чи інших держав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вказаний договір містить права та обов'язки експедитора та клієнта, визначає порядок розрахунків, встановлює відповідальність сторін у випадку порушення умов договору, містить застереження про форс-мажор та реквізити сторін, тощо, тобто містить всі істотні умови, передбачені статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
За змістом статей 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», 929 Цивільного кодексу України та 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
На виконання умов пункту 2.4 договору позивач оплатив за послуги (вартість експедирування по договору) згідно виставлених відповідачем рахунків: № СФ-505 від 28.07.2008 року на суму 75 462,70 грн., № СФ-547 від 05.08.2008 року на суму 87 977,64 грн., № СФ-566 від 05.08.2008 року на суму 21 994,42 грн., а всього на загальну суму 185 434,76 грн.
В дану суму увійшли: суми вартості провізних платежів, додаткових станційних зборів, митних зборів, витрат на проходження фітосанітарних, сертифікаційних та інших процедур по оформленню вантажу, винагороди Експедитора.
За доводами позивача та у відповідності до наданого ним розрахунку розбіжностей в обрахування вартості експедирування по договору № 28/07 від 28.07.2008 року (а.с.83-86) відповідач завищив подані витрати по відношенню до фактично понесених витрат при організації транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу, а саме:
- відповідач на підставі рахунку № 67 від 26.08.2008 року платіжним дорученням № 7602 від 26.08.2008 року сплатив вартість 26 ветеринарних свідоцтв (26,90 грн./1 свідоцтво) та відбір 4-х проб (7,93 грн./12 проба) в сумі 715,26 грн., вказавши при цьому у доданому до відзиву на позовну заяву № 16/12 від 16.12.2008 року розрахунку витрат (а.с.30-32) -826,03 грн. Оскільки відповідач здійснив перевезення 25 вагонів, то відповідно вартість 25 ветеринарних свідоцтв (25*26,90 грн. = 672,50 грн.) та відбір 4-х проб (4*7,93 грн. = 31,72 грн.) складає 704,22 грн., а різниця - 121,81 грн. (826,03 - 704,22);
- відповідач на підставі рахунку № ЧКГР - 00089 від 19.08.2008 року платіжним дорученням № 7493 від 19.08.2008 року сплатив вартість наданих Державною інспекцією з карантину рослин послуг в сумі 3 265,80 грн., з яких ПДВ -544,30 грн. (пункт 12 розрахунку витрат); і на підставі рахунку № ЧКЛБ - 01697 від 28.08.2008 року платіжним дорученням № 7651 від 28.08.2008 року сплатив вартість наданих Державною інспекцією з карантину рослин послуг в сумі 7 891 грн., з яких ПДВ -1 315,16 грн. (пункт 16 розрахунку витрат).
Проте, з матеріалів справи вбачається, що за надані послуги Державна інспекція з карантину рослин податок на додану вартість не нараховувала, що підтверджується виставленими нею рахунками № ЧКГР - 00089 від 19.08.2008 року, № ЧКЛБ - 01697 від 28.08.2008 року (а.с.61,70), де в графі «ПДВ» вказана нульова ставка, у зв'язку з чим відповідач не сплачував податок на додану вартість за цими рахунками, що підтверджується платіжними дорученнями № 7493 від 19.08.2008 року на суму 4 429,20 грн., № 7651 від 28.08.2008 року на суму 7 566,72 грн. (а.с.62,71).
Таким чином, відповідач витрат по сплаті податку на додану вартість не поніс, тому він не має права на відшкодування цього податку в сумі 1 859,46 грн. (544,30 + 1 315,16) за рахунок позивача.
Позивач також просить суд стягнути 7 814,40 грн. сплачених відповідачем приватному підприємству «Автоком»згідно договору на транспортне обслуговування № 3007/01 від 30.07.2004 року.
Пунктом 2.4 договору № 28/07 від 28.07.2008 року сторони встановили вичерпний перелік складових вартості експедирування, за які позивач зобов'язаний здійснити відповідачу 100 % передоплату: вартість провізних платежів, додаткових станційних зборів, митних зборів, витрат на проходження фітосанітарних, сертифікаційних та інших процедур по оформленню вантажу, винагороди Експедитора.
За умовами пункту 2.1 договору експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні цього договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта.
З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами у справі, що будь-яких інших домовленостей (погоджень) між сторонами, в тому числі про виконання певних робіт, зокрема, залучення відповідачем для виконання своїх обов'язків інших осіб - ПП «Автоком», між сторонами не було, змін або додатків до договору № 28/07 від 28.07.2008 року сторони не укладали.
За змістом статей 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», 929 Цивільного кодексу України та 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Тобто закон ставить можливість Експедитора на укладення від свого імені або від імені клієнта будь-яких договорів в інтересах Клієнта, в тому числі на транспортне обслуговування, лише за умови погодження з Клієнтом можливості укладення цих договорів, та за умови, що Експедитор залишається відповідальним перед Клієнтом за виконання умов договору транспортного експедирування, і тільки в цьому випадку Експедитор має право на відшкодування пов'язаних із цим витрат.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа, зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї статті застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події, а також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
За цих обставин, суд дійшов висновку про безпідставне отримання відповідачем коштів в сумі 9 795,67 грн. (121,81 + 1 859,46 + 7 814,40). Проте позивач просить стягнути з відповідача лише 8 349,13 грн., тому суд задовольняє позов в цій частині.
З матеріалів справи вбачається, що транспортно-експедиторські послуги надавались відповідачем на виконання позивачем укладеного з ПІІ «Віталмар Агро» договору № Р-0972/08 від 04.08.2008 року, за умовами якого позивач повинен був поставити ПІІ «Віталмар Агро» ячмінь фуражний 3 класу по ціні 1 170 грн.
Позивач стверджує, що згідно відомості від 17.08.2008 року по наказах № 63, 67 від 11,14 серпня 2008 року відповідач отримав з ДП «Шполянський елеватор» ДАК «Хліб України» для перевезення 871 110 кг. ячменю 3 класу. При прийнятті ПІІ «Віталмар Агро» товару в порту призначення «Південний» була виявлена нестача -2 550,00 кг. ячменю на загальну суму 2 983 500 грн. (2 550*1 170), з яких 2 983 грн. позивач просить стягнути з відповідача.
Згідно з вимогами пункту 2.3 договору № 28/07 від 28.07.2008 року на транспортно-експедиційні послуги Експедитор зобов'язаний, зокрема, контролювати зважування тари, брутто і нетто вагонів на залізничних вагах, організовувати навантаження вантажу в вагони, встановити на них запірно-пломбувальні пристрої.
Пунктом 3.5. договору встановлено порядок здійснення контролю за відповідністю маси відвантаженої продукції з даними вказаними в провізних документах. На виконання цих вимог представник відповідача з участю працівників ДП «Шполянський елеватор» здійснив завантаження вантажу, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу: № 41854546 від 12.08.2008 року на суму 13 158 грн., № 41854543 від 12.08.2008 року на суму 21 930 грн. та № 41854548 від 14.08.2008 року на суму 30 702 грн. (а.с.15-17).
Визначальним при вирішенні питання про покладення матеріальної відповідальності на Експедитора за втрату товару є встановлення моменту, з якого зобов'язання останнього по договору № 28/07 вважаються виконаними.
В силу пункту 4.6 договору зобов'язання Експедитора визнаються виконаними по факту приймання вантажу до перевезення «Укрзалізницею», що підтверджується квитанцією про приймання вантажу (залізничною накладною), і при справних, правильно встановлених ЗПП (запірно-пломбувальні пристрої), Експедитор по виявленню розбіжностей між масою відвантаженого вантажу та масою вантажу, який надійшов в адресу вантажоодержувача на станцію призначення відповідальності не несе (пункт 3.5 договору).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 28/07 від 28.07.2008 року з моменту встановлення запірно-пломбувальних пристроїв на вагонах та прийняття вантажу до перевезення «Укрзалізницею», що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про приймання вантажу: № 41854546 від 12.08.2008 року, № 41854543 від 12.08.2008 року та № 41854548 від 14.08.2008 року (а.с.15-17).
Крім того, порівняльний аналіз зазначених квитанцій та відомості ДП «Шполянський елеватор» від 17.08.2008 року свідчить про те, що по факту «Укрзалізниці»було передано вантажу до перевезення на 1 910 кг. більше ніж прийнято відповідачем з елеватора згідно відомості від 17.08.2008 року.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Статтею 129 Статуту залізниць України та Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, вказано, що комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних (перевізних) документах.
Тобто чинним законодавством встановлено вичерпний перелік випадків, при наявності яких необхідно складати комерційний акт. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та вантажоодержувачем було здійснено приймання продукції, за наслідками якого виявлена недостача ячменю в кількості 2 550 кг., про що було складено акти загальної форми №№ 1181, № 1170, 1178, 1169 від 23.12.2008 року та № 539 від 20.08.2008 року.
Проте, ці Акти №№ 1181, 1170, 1178, 1169, 539 не є належними і допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують недостачу продукції, і були б підставою для покладення на Експедитора відповідальності за втрату (нестачу) вантажу.
З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 2 983 грн. нестачі ячменю, тому відмовляє у позові в цій частині.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - сплачене державне мито в сумі 83,49 грн. та 86,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» (м. Черкаси, пр. Хіміків, 4, 2 поверх, р/р 260066737 в Черкаській філії ВАТ АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 32291375) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім» (Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринопіль, вул. Петровського, 17, оф. 3, р/р 260073888 в ЧОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 354411, код ЄДРПОУ 32316860) - 8 349,13 грн. заборгованості, 83,49 грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита та 86,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3.В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя С.С.Боровик
Повний текст рішення оформлений та підписаний 23.01.2009 року.