36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.12.2008р. Справа №14/461
за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок», 01015, м. Київ, вул.. Лейпцизька, 15 в особі Полтавської філії «Український мобільний зв'язок», вул. Фрунзе, 66, м. Полтава, 36002
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТ", вул. Довженка, 2-е, м. Полтава, 36002
про стягнення 5231,23 грн.
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Кондра Л.С., дов. №0021/8 від 05.03.2006р.
від відповідача: не з'явився (повідомлений належним чином)
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення 5231 грн. 23 коп. - штрафу, нарахованого за неналежне виконання договорів від 16.08.2007р. про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку за період із 28.09.2008р. по 03.12.2008р.
Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 18.12.2008р.
Відповідач відзив на позов не подав, його представник у судовому засіданні 18.12.2008р. просив суд відкласти розгляд справи для самостійного врегулювання предмету спору.
Дослідивши і оцінивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 16 серпня 2007р. між Закритим акціонерним товариством “Український мобільний зв'язок», м. Київ в особі Полтавської філії ЗАТ «Український мобільний зв'язок», м. Полтава (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ест», м. Полтава (далі - відповідач) було укладено договори 3755579, 3755700, 3755533, 3755539, 3755497, 3755594, 37557854, 3755590, 3755630, 3755479, 3755564, 3755615, 3755576, 3755585, 3755504, 3755721, 3755768, 3755558, 3755740, 3755570, 3755713, 3755493, 3755548, 3755512, 3755488, 3755621, 3755605, 3755643, 3755554 про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку та присвоєно один особовий рахунок 1.10919008 (далі - договори).
Відповідно до п.1.1. договорів позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги стільникового радіотелефонного зв'язку. До теперішнього часу претензій щодо якості наданих послуг зі сторони відповідача заявлено не було, тобто позивач виконав свої зобов'язання належним чином.
У свою чергу, відповідач відповідно до п.2.4 договорів зобов'язувався своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги, надані позивачем, авансові внески та плату за утримання номеру в мережі стільникового радіотелефонного зв'язку.
Сума, що підлягає оплаті абонентом (відповідачем), визначається виходячи з кількості послуг, спожитих відповідачем, і тарифів, що діяли на момент споживання послуги. Тарифи на послуги зв'язку затверджені ЗАТ “Український мобільний зв'язок».
За період із 27.08.2007р. по 01.09.2008р. відповідачеві надані послуги, однак вартість їх не була сплачена повністю.
Станом на 01.09.2008р. сума заборгованості складала 2201,76 грн.
У зв'язку з невиконанням зобов'язання відповідачем, позивач відповідно до умов договорів обмежив обсяг послуг.
Відповідно до п.1.3. та Додаткової угоди, якщо абонент відмовляється від Основного договору до закінчення строку, встановленого п.1.1. Додаткової угоди, або коли дія договору достроково припиняється на підставі п.5.2.Основного Договору у випадку невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі несплату щомісячних рахунків за надані послуги зв'язку), відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 2,74 грн. відповідно за кожен день, що залишився до закінчення періоду дії договору.
28.09.2008р. дію договорів припинено і Відповідачеві нараховано штраф у розмірі 5244,36 грн. із розрахунку 2,74 грн. за кожен день до закінчення терміну дії договору, а саме: 2,74 грн. х 66 днів = 180,84 грн. по кожному договору, що в сумі по 29-ти договорах становить 5244,36грн.
Станом на 29.10.08р. відповідачем було сплачено 2214,89 грн. заборгованості.
Загальна сума нарахованого штрафу складає 5231,23грн. (розрахунок у матеріалах справи).
Отже, предметом позовних вимог є стягнення нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати вартості отриманих послуг до 28.09.2008 року.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Аналізуючи зміст положень ч. 2 ст. 9 ЦК України, ст.ст. 7, 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникли між сторонами, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач повністю оплатив надані позивачем послуги 29.10.2008 року.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частина 2 ст. 193 ГК України, передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Згідно з ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Стаття 611 ЦК України також пов'язує із порушенням зобов'язання настання таких правових наслідків, як: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди, які мають бути передбачені договором або законом. Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Під штрафними санкціями ст. 230 ГК України визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у розмірі встановленому договором, якщо його не визначено законом. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, законодавством передбачено застосування такого виду відповідальності, як пеня лише у випадку неналежного виконання грошового зобов'язання, яка нараховується за час прострочення виконання грошового зобов'язання і яка нараховується на суму невиконаного грошового зобов'язання.
З врахуванням зазначеного вище, суд дійшов до висновку, що встановлена п. 1.3. Додаткових угод, договірна санкція в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого п.1.1. Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії, за своєю правовою природою є пенею, в розумінні вимог ст. 549 ЦК України та ст.ст. 230, 231 ГК України.
Судом здійснено перерахунок розміру пені, оскільки, як вбачається з розрахунку позовних вимог (в позовній заяві), позивачем була нарахована неустойка в розмірі 5244 грн. 36 коп. із розрахунку 2,74 грн. за кожен день до закінчення дії договору, проте таке нарахування є таким, що суперечить вимогам законодавства, що вбачається з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.
Стаття 1 ГК України встановлює, що ГК України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 ГК України, особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, визначаються ГК України.
Отже, норми Господарського кодексу України є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.
Частина 1 ст. 231 ГК України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких, встановлюється обліковою ставкою НБУ. При цьому, зазначена норма допускає встановлення законом чи договором іншого порядку визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Наведений вище Закон поширюється на правовідносини, учасниками яких є, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, оскільки, згідно з преамбулою Закону, предметом його дії є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, оскільки суб'єктами правовідносин, що регулюються зазначеним Законом є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Відповідно з цим, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний, оскільки Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню за прострочення платежу, а саме не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу).
У разі коли розмір пені встановленої умовами договору перевищує подвійну облікову ставку НБУ, то слід застосовувати розмір пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ.
Таким чином, оскільки, обрахування пені у відношенні 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого п.1.1. Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії, є таким, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у спірний період, тому (з урахуванням обмежувальних норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ)) розмір перерахованої пені становить 95 грн.29 коп.
На підставі вищевикладеного і матеріалів справи суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 95 грн. 29 коп., витрати по сплаті держмита - 102,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 118,00 грн. Відмовити в іншій частині позову.
Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34,36,43,44-45, 49,75,77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТ", 36002, м. Полтава, вул.. Довженка, 2-е (р/р 26009054501540 в ПРУ КБ «Приватбанк» МФО 331401 ідентифікаційний код 32689599) на користь Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок», м. Київ в особі Полтавської філії "Український мобільний зв'язок", 36000, м. Полтава, вул.. Фрунзе, 66 (р/р 26008526 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Києва МФО 300335 код 14333937) пеню в сумі 95 грн. 29 коп., витрати по сплаті держмита - 102,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в іншій частині позову.
Суддя Іваницький О.Т.