01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.01.2009 № 13/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Дзюбка П.О.
Дикунської С.Я.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник військового прокурора Центрального регіону України
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.11.2008
у справі № 13/14
за позовом Заступник військового прокурора Центрального регіону України
до ЗАТ "Українська транспортна компанія"
третя особа позивача
третя особа відповідача Центральне управління військових сполучень Збройних Сил України
про стягнення неустойки в сумі 9083,36 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2008 р. в задоволенні подання Заступника військового прокурора про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2007 р. за нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2008 р. в задоволенні скарги Заступника військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на дії ДДВС відмовлено.
Не погоджуючись із згаданими ухвалами, Заступник військового прокурора оскаржив їх в апеляційному порядку, просив скасувати ухвалу від 01.10.2008 р. та прийняти нове рішення, яким змінити рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2007 р. в частині задоволення зустрічного позову. При цьому, посилався на те, що місцевим судом не взято до уваги викладених в листі компанії “Карвел Шипинг Компані, ЛТД» № 349-с від 19.05.2008 р., обставин, які мають суттєве значення для справи, т. як в листі чітко вказано, що станом на 19.05.2008 р. у ЗАТ “Українська транспортна компанія» перед компанією заборгованості немає. Твердження суду про те, що розрахунок могло бути здійснено у інший спосіб документального підтвердження немає, тощо.
Крім цього, Заступник військового прокурора просив скасувати ухвалу від 13.11.2008 р. та прийняти постанову, якою зобов'язати головного державного виконавця ДДВС Іванченко О.В. скасувати постанову № ВП від 13.08.2008 р. та винести постанову про зупинення виконавчого провадження № ВП 7161914, надати відстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2007 р. в зв'язку із розглядом апеляційним судом справи за нововиявленими обставинами. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом безпідставно вказано про неявку представника боржника - Міністерства та третьої особи - Центрального управління, адже Пустоляков Є.Р. був присутнім в судовому засіданні. Місцевим судом порушено вимоги ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження» № 668-V від 20.02.2007 р. (далі Закон № 668) й не взято до уваги, що державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження в зв'язку із внесенням Прокурором касаційного подання, тощо.
В судовому засіданні представник Прокуратури доводи подань підтримав, просив їх задовольнити за наведених у них підстав. Представники позивача та третьої особи підтримали позицію Прокуратури по справі.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно (підтверджується долученою до матеріалів справи розпискою про вручення поштового відправлення), про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, вимог ухвал апеляційного суду не виконав, тому апеляційний суд вважає за необхідне справу розглянути за його відсутності.
Представник ДДВС доводи апеляційного подання в частині оскарження ухвали 13.11.2008 р. заперечив, просив апеляційне подання залишити без задоволення, згадану ухвалу-без змін.
Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, третьої особи та ДДВС, розглянувши доводи апеляційних подань, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що подання не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, рішенням господарського суду м. Києва від 06.11.2007 р. по справі № 13/14 (залишено без змін Постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 р. та Вищого господарського суду від 10.06.2008 р.) позов Заступника військового прокурора до ЗАТ “Українська транспортна компанія» задоволено: з останнього стягнуто на користь Міністерства 9083,36 грн. пені та 102 грн. держмита; зустрічний позов ЗАТ “Українська транспортна компанія» до Міністерства задоволено частково: з останнього стягнуто на користь ЗАТ “Українська транспортна компанія» 24 825,91 грн. боргу, 248,26 грн. витрат по оплаті держмита та 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.
25.06.2008 р. Заступник військового прокурора звернувся до господарського суду м. Києва з поданням про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2007 р. по справі № 13/14 за нововиявленими обставинами, просив рішення переглянути в частині зустрічних позовних вимог скасувати і в цій частині в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з повідомлення компанії “Карвел Шипинг Компані, ЛТД» № 349-с від 19.05.2008 р. вбачається, що стягнуті за цим судовим рішенням збитки, які ніби-то поніс позивач за зустрічним позовом, не існували, адже кошти в розмірі 4 879 доларів США ЗАТ “Українська транспортна компанія» не сплачувало, заборгованості останнє перед компанією “Карвел Шипинг Компані, ЛТД» не мало. Обставини, викладені в листі є нововиявленими, оскільки не були відомі Міністерству й умисно замовчувались позивачем за зустрічним позовом, тощо.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість подання, а відтак відмовив в його задоволенні.
Так, відмовляючи в задоволенні подання, місцевий суд посилався на те, що зазначені в листі, на який посилається Прокуратура, обставини істотного значення для справи не мають, оскільки матеріали справи містять інші докази на підтвердження понесення відповідачем за первісним позовом додаткових витрат під час навантаження у порту Бейрут вказаної кількості вантажу на суму 4 879,40 доларів США у зв'язку з перевищенням погодженої спірним договором ваги вантажу на 84,186 т й зокрема: Акт приймання-здачі виконаних робіт між відповідачем за первісним позовом та Компанією “Карвел Шиппінг Компані, Лтд» № 3 від 21.04.2006 р. та інвойс Компанії “Карвел Шиппінг Компані, Лтд» № 030-25 від 21.04.2006 р. А викладені у згаданому Листі обставини, було досліджено місцевим судом, їм було надано оцінку в сукупності з іншими доказами. За змістом даного листа, що факт виконання робіт згідно Акту приймання-здачі виконаних робіт № 3 від 21.04.2006 р. та інвойсу Компанії “Карвел Шиппінг Компані, Лтд» № 030-25 від 21.04.2006 р. Компанією не заперечується. Крім цього, відомості про те, що кошти у розмірі 4 879 доларів США ЗАТ “Українська транспортна компанія» Компанії “Карвел Шиппінг Компані, Лтд» не сплачувала, не заперечує можливості здійснення розрахунку іншим способом. Таким чином, згадані заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки не мають істотного значення для даної справи. Доказів наявності інших нововиявлених обставин, що дають підстави для перегляду рішення, суду не надано, тощо.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом.
Посилання апелянта у поданні на порушення місцевим судом процесуальних норм - не зазначення присутності представника третьої особи в судовому засіданні -Пустолякова Є.Д., апеляційний суд вважає надуманими, адже довіреність від 29.10.2008 р. видана на ім'я Пустолякова Є.Д. на представництво інтересів Центрального управління була дійсною до 31.12.2007 р., інших довіреностей на день прийняття ухвали матеріали справи не містять.
Крім цього, 29.09.2008 р. Заступник військового прокурора звернувся до господарського суду зі скаргою на дії посадових осіб органів ДВС, просив зобов'язати головного державного виконавця ДДВС Іванченко О.В. скасувати постанову № ВП 7161914 від 13.08.2008 р. та зобов'язати головного державного виконавця ДДВС Іванченко О.В. винести постанову про зупинення виконавчого провадження № ВП 7161914. В обґрунтування скарги посилався, що 13.08.2008 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДДВС Іванченко О.В. винесено постанову за № ВП 7161914 про стягнення з Міністерства виконавчого збору у розмірі 2 510,36 грн. за невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№ 7161914 від 15.04.2008 р.
16.11.2007 р. Прокуратурою внесено апеляційне подання на рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2007 по справі № 13/14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 р. по справі 13/14 це рішення залишено без змін, а апеляційне подання заступника військового прокурора - без задоволення. 17.03.2008 р. заступником військового прокурора внесено касаційне подання на згадані Постанову та рішення 15.04.2008 р. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДДВС Іванченко О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 7161914 по наказу № 13/14 від 28.02.2008 р. У відповідності до ст. 11-1 Закону № 668, правовий департамент Міністерства повідомив директора ДДВС Стадніка Г.В. (вих. № 241/1/1043 від 07.05.2008 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 2455-0-26-08 від 12.05.2008 р.) про те, що згідно п. 10 ст. 34 Закону № 668 в випадку подання прокурором касаційного подання на рішення суду виконавче провадження обов'язково зупиняється до вирішення справи по суті. Однак, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДДВС Іванченко О.В. вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ст. 36 згаданого Закону не винесено, а прийнято постанову ВП № 7161914 від 13.08.2008 р. про стягнення з Міністерства виконавчого збору у розмірі 2510,36 грн., що є прямим порушенням Закону № 668. Таким чином, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДДВС Іванченком О.В. порушено вимоги ст. 7, п. 10 ст. 34, ст. 36 Закону № 668 та п.п. 4.7.2 п. 4.7. Інструкції про проведення виконавчих дій, яку затверджено Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р. (далі Інструкція), тощо.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників представника Прокуратури, ДДВС та позивача, розглянувши скаргу, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про необґрунтованість скарги, а тому відмовив в її задоволенні.
Відмовляючи в задоволенні скарги, місцевий суд встановив, що згідно ст. 24 Закону № 668 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа на виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
15.04.2008 р. головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 13/14 від 28.02.2008 р. Постанова про відкриття виконавчого провадження сторонами не оскаржувалась. Цією Постановою боржнику надано семиденний строк з дня отримання цієї постанови для добровільного виконання рішення суду. З листа Міністерства № 241/1/1043 від 07.05.2008 р. видно, що постанову від 15.04.2008 р. про відкриття виконавчого провадження останнім отримано. 12.05.2008 р. Міністерством повідомлено ДДВС про внесення військовим прокурором касаційного подання по справі № 13/14 та як доказ долучено копію цього касаційного подання зі штампом канцелярії суду.
Відповідно до вимог ст. 36 Закону № 668 державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення касаційного подання прокурора на рішення суду.
Належні докази того, що касаційне подання внесено та прийнято судом до провадження в період з 12.05.2008 р. по 13.08.2008 р. до ДДВС не надходили та боржником не надавались. З метою встановлення того, чи прийнято судом касаційне подання прокурора до провадження, державним виконавцем 29.07.2008 р. до господарського суду м. Києва, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України надіслано запити. При цьому, в період з 12.05.2008 р. по 13.08.2008 р. державним виконавцем виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 28.02.2008 р. не проводились.
13.08.2008 р. ДДВС одержано лист господарського суду м. Києва № 06-37.1/1809 від 07.08.2008 р. про те, що постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008 р. у справі № 13/14 касаційне подання заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 р.- без змін.
З 10.06.2008 р. по 13.08.2008 р. рішення господарського суду м. Києва від 06.11.2007 р. залишалось невиконаним. У державного виконавця не було правових підстав для зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 30 Закону № 668, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець розпочинає його примусове виконання.
У разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми (ч. 1 ст. 46 Закону № 668). З огляду на наведені положення закону, 13.08.2008 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. З огляду на те, що боржником рішення суду у добровільному порядку не виконано, державний виконавець виконав вимоги закону та правомірно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, тощо.
Такі висновки місцевого суду, є підставними й обґрунтованими, тим більше, що скаржником пропущено встановлений ст. 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця. Так, після повідомлення 12.05.2008 р. ДДВС про внесення військовим прокурором касаційного подання по справі № 13/14 скаргу про бездіяльність державного виконавця й невиконання вимог ст. 36 Закону № 668, подано до господарського суду більше ніж через чотири місяці - 29.09.2008 р. Постанову про стягнення виконавчого збору до Міністерства надіслано 19.08.2008 р. й ним згідно штампу на листі одержано 29.08.2008 р., отже скаргу на постанову також подано з пропуском десятиденного строку.
Посилання апелянта на “нісенітницю» в оскарженій ухвалі місцевого суду від 13.11.2008 р., не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, т.як зазначення у даті 13.02.2008 р. замість 13.08.2008 р. є опискою, не зачіпає суті винесеної ухвали.
За таких обставин, доводи апеляційних подань не заслуговують на увагу, а подання - не підлягають задоволенню. Підстав для скасування судових ухвал немає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційні подання Заступника військового прокурора Центрального регіону України на залишити без задоволення, ухвали господарського суду м. Києва від 01.10.2008 р. та 13.11.2008 р. по справі № 13/14 - без змін.
Матеріали справи № 13/14 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Сотніков С.В.
Судді Дзюбко П.О.
Дикунська С.Я.
26.01.09 (відправлено)