36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.12.2008р. Справа №14/436
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров'є", юридична адреса: вул. Теплична, 31/86, смт. Ювілейне, Дніпропетровська область,52005; поштова адреса: вул. Виконкомівська, буд. 15/11, м. Дніпропетровська, 49044 (ПП "Юридичне бюро "Фемида")
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево", с. Куйбишеве, Оржицький район, Полтавська область,37712
про стягнення 51638,57 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Лутошкін І.О., дов. б/н від 28.05.2008р.
від відповідача: Горєла Ю.М., дов. №795 від 08.12.2008р.
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 51638 грн. 57 коп. - заборгованості за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу №71 від 18.07.2008р., в тому числі: 18500,00 грн. - основного боргу, 14250,00 грн. - штрафу, 18380,00 грн. - пені за період із 21.08.2008р. по 27.10.2008р. , збитків від інфляції - 357,50 грн. та 3% річних у сумі 151,07 грн. за аналогічний період.
Рішення приймається після перерв, оголошених в судових засіданнях 09.12.2008р. та 12.12.2008 р. для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали, на які вони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, а його представник в судовому засіданні, проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність, оскільки суму основного боргу 18500,00 грн. оплачено платіжним дорученням №61 від 02.12.2008р. Штрафні санкції відповідач не визнав, посилаючись на відсутність своєї вини в порушенні зобов'язань по договору купівлі-продажу №71 від 18.07.2008р.
Позивач у судове засідання 12.12.2008р. подав заяву про відмову від стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18500,00 грн. в зв'язку з його оплатою, просить суд провадження в цій частині позову припинити.
Суд зазначену заяву прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (див. п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").
Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу №71 від 18.07.2008р., а саме: 14250,00 грн. - штрафу, 18380,00 грн. - пені за період із 21.08.2008р. по 27.10.2008р. , збитків від інфляції - 357,50 грн. та 3% річних у сумі 151,07 грн. за аналогічний період.
Дослідивши і оцінивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 18.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров'є", смт. Ювілейне (далі - позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево», с. Куйбишеве (далі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №71 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (відповідача) шрот соняшника (далі - товар), а відповідач - прийняти товар та оплатити його вартість у порядку та строки, передбачені додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з пунктом 4.2. договору кількість товару по даному договору, враховуючи його специфіку (ваговий товар - насипом) встановлюється в додатках, який є невід'ємною частиною даного договору до кожної поставки за підписами двох сторін, та остаточно фіксується у актах приймання-передачі.
Згідно з пунктом 1 Додатку №1 від 183.07.2008р. до договору позивач зобов'язувався поставити відповідачу шрот соняшника у кількості 25 тон (+-20%) за ціною 1900,00 грн. за одну тону, а всього на суму 47500,00 грн.
На виконання договірних зобов'язань позивач 21.08.2008р. поставив та передав у власність відповідачу 25 тон шроту соняшника на загальну суму 47500,00 грн., про що свідчать накладна №216 від 21.08.2008р. та видаткова накладна №РН-0000216 від 21.08.2008р. та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПД №243438 від 21.08.2008р. на ім'я представника відповідача Пасічник О.І.
Відповідно до пункту 2 Додатку №1 до договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача по встановленій ціні протягом 2 банківських днів із моменту поставки товару.
Таким чином, граничний термін сплати вартості товару є 25.08.2008р.
Але відповідач у встановлений строк із позивачем не розрахувався, сплативши йому 01.09.2008р. кошти за отриманий товар у сумі 15000,00 грн., 09.10.2008р. - 14000,00 грн., 02.12.2008р. - 18500,00 грн. (копії розрахункових документів у матеріалах справи).
Пунктом 7.3 договору встановлено, що в разі несвоєчасної сплати за товар відповідач сплачує відповідачу пеню в розмірі 1% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.5 договору у разі порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 30% від вартості поставленого товару.
Позивач за несвоєчасність проведення розрахунку відповідачем нарахував йому станом на 27.10.2008р. санкцій за неналежне виконання умов договору, а саме: 14250,00 грн. - штрафу, 18380,00 грн. - пені за період із 21.08.2008р. по 27.10.2008р. , збитків від інфляції - 357,50 грн. та 3% річних у сумі 151,07 грн. за аналогічний період.
Суд, вивчивши надані матеріали і дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 509,510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Розділом 5 договору встановлено порядок проведення розрахунків, а саме: оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (100% платіж) по наданому рахунку.
Доказів виставлення відповідачу рахунку на оплату товару та прийняття останнім його до оплати позивач не подав.
Відповідно до п.5.2. договору кінцевий розрахунок за поставлений товар проводиться протягом одного банківського дня з моменту підписання акту прийому-передачі, згідно з прийнятою вагою.
Зазначений акт також відсутній у матеріалах справи.
Згідно з пунктами 1-2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частина 2 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Надані позивачем накладні не містять посилання на укладений сторонами договір №71 від 18.07.2008р. як підставу проведення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1-2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
На підставі виписаних та отриманих рахунків-фактур, які являються первинними документами для бухгалтерського обліку, покупець повинен здійснити оплату придбаного товару.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За таких умов у суду відсутні підстави вважати, що поставка товару за накладними №71 від 18.07.2008р. та видатковою накладеною №РН-0000216 від 21.08.2008р. відбувались на виконання умов договору №71 від 18.07.2008р., а тому і посилання позивача на умови вказаного договору як на підставу своїх вимог не приймаються до уваги.
Більш того, видаткова накладна №РН-0000216 від 21.08.2008р. видана на підставі рахунку-фактури №СФ-00874 від 21.08.2008р., а не на підставі договору №71 від 18.07.2008р.
Доказів надання відповідачу зазначеного рахунку-фактури в установлений строк позивач не подав.
Відповідно до частин 1-2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Отже, правовідносини між сторонами виникли із фактичної поставки позивачем відповідачу макухи згідно з накладними та прийняття товару останнім.
Строк оплати в накладних не встановлено.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів направлення відповідачу вимоги про оплату позивач не подав.
В додатку №2 від 18.07.2008р. до договору в порушення умов, викладених у самому договорі, позивач не зазначив строк поставки товару.
Крім того, позивачем не подано суду актів приймання-передачі товару, як того вимагає пункт 6.1 договору.
В накладних №71 від 18.07.2008р. та видатковій накладеній №РН-0000216 від 21.08.2008р. міститься підпис невідомої особи, довіреності від імені відповідача на таку особу позивач не подав.
Те, що відповідачем оплачено товар свідчить про те, що ним здійснено платіж за фактично отриманий товар.
Податкова накладна №1191 від 21.08.2008р.не може свідчити про наявність між сторонами договірних відносин.
Відповідно до п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є одностороннім документом, який складався позивачем в односторонньому порядку і тому не може свідчити про наявність договірних відносин купівлі-продажу, а також не вказує на те, що відповідач погодився з вказаною у таких податкових накладних ціною.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивач у відповідності до статей 32-33,36 ГПК України не надав належних доказів, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 22, 32-33,36,43,44-45, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Іваницький О.Т.