29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"01" грудня 2008 р.
Справа № 22/5074
За позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "СПЕКТА", м.Дніпропетровськ
до закритого акціонерного товариства "Інтерлит", м. Хмельницький
про стягнення 13382,73 грн.
Суддя
Представники сторін:
позивач: Семенов С.В. -представник за довіреністю від 22.09.2008 р.
відповідач: Собецька Г.В. -представник за довіреністю від 01.03.2008 р.
Рішення приймається 01.12.2008 р. оскільки в судовому засіданні 20.11.2008 р. оголошувалась перерва.
Суть спору:
Позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь 13382,73грн., з яких 12295,29грн. - основний борг з урахуванням інфляційних, 483,31грн. - відсотки за користування грошовими коштами, 120,82грн. - 3% річних. Вказує на те, що сторонами укладено усний договір від 02 червня 2008року.
Позивач в судовому засіданні 20.11.2008 р. подав суду заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1087,44грн. боргу, з яких 483,31грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 483,31грн. - неустойки (пені), 120,82грн. - 3% річних. Вказує на те, що сторонами укладено усний договір від 02 червня 2008року.
Оскільки зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювальні законом інтереси, воно господарським судом приймаються.
В додаткових поясненнях до зменшених позовних вимог від 20.11.2008 р., позивач вказує, що оскільки договором строк протягом якого покупець зобов'язаний оплатити товар не встановлений, то він визначається відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. На думу позивача даною вимогою був рахунок №665 від 04.06. 2008 р.
В поясненнях по справі від 01.12.20098 р. позивач вказує що між сторонами був укладений договір поставки. При цьому, позивач, посилаючись на норми ЦК України а саме ст. 712 ЦК України, просить суд задовольнити зменшені позовні вимоги та стягнути їх у повному розмірі.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує. Вказує на те, що відповідач розрахувався за отриману чорну сталеву пакувальну стрічку та фарбу з воском в сумі 12149,50грн., що підтверджує платіжним дорученням №1805 від 28.10.2008р., після отримання копії позовної заяви. Нарахування штрафних санкцій та 3% річних є на думку відповідача незаконним в зв'язку з тим, що вимога про оплату отриманого товару позивачем на адресу відповідача не направлялась.
В додаткових поясненнях відповідач не погоджується зі зменшеними позовними вимогами та просить суд відмовити у їх задоволені. На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на норми цивільного законодавства.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, б.119.
04 червня 2008 року позивачем виставлено відповідачу рахунок фактуру №665 на стальну запаковану стрічку та фарбу з воском на загальну суму 12 149,50 грн.
06 червня 2008 року у відповідності до накладної №674 , за довіреністю №270870 серії ЯПД від 27.05.2008року, позивач передав, а відповідач отримав стальну запаковану стрічку чорну та фарбу з воском на загальну суму 12149,50грн.
Претензію про стянення вказаної вище суми позивач на адресу відповідача не направляв, що підтверджується поясненнями представників сторін та матеріалами наявними в справі.
22 жовтня 2008 року позивач направив відповідачу позовну заяву про стягнення 3382,73грн., з яких 12295,29грн. - основний борг з урахуванням інфляційних, 483,31грн. - відсотки за користування грошовими коштами, 120,82грн. - 3% річних, що підтверджується поштовою квитанцією від 22 жовтня 2008 року наявною в матеріалах справи.
Згідно з поданим відповідачем платіжним дорученням №1805 від 28.10.2008р., останній після отримання позовної заяви сплатив позивачеві 12149,50грн. за куплений товар по накладній №674 від 06.06.2008 р.
У зв'язку з несплатою відповідачем 12 149,50 грн. боргу, до направлення позовної заяви, позивач нарахував на суму боргу 483,31грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України, 483,31грн. - неустойки (пені), відповідно до ч. 6 ст. ст. 231 ГК України, 120,82грн. - 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються
господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 547 ЦК України Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання
вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання,
вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами відсутній, укладений відповідно до вимог законодавства, в письмовій формі правочин щодо забезпечення неустойкою (пенею) виконання зобов'язання про стягнення 12 149,50 грн.
За таких обставин, в позовних вимогах, в частині стягнення 483,31 грн. пені необхідно відмовити, оскільки вони заявлені безпідставно та суперечать діючому законодавству України.
Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач відчужив товарно-матеріальні цінності (чорну сталеву пакувальну стрічку та фарбу з воском) відповідачу, останній їх прийняв та зобов'язувався сплатити грошову суму (12 149,50 грн.) .
Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Доводи позивача, викладені у поясненні по справі від 01 грудня 2008 р., щодо укладення між сторонами договору поставки, судом до уваги не приймаються, оскільки вони суперечать ст.712 ЦК України та не підтверджені будь-якими доказами. Так, у відносинах, що виникли між сторонами відсутній строк поставки, тобто строк згідно з яким, повинні передаватись у власність відповідача товарно - матеріальні цінності. Такого строку не зазначено і в рахунку -фактурі №665 від 04.06.2008 р.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки строк, протягом якого покупець зобов'язаний оплатити товар не встановлений, він визначається відповідно до ст. 530 ЦК України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
На думку суду днем пред'явленням вимоги вважається день отримання позовної заяви відповідачем.
Твердження позивача, в яких вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, останній вважає рахунок -фактуру №665 від 04.06.2008 р., судом до уваги не приймаються, оскільки вони наведені безпідставно та необгрунтовано. Так, відповідно до накладної №674 від 06.06.2008 р., за довіреністю №270870 серії ЯПД від 27.05.2008року, відповідач отримав товарно-матеріальні цінності 06 червня 2008 року. Таким чином, згідно з діючим законодавством України, строк виконання зобов'язання щодо сплати грошової суми за отриманий товар може виникнути тільки за умови пред'явлення вимоги після отримання товару, З огляду на це виставлення рахунку -фактури від 04.06.2008 р. не може розцінюватись судом як пред'явлення вимоги.
Згідно п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідачем не прострочена оплата за отриманий товар, так згідно з поштовою квитанцією, позовна заява направлена відповідачу 22.10.2008 р., а останнім 28.10.2008 р. оплачено отримані товарно-матеріальні цінності в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням. За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставне нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 483,31 грн., за період з 12 червня 2008 р. по10 жовтня 2008 р.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На думку суду відповідач не прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На основі викладеного, в нарахуванні відповідачу відсотків за користування чужими грошовими коштами та 3% річних, також необхідно відмовити.
Відповідно до п.1 до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Крім того, судом враховується, що рахунок-фактура є бухгалтерським документом.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відмовою в задоволенні зменшених позовних вимог, підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "СПЕКТА", м. Дніпропетровськ до закритого акціонерного товариства "Інтерлит", м. Хмельницький про стягнення 1087,44грн. відмовити.
Суддя
віддруковано 3 примірника:
1. в справу
2. позивачу
3. відповідачу