33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"23" грудня 2008 р. Справа № 3/132
За позовом Концерн «Військторгсервіс»в особі філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування»
до відповідача Квартино-експлуатаційного відділу м.Рівне
про стягнення збитків в розмірі 2267 грн. 75 коп.
Суддя Мамченко Ю. А.
Представники:
від позивача : не з'явився;
від відповідача : представник Кулик В.В. (довіреність №34 від 02.01..2008 року)
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Концерн «Віськторгсервіс» в особі філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування концерну «Військторгсервіс»звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне про стягнення збитків завданих відключенням електричної енергії в розмірі 2267 грн. 75 коп..
Позовні вимоги мотивує наступним: філія «Управління торгівлі Західного оперативного командування»Концерну «Військторгсервіс»являється відокремленим структурним підрозділом Концерну «Військторгсервіс»(далі по тексту позивач) без права юридичної особи та діє на підставі положення.
Між філією «Управління торгівлі Західного оперативного командування»Концерну «Військторгсервіс»та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Рівне - електропостачальна організація за договором, укладено договір на постачання та користування електричною енергією б/н від 02.01.2008 року.
Відповідно до пункту 2.1. даного Договору споживач приймає через приєднану мережу всю відпущену електроенергію і вчасно проводить розрахунки (оплату) за її споживання протягом усього терміну дії Договору, а відповідач зобов'язується забезпечувати надійність відпуску електроенергії по своїх мережах відповідно до фактично існуючої і сформованої у споживача категорії надійності схеми енергопостачання до приміщення солдатської чайної № 1, яка знаходиться на території військової частини А(п.5.4.1. та п.6.3 Договору) та використовується позивачем для здійснення торгівельної діяльності.
29 вересня 2008 року відповідачем безпідставно припинено подачу електричної енергії до приміщення солдатської чайної № 1.
Однак, позивач стверджує, що ним не було допущено жодних порушень, які є підставою для припинення подачі електроенергії відповідно до розділу 7 Договору, що визначає порядок та підстави припинення подачі електричної енергії споживачеві. Плата за спожиту електроенергію проводилась філією своєчасно на підставі виставлених рахунків. В порушення вищевказаної вимоги та умов договору відповідач припинив подачу електричної енергії до солдатської чайної внаслідок чого позивач зазнав збитків.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У зв'язку з відключенням електроенергії зіпсувались продукти харчування, що знаходилися в солдатській чайній та зберігання яких здійснювалося в морозильній камері, на загальну суму 347,33 грн. (реальні збитки). Крім того, з 29 вересня 2008 року та на день подання позову у зв'язку з відключенням електроенергії солдатська чайна не працює, в наслідок чого позивач не отримує доходи, які б міг реально отримати, якби його право не було порушене (упущена вигода). Середньоденний виторг по солдатській чайній №1 м. Рівне становить 640,14 грн. (виторг за червень 2008р. 9478,31 грн. + виторг за липень 2008р. 14660,14 грн. + виторг за серпень 2008р. 15550,65 грн. / на 62 робочих дні).
Станом на 02.10.2008.збитки становлять 2267,75 грн., в тому числі 347,33 грн. - реальні збитки та 1920,42 грн. (640,14 грн. за 29.09.2008р. + 640,14 грн. за 30.01.2008р. + 640,14грн. за 01.10.2008р.) - упущена вигода.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи наступним: використання державного та комунального майна здійснюється виключно на умовах оренди. Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»визначено, що належить до військового майна , яке перебуває у державній власності. Процедуру надання дозволу військовим частинам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду визначає «Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 року №778.
Відповідно до чинного законодавства України та на виконання рішення Міністра Оборони України щодо відбору найкращих пропозицій стосовно подальшого використання на умовах оренди приміщень та будівель солдатських, курсантських чайних, їдалень, буфетів, магазинів та іншого нерухомого військового майна, яке використовується підприємствами військової торгівлі, 26 грудня 2007 року КЕВ м. Рівне було проведено конкурс на право укладення договору оренди нежитлових приміщень та прилеглої території військового містечка №2 в м.Рівне по вул.Соборній, буд.364, інв.№ 241 загальною площею 39,6 кв.м, включеного до Додаткового переліку нерухомого військового майна, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ пропонується до передачі в оренду, затвердженого Міністром Оборони України 30.05.2007 року.
Одним із учасників конкурсу був позивач, однак переможцем конкурсу на право укладення договору оренди нежитлових приміщень та прилеглої території військового містечка №2 в м. Рівне по вул. Соборній, 364 інв.№241 загальною площею 39,6 кв.м. став інший учасник, з яким і було укладено договір оренди на вказаний об'єкт та погоджено з Регіональним відділенням фонду державного майна України в Рівненській області.
Позивач, незважаючи на неодноразові вимоги КЕВ в м. Рівне, приміщень до даного часу не звільнив, незаконно займає їх без будь-яких правових підстав та перешкоджає переможцю конкурсу здійснювати господарську діяльність. До заподіяння матеріальних збитків, для запобігання яких позивач не вжив жодних заходів, КЕВ м. Рівне взагалі не причетне.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
При винесенні рішення суд
02.01.2008 року між квартирно-експлуатаційним відділом м.Рівне (надалі -енергопостачальна організація) та Концерном «Військторгсервіс»в особі філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування»(надалі -споживач ) укладено Договір на постачання та користування електричною енергією (надалі -Договір), згідно з умовами якого споживач приймає через приєднану мережу всю відпущену електроенергію і вчасно проводить розрахунки (оплату) за її споживання протягом усього терміну дії Договору (п.2.1. Договору).
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 5 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Відповідно до п.6.1. Договору сторони погодили, що оплата за спожиту електроенергію проводиться виходячи з розміру фактичного обсягу вимірюваного в кіловат годинах (кВт/год) помноженого на затверджений тариф, що діє на момент розрахункового періоду , в який фактично була відпущена електрична енергія. Згідно з п.6.2. Договору споживач зобов'язався проводити оплату за електроенергію від фактично заявленого обсягу шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями до 25 числа 100% заявленого обсягу на місяць чи фактично спожитого.
Позивачем до матеріалів справи додано докази оплати рахунків за спожиту електричну енергію, виставлених позивачем згідно Договору на постачання та користування електричною енергією від 02.01.2008 року.
Відповідно до п.п.13.1., 13.2 Договору він вступає в силу з моменту підписання двома сторонами та діє до 31.12.2008 року, при цьому договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах у випадку, якщо за десять календарних днів до дати закінчення терміну дії договору буде відсутня заява однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору. Пунктом 13.4. Договору передбачено, що кожна із сторін має право розірвати Договір, попередивши про це в письмовій формі іншу сторону, в разі порушення іншої стороною її зобов'язань за цим договором.
Сторонами не надано суду доказів розірвання Договору; на момент розгляду справи договір є дійсним та не оскарженим в судовому порядку.
Пунктом 8.5. Договору сторони погодили, що акт порушення Правил користування електричною енергією складається за участю уповноважених осіб сторін. У випадку відмови уповноваженої особи споживача від підпису Акту порушення ПКЕЕ такий акт вважається дійсним і обгрунтованим доказом порушення ПКЕЕ у випадку коли він підписаний не менше ніж трьома особами, включаючи уповноважених осіб електропостачальної організації і/чи третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
Збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових прав сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодження майна, а також неодержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої, у тому числі і неодержаних доходах.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, чинним законодавством передбачено, що необхідною умовою виникнення у відповідача обов'язку відшкодування збитків є порушення ним господарського зобов'язання.
Доведення даних обставин покладається законом на позивача (ст.33 Господарського процесуального кодексу України).
Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків (упущеної вигоди) необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до п.6.45 Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією», у разі порушення цих Правил або умов договору постачальником електричної енергії та/або електропередавальною організацією споживач, у якого укладені із зазначеними суб'єктами господарювання відповідні договори, викликає представника постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації для складання двостороннього акта порушень.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається постачальнику електричної енергії або електропередавальній організації. Представник постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації має право внести до акта свої зауваження.
У разі відмови представника постачальника електричної енергії або електропередавальної організації від підпису або неприбуття у визначений споживачем термін в акті робиться відповідний запис. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками споживача.
Позивач стверджує, що зазнав збитків у зв'язку із неправомірним відключенням відповідачем електроенергії у приміщенні, де знаходився позивач. При цьому позивачем не надано суду доказів відсутності електропостачання; наявності протиправної поведінки відповідача у припиненні подачі електроенергії до приміщення, у т.ч. із зазначенням часу, строку та причин знеструмлення орендованого приміщення, наявності вини відповідача у знеструмленні цього приміщення, причинно-наслідкового зв'язку, шкоди, завданої протиправною поведінкою відповідача, із зазначенням доказів, які свідчать про встановлені обставини.
Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом не беруться до уваги докази надані відповідачем про припинення договору оренди приміщень, оскільки вони не стосуються предмету доказування.
З огляду на вищевказане у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне збитків завданих відключенням електричної енергії в розмірі 2267 грн. 75 коп..
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити
Суддя Мамченко Ю.А.
Повний текст рішення суддею підписано «26» грудня 2008 року.