79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.01.09 Справа № 10/116
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В., Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми «Євротранс»б/н і без дати (вх. № 394 від 16.10.2008 року) на рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2008 року у справі № 10/116
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, м.Рівне
до Приватного підприємства - фірми «Євротранс», м.Рівне
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Байкал», м.Рівне,
про стягнення 36535,06 грн. неустойки.
за участю представників: від позивача -Боліщук І.Ю., від відповідача -Кулініч А.О., Герасимчук В.П., від 3-ї особи - не з'явився.
Присутнім представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.09.2008 року у справі № 10/116 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до Приватного підприємства - фірми «Євротранс»: стягнено з відповідача 36535,06 грн. неустойки та судові витрати.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі б/н і без дати (вх. № 394 від 16.10.2008 року) Приватне підприємство - фірма «Євротранс»(надалі -ПП, Підприємство) вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2008 року у справі № 10/116 підлягає скасуванню, оскільки на його думку, воно прийнято за неповного з»ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права, посилаючись на те, що судом прийнято оскаржуване рішення з порушенням норм ст.ст. 43, 77 ГПК України за відсутності його представника, за неповного, відповідно, з»ясування всіх обставин справи. Крім цього, апелянт посилається на те, що в порушення ст. 258 Цивільного кодексу України не застосовано позовної давності до спірних правовідносин. Також в апеляційній скарзі зазначається про те, що відповідач фактично не користується спірними приміщеннями, оскільки вони передані позивачем в оренду третім особам, про що свідчать квитанції про сплату Фонду орендної плати даними особами. Просить за наслідками скасування рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2008 року у справі № 10/116, прийняти нове рішення, яким відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області в позові.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 03.11.2008 року та додатковому поясненні від 13.01.2009 року. Просить рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2008 року у справі № 10/116 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Байкал» у відзиві на апеляційну скаргу від 12.12.2008 року заперечило вимоги апеляційної скарги відповідача та просить рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2008 року у справі № 10/116 залишити без змін. Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, однак апеляційний суд, враховуючи її повідомлення про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовим повідомленням про вручення під розписку її уповноваженому працівнику ухвали суду від 17.12.2008 року, відсутність даних про поважність причин не забезпечення явки працівника в судове засідання, з врахуванням вищевикладеного, вважає, що судом належним чином повідомлено третю особу про час та місце розгляду справи, та забезпечено її право на участь в судовому засіданні, однак третя особа наданим їй Законом та забезпеченим судом даним процесуальним правом не скористалась, а тому апеляційний господарський суд вважає за можливе закінчити апеляційне провадження в даному судовому засіданні з прийняттям відповідно до ст.ст. 103, 105 ГПК України відповідної постанови.
Апеляційний суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
06.12.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області, як орендодавцем, та Приватним підприємством - фірма «Євротранс», як орендарем, укладено договір оренди державного майна № 408-2005, надалі - Договір, згідно п.п. 1.1-1.2 якого, позивач зобов'язувався передати відповідачу в оренду окреме нерухоме державне майно, що перебуває на балансі ТОВ «Байкал»та знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. Відінська, 42а: приміщення на 1-му поверсі: для здійснення підприємницької діяльності у сфері надання комунальних та побутових послуг, загальною площею 48,7 кв.м., для здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи), площею 56,1 кв.м., для здійснення торгівлі продовольчими товарами підакцизної групи, площею 24 кв.м.; на 2-му поверсі: для здійснення підприємницької діяльності у сфері надання комунальних та побутових послуг (послуги вантажних автомобілів під автомобільні замовлення), загальною площею 94,4 кв.м.
Строк дії даного Договору згідно п. 10.1: з 06.12.2005 року по 04.12.2006 року включно.
20.01.2006 року сторонами внесено зміни в п. 1.1 Договору в частині передачі в оренду приміщення на другому поверсі, а саме зазначено, що відповідачу передається в оренду приміщення площею 109,9 кв.м.
Відповідно до п.п. 2.4, 2.6, 5.7 Договору відповідач взяв на себе зобов»язання в разі припинення цього Договору в 5-ти денний строк з моменту його припинення повернути по акту приймання-передачі орендоване майно позивачу або балансоутримувачу (ТОВ «Байкал»). При цьому, майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Факт передання позивачем відповідачу орендованого майна в користування та його прийняття останнім, підтверджується актами прийому-передачі нежитлових приміщень від 03.12.2005 року та 20.01.2006 року.
Факт припинення дії Договору в зв»язку з закінченням строку на який його було укладено, і зобов'язання ПП «фірма «Євротранс»звільнити орендоване майно встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 10.07.2007 року у справі № 7/45, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2007 року. Крім цього, даними судовими рішеннями встановлено факт неповернення ПП «Фірмою «Євротранс»на час їх прийняття орендованого по Договору майна.
Таким чином, в силу ст.ст. 35, 85, 105 ГПК України вищезазначене рішення господарського суду є обов'язковим для виконання, а факти встановлені даним рішенням, мають преюдиційне значення при розгляді даної справи, і не підлягають повторному доведенню.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, вищенаведених рішень суду, постанови державної виконавчої служби Рівненського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2008 року, на час прийняття господарським судом Рівненської області оскаржуваного рішення від 23.09.2008 року, відповідач не звільнив орендованого по Договору майна та не повернув його позивачу в порядку, передбаченому п.п. 2.4, 2.6 Договору. Доказів протилежного, відповідачем суду не подано.
Щодо доводів скаржника про те, що він фактично не користується спірним майном, оскільки зазначені приміщення перебувають у користуванні інших осіб: підприємців Юнчика О.М., Жолнач Т.В., в підтвердження чого ним надано суду копії квитанцій про сплату зазначеними особами орендної плати за користування майном, то апеляційний суд вважає, що вони не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не підтверджують виконання відповідачем свого зобов»язання по Договору щодо повернення орендованого майна в спосіб передбачений даним Договором. При цьому, сторонами не подано суду належних доказів ( договорів оренди, актів приймання-передачі тощо), які б підтверджували, що спірне майно перебуває в законному користуванні інших осіб. Крім цьому, як вбачається з акту обстеження нежитлових приміщень від 12.12.2008 року, підписаного представниками Фонду та ТОВ «Байкал», листів підприємців Юнчик О.М. та Жолнач Т.В. від 17.01. та 22.01.2007 року відповідно, адресованих відповідачу, пояснень представників сторін в даному судовому засіданні, об»єкти нерухомості, які були предметом оренди по Договору від 06.12.2005 року № 408-2005, перебувають у фактичному користуванні колишніх суборендарів ПП «Фірма «Євротранс». Однак, в силу положень ст.ст. 598, 774 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»зобов»язання сторін суборенди припиняються в зв»язку з припиненням зобов»язань по договору оренди в зв»язку з закінченням строку, на який його було укладено, і відповідно, саме на орендаря покладається обов»язок вимагати від суборендарів повернення йому орендованого майна, для наступної його передачі орендодавцю (балансоутримувачу) відповідно до вимог договору оренди, в даному випадку відповідно до п.п. 2.4, 2.6, 5.7 договору оренди від 06.12.2005 року № 408-2005. Сам факт сплати іншими особами певних коштів за користування майном, направлення орендодавцем листів про незаперечення щодо користування цим майном тощо, за відсутності факту укладення з належним орендодавцем державного майна договору оренди у відповідній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про оренду державного та комунального майна», з дотриманням вимог Господарського та Цивільного кодексу України, не є фактом, що свідчить про правомірність (підставність) користування даними особами зазначеним майном. При цьому, дані особи у відповідності до положень глави 83 ЦК України, не позбавлені можливості у встановленому чинним законодавством порядку вимагати повернення зазначених коштів як таких, що безпідставно перераховані.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, ст.ст. 551, 785 ЦК України стягнення неустойки за неповернення орендованої речі, її розмір встановлено законом (ч. 2 ст. 785 ЦК України), а період за який вона нараховується згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 785 ЦК України визначається часом прострочення повернення речі.
Щодо заперечень скаржника про те, що ним вчинялись дії спрямовані на передачу орендованого майна позивача, що стверджується листом від 15.12.2006 року № 75, адресованим Фонду, то апеляційний суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки з його змісту вбачається те, що в порушення п.п. 2.4 Договору відповідачем не вчинялось активних дій, спрямованих на передачу орендованого майна позивачу або третій особі, в передбачений Договором 5-денний строк з дня припинення Договору. Відсутність дій відповідача щодо передачі орендованого майна позивачу встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 10.07.2007 року у справі № 7/45 за позовом Фонду до ПП «Фірма «Євротанс»про повернення орендованого майна по договору від 06.12.2005 року № 408-2005. Крім цього, відповідачем не подано суду відповідно до ст. 4-3, 33 ГПК України будь-яких інших доказів в підтвердження того, що ним на протязі строку прострочення вчинялись дії щодо передачі вищенаведеного майна, небажання позивача чи третьої особи щодо його прийняття, посвідчені неупередженими особами. Тобто в колегії суддів апеляційного суду, враховуючи подані сторонами докази, оцінені судом в сукупності у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, обставини, які ними стверджуються, відсутні підстави вважати наявним факт невиконання відповідачем зобов»язання щодо повернення орендованого майна через прострочення кредитора - позивача, його вину в неповерненні майна відповідно до умов Договору, як підставу для зменшення неустойки, та відсутності вини відповідача в невиконанні зазначеного зобов»язання як підстави для нестягнення неустойки.
За таких обставин, апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність нарахування відповідачу неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 36535,06 грн. згідно розрахунку позивача за період з 05.12.2005 року по 31.07.2008 року.
Щодо заперечень апелянта про те, що в порушення ст. 258 Цивільного кодексу України судом першої інтанції не застосовано позовної давності до спірних правовідносин, то апеляційний суд вважає їх необгрунтованими, оскільки в силу норми ч. 3 ст. 267 ЦК України вона підлягає застосуванню судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Як вбачається з матеріалів справи, така заява сторонами спору до прийняття оскаржуваного рішення зроблена не була, а тому в суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права щодо позовної давності по вимозі в даній справі.
Щодо заперечень апелянта про те, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, а саме не задоволено подане ним клопотання та відповідно до ст. 77 ГПК України не відкладено розгляд справи, то на думку колегії суддів апеляційного суду, вони є безпідставними. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції дано оцінку зазначеному клопотанню, та зроблено висновок про його відхилення, як такого, що не підтверджується належними доказами викладених в ньому обставин, наявності у відповідача можливості забезпечити явку в судове засідання іншого представника та подати суду свої заперечення на позов. Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.
За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом дотримано встановлених ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України засад здійснення господарського судочинства, та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст. 22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому місцевим судом в межах процесуального Закону (ст.ст. 43, 75 ГПК України) розглянуто спір за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2008 року у справі № 10/116 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми «Євротранс»залишити без задоволення.
2. Рішення рішення господарського суду Рівненської області від 23.09.2008 року у справі № 10/116 залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в господарський суд Рівненської області.
Головуючий- суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь