36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.12.2008р. Справа №14/413
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров'є", юридична адреса: вул. Теплична, 31/86, смт. Ювілейне, Дніпропетровська область,52005; поштова адреса: вул. Виконкомівська, буд. 15/11, м. Дніпропетровська, 49044 (ПП "Юридичне бюро "Фемида")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота гора", с. Тищенки, Шишацький район, Полтавська область,38043
про стягнення 17614,16 грн.
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: Лутошкін І.О., дов. б/н від 28.05.2008р.
від відповідача: Матрьонін Є.О., дов. б/н від 03.01.2008р. Марюха В.Д., дов. б/н від 23.06.2008р.
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 17614 грн. 16 коп. - санкцій за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу №67 від 01.07.2008р., в тому числі: 12945,66 грн. - штрафу, 4630,44 грн. - пені за період із 19.08.2008р. по 09.09.2008р. та 3% річних у сумі 38,06 грн. за аналогічний період.
Рішення приймається після перерв, оголошених в судових засіданнях 06.11.2008 р., 13.11,2008р., 09.12.2008р. та 12.12.2008 р. для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали, на які вони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні 13.11.2008р. сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку частини 4 статті 69 ГПК України.
Суд клопотання прийняв і задовольнив.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього, а його представники в судовому засіданні, позов визнають частково, просять суд зменшити розмір штрафу, посилаючись на його надмірно великий розмір порівняно зі збитками кредитора.
Дослідивши і оцінивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 01.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Придніпров'є", смт. Ювілейне (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота гора», с. Тищенки (далі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №67 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (відповідача) жмих соняшника (далі - товар), а відповідач - прийняти товар та оплатити його вартість у порядку та строки, передбачені додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з пунктом 2.2. договору строк оплати товару визначається в додатках до нього.
Відповідно до пункту 4.2 договору кількість та якість товару або його окремих партій встановлюється в додатках до договору та остаточно фіксується у актах приймання-передачі.
Згідно з пунктом 1 Додатку №2 від 13.07.2008р. до договору позивач зобов'язувався поставити відповідачу жми соняшника у кількості 25 тон (+-20%) за ціною 1820,00 грн. за одну тону.
На виконання договірних зобов'язань позивач 14.08.2008р. передав відповідачу 23 тон 710 кг макухи на загальну суму 43152,20 грн., про що свідчать накладні №42 від 14.08.2008р. та №302 від 14.08.2008р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПК №688320 від 14.08.2008р. на ім'я представника відповідача Кругляк Л.М.
Відповідно до пункту 2 Додатку №2 до договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача від загальної суми поставки товару, яка вказана в додатку №2, - протягом 3 банківських днів із моменту поставки товару.
Таким чином, граничний термін сплати вартості товару є 19.08.2008р.
Але відповідач 19.08.2008 р. частково розрахувався з позивачем на суму 20000,00 грн., залишок заборгованості у сумі 23152,20 грн. відповідач оплатив 09.09.2008р. з про строчкою на 20 днів.
Пунктом 7.3 договору встановлено, що в разі несвоєчасної сплати за товар відповідач сплачує відповідачу пеню в розмірі 1% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.5 договору у разі порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 30% від вартості поставленого товару.
Позивач за несвоєчасність проведення розрахунку відповідачем нарахував йому станом на 01.10.2008р. санкцій за неналежне виконання умов договору, а саме: 12945,66 грн. - штрафу, 4630,44 грн. - пені за період із 19.08.2008р. по 09.09.2008р. та 3% річних у сумі 38,06 грн. за аналогічний період.
Суд, вивчивши надані матеріали і дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 509,510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Розділом 5 договору встановлено порядок проведення розрахунків, а саме: оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (100% платіж) згідно з додатками до договору по наданому рахунку.
Доказів виставлення відповідачу рахунку на оплату товару позивач не подав.
Відповідно до п.5.2. договору кінцевий розрахунок за поставлений товар проводиться протягом одного банківського дня з моменту підписання акту прийому-передачі, згідно з прийнятою вагою.
Зазначений акт також відсутній у матеріалах справи.
Згідно з пунктами 1-2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частина 2 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем не подано документів, передбачених зазначеною нормою та п. 4.3 договору, які підтверджують якість товару (сертифікат якості, протоколу випробування, якісним посвідченням).
Надані позивачем накладні не містять посилання на укладений сторонами договір №67 від 01.07.2008р. як підставу проведення господарської операції, а предмет поставки і її ціна відрізняються від предмету і ціни, вказаних у договорі та додатку №2 від 13.07.2008р. до нього.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1-2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
На підставі виписаних та отриманих рахунків-фактур, які являються первинними документами для бухгалтерського обліку, покупець повинен здійснити оплату придбаного товару.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За таких умов у суду відсутні підстави вважати, що поставка макухи за накладними №42 від 14.08.2008р. та №302 від 14.08.2008р. відбувались на виконання умов договору №67 від 01.07.2008р., а тому і посилання позивача на умови вказаного договору як на підставу своїх вимог не приймаються до уваги.
Відповідно до частин 1-2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Отже, правовідносини між сторонами виникли із фактичної поставки позивачем відповідачу макухи згідно з накладними та прийняття товару останнім.
Строк оплати в накладних не встановлено.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказів направлення відповідачу вимоги про оплату позивач не подав.
В додатку №2 від 13.07.2008р. до договору в порушення умов, викладених у самому договорі, позивач не зазначив строк поставки товару.
Крім того, позивачем не подано суду актів приймання-передачі товару, як того вимагає пункт 6.1 договору.
Посилання позивачем на накладні №42 від 14.08.2008р. та №302 від 14.08.2008р. не приймаються як доказ поставки саме по договору №67 від 01.07.2008р., оскільки ціна товару (45500,00 грн.) , зазначена в додатку №2 від 13.07.2008р. до договору, відрізняється від ціни, зазначеної в накладній №42 від 14.08.2008р. - 43152,20 грн.
В накладних №42 від 14.08.2008р. та №302 від 14.08.2008р. міститься підпис невідомої особи, довіреності від імені відповідача на таку особу позивач не подав.
Те, що відповідачем оплачено товар свідчить про те, що ним здійснено платіж за фактично отриманий товар.
Податкова накладна №1158 від 04.07.2008р.не може свідчити про наявність між сторонами договірних відносин.
Відповідно до п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є одностороннім документом, який складався позивачем в односторонньому порядку і тому не може свідчити про наявність договірних відносин купівлі-продажу, а також не вказує на те, що відповідач погодився з вказаною у таких податкових накладних ціною. Більш того, накладна №1158 складена 04.07.2008р., а поставка товару за накладною №42 відбулась 14.08.2008р. Крім того, податкова накладна видавалась на 26,08 тон макухи, тоді як спір стосується 23,710 тон макухи. В податковій декларації з податку на додану вартість від 14.08.2008р. зазначено обсяг поставки відповідачу на суму 40206,67 грн. (без ПДВ) тоді як сума поставки за накладною №42 від 14.08.2008р. без ПДВ склала 35960,17 грн. Наведені різниці в цифрах є ще одним доказом відсутності жодного зв'язку між накладними №42 від 14.08.2008р. та №302 від 14.08.2008р. та податковою накладною №1158 від 04.07.2008р.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивач у відповідності до статей 32-33,36 ГПК України не надав належних доказів, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову від задоволення позовних вимог.
Судові витрати по сплаті держмита та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідачем повністю відшкодовано позивачу (платіжні доручення №1149 від 16.12.2008р. на суму 176,15 грн. та №1150 від 16.12.2008р. на суму 118,00 грн. в матеріалах справи).
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст. 22, 32-33,36,43,44-45, 49, 69 (ч.4), 77, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Іваницький О.Т.