"27" січня 2009 р. Справа № 02/4226а
м. Черкаси, 11 год. 30 хв.
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників: позивача: Пасічник А.А. -за довіреністю, відповідача: Багатченко В.П. -за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспілка» про стягнення 22 288 грн. 05 коп.,
Заявлено вимогу про стягнення 22 288 грн. 05 коп., в тому числі 21 194 грн. 13 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами у відповідача в 2007 році 3 робочих місця та 1093 грн. 92 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій, з мотивів порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у заявленій сумі, просила задовольнити його повністю, так як відповідачем не виконано встановлений Законом норматив, не працевлаштовано трьох інвалідів, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції до 15.04.2008 року; оскільки відповідач не сплатив кошти в установлений в Законі строк, тому з нього підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції та пеня у заявленій сумі.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов та представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти вимог позивача з мотивів їх безпідставності, оскільки відповідач створив три робочих місця для працевлаштування інвалідів згідно нормативу, повідомив про це державній службі зайнятості, протягом року надавав звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, однак, жоден інвалід не був направлений відповідачу для працевлаштування; на підприємстві працювали певний час два інваліди, але звільнилися з роботи за станом здоров'я, відповідач стверджує, що немає вини відповідача в тому, що інваліди не були направлені на роботу на підприємство, просив відмовити позивачу в позові.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі -Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства) у 2007 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працювало від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону, у разі невиконання підприємством в 2007 році встановленого Законом нормативу, воно зобов'язане було сплатити адміністративно-господарські санкції не пізніше 15 квітня 2008 року.
Із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік вбачається та не заперечується відповідачем, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2007 році у відповідача складала 68 осіб. Чотири відсотки від цієї цифри складає 2,72. Враховуючи припис частини 2 статті 19 Закону щодо округлення робочих місць до цілого значення та застосовуючи правила математичного округлення цифр, суд приходить до висновку, що для відповідача норматив на 2007 рік складав 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що у відповідача станом на 1 січня 2007 року працював інвалід третьої групи Валебний В.Ю., який наказом від 02.04.2007 року був звільнений за власним бажанням. Як вбачається із Довідки до акта огляду МСЕК від 27.12.2007р., на цю дату Валебний В.Ю. оглядався комісією повторно, він є інвалідом дитинства. Отже, протягом січня-березня 2007 року у відповідача було зайняте інвалідом 1 робоче місце. Два робочих місця не були зайняті інвалідами в цей період. Протягом квітня-грудня 2007 року у відповідача практично не було зайнято інвалідами три робочих місця, оскільки те, що протягом липня-серпня 2007 року у відповідача працювала Коваленко О.І., не впливає на загальний висновок.
Однак, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що із відповідача підлягають стягненню частково адміністративно-господарські санкції та пеня, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У частині 3 статті 19 Закону вказано, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно статті 18 Закону підприємства зобов'язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, 2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, 3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, аналіз правових норм про захист інвалідів дає підстави стверджувати про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати, шукати і працевлаштовувати інвалідів. Такий обов'язок відповідно до закону покладається на органи працевлаштування інвалідів.
Суд вважає, що відповідач довів і належними доказами підтвердив вжиття ним в кінці березня 2007 року залежних від нього заходів для виконання встановленого Законом нормативу, подавши Шполянському районному центру зайнятості звіт форми № 3-ПН про наявність вакансій за станом на 20.03.2007 року, у якому відповідач вказав про створення у нього 4 робочих місця для працевлаштування (копію звіту надіслав Шполянський районний центр зайнятості на запит суду). Той факт, що відповідач не надсилав центру зайнятості вказані звіти щомісяця (на що звернула увагу представник позивача), не впливає на ступінь вини відповідача та не впливає на висновок суду, оскільки позивач не вказав, яким чином це вплинуло на відсутність направлення центром зайнятості інвалідів на роботу до відповідача.
Навіть навпаки, 29.05.2007 року директор районного центру зайнятості надіслав лист № 328 (а.с. 24) як відповідь на лист відповідача № 29 від 17.05.2007 року про потребу в заповненні вакантних місць для інвалідів (а.с. 18), у якому повідомив, що в центрі зайнятості не перебувають на обліку громадяни з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями та повідомив громадян, з якими відповідач міг би провести бесіду щодо працевлаштування. Як вбачається із поданих суду заяв, вказані у листі громадяни особисто написали відмови від працевлаштування у відповідача за станом здоров'я.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач довів, що він ужив всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення із квітня 2007 року. Тобто, суд приходить до висновку, що відсутня вина відповідача у невиконанні ним встановленого Законом нормативу та у невиконанні органами працевлаштування своїх обов'язків по працевлаштуванню інвалідів, оскільки адміністративно-господарські санкції -це відповідальність за порушення свого власного обов'язку, а відповідальність у даних правовідносинах не може встановлюватися без вини відповідача.
Разом з тим, суд зазначає, що у відповідача протягом січня-березня 2007 року не було зайнято інвалідами 2 робочих місця і відповідач не виконав свій обов'язок щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, тобто, відповідач не довів, що ним протягом вказаних трьох місяців було вжито всіх залежним від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. З огляду на викладене, відповідач повинен був сплатити не пізніше 15.04.2008 року адміністративно-господарські санкції за два робочих місця для працевлаштування інвалідів, які не були зайняті інвалідами протягом січня-березня 2007 року, тобто за три місяці.
Виходячи із даних Звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2007 рік, середня річна заробітна плата в 2007 році у відповідача складала 7064 грн. 71 коп. Таким чином, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за два незайнятих інвалідами робочих місця протягом трьох місяців в сумі 3 532,38 грн.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій підлягає до часткового задоволення в сумі 105 грн. 39 коп.
На підставі статті 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню 36 грн. 38 коп. судового збору до Державного бюджету.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 160 -163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспілка" (20644, Черкаська область, Шполянський район, с. Соболівка, ідентифікаційний код 31126916):
а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси, проспект Хіміків, 50) адміністративно-господарські санкції в сумі 3 532 грн. 38 коп., 105 грн. 39 коп. пені;
б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002, банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію -36 грн. 38 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Д. Пащенко
Постанова складена в повному обсязі
29.01.2009 року.