22.11.06 р. Справа № 28/343а
10 год.30 хв. Зала судових засідань - кабінет № 213
м. Донецьк, вул. Артема, 157
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кониченка О.М.
при секретарі судового засідання Трубачовій О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
за позовом: Державного підприємства “Зуївська експериментальна теплоцентраль» м. Зугрес
до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Харцизьку
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000682342/0 від 17.03.2004 р. в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 90638 грн., з яких 39081 грн. - сума основного платежу, 51557 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Михайлик А.С. - за довір.
від відповідача: Беспалова О.В. - за довір.
Державне підприємство “Зуївська експриментальна теплоцентраль» м. Зугрес звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000682342/0 від 17.03.2004 р. в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 90638 грн., з яких 39081 грн. - сума основного платежу, 51557 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивача посилається на те, що відповідачем неправомірно прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000682342/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90638 грн., з яких 39081 грн. - сума основного платежу, 51557 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Зазначене податкове повідомлення - рішення суперечить чинному законодавству та засновано на помилковому розумінні змін, внесених до ст. 12.1.5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: не враховано вимоги ст. 12.1.5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо наявності вибору в залежності від настання першої з подій; невірно визначений строк виникнення зобов'язань. Крім того, при винесені такого податкового повідомлення-рішення відповідачем не було взято до уваги вимоги чинного законодавства щодо набрання чинності законів та стосовно можливості їх застосування до відносин, що виникли раніше, ніж закон набрав чинності. Також було порушено вимоги ст. 17.1.3. Закону України "Про порядок погашення заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами", якою передбачено максимальний та мінімальний розмір нарахованих штрафів.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що перевіряючими був застосований, правомірно як перше з подій пункт «б» пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" з доповненнями внесеними згідно Закону України від 24.12.2002 р. № 349-IV "Про внесення змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон 334/94), згідно якого на 30-й календарний день із дня ухвалення рішення судом про визнання такої заборгованості підприємство зобов'язане включити у валовий доход таку суму заборгованості . Згідно пп. 12.1.5 п. « б » п. 12.1 ст. 12 Закон 334/94 непогашена заборгованість повинна бути визнана в порядку досудового врегулювання спорів або судом і тільки після цього може мати місце першого з двох подій. У даному випадку першою подією є визнання заборгованості судом.
26.07.2006 р. позивач уточнив свої позовні вимоги відповідно Кодексу адміністративного судочинства України та просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000682342/0 від 17.03.2004 р. в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 90638 грн., з яких 39081 грн. - сума основного платежу, 51557 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач надав додаткові пояснення до позовної заяви, в яких крім доводів викладених у позовній заяві посилається на те, що відповідач необґрунтовано виключив із складу податкового кредиту 1793 грн. по податковим накладним у яких були відсутні визначення опису (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (об'єму, обсягу).
31.08.2006 року від позивача до суду надійшла адміністративна позовна заява відповідно до якої просив суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000682342/0 від 17.03.2004 р. в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 90638 грн., з яких 39081 грн. - сума основного платежу, 51557 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами проведеної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» код ЄДРПОУ 04623778 за період з 01.10.02 р. по 30.11.03 р., співробітниками ДПІ у м. Харцизьку, був складений акт від 15.03.04 р. № 438-23-1-04623778 (далі “акт перевірки»). В акті перевірки встановлено порушення позивачем п. п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток за 2002, 2003 р. р. на суму 76620 грн., в т. ч. ІV кв. 2002 р. на суму 2091 грн., 9 місяців 2003 р. на суму 74529 грн.
Крім того, позивачем відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп.. 4.4.1 п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, пп. 7.2.1 , 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижений податок за 2003 рік на суму 39081 грн.
Заниження виникло внаслідок заниження обсягу продажу в сумі 186440 грн. занижено податкове зобов'язання на суму 37288 грн. До податкового зобов'язання не включена сума кредиторської заборгованості по якій минув термін 30 днів, згідно рішення господарського суду Донецької області по справі № 24/157 від 06.06.2003 року за позовом ВАТ «Донецькобленерго» про стягнення 198987 грн., в т. ч. ПДВ - 33165 грн. та рішення господарського суду Донецької області по справі № 24/145 від 13.06.2003 року за позовом ВАТ «Донецькоблгаз» про стягнення 408941 грн., в т. ч. ПДВ - 68156 грн. за надані послуги по яким позивач повинен був включити до податкового зобов'язання у липні 20003 року -101321 грн., фактично позивачем було включено безпідставно у квітні 64033 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 101321 -64033= 37288 грн., у тому числі (+ заниження - завищення ) квітень 2003 року - 64033 грн., липень 20003 року + 101321 грн. Порушення встановлено за даними вищезазначених рішень господарського суду Донецької області (а.с. 23).
Крім того, за даними акту перевірки позивачем у січні, травні, червні 2003 року на порушення пп. 7.2.1 , 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ у розмірі 1793 грн. згідно податкових накладних у яких відсутні визначення опису (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (об'єму, обсягу).
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із рішення господарського суду Донецької області по справі № 7/721а від 06.12. 2004 року відповідачем на підставі акта перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.03.04 р. № 0000672342/0, яким визначено суму податкового зобов»язання за платежем податок на прибуток у розмірі 92992,50 грн., у т. ч. 76620,00 грн. - основний платіж, 16372,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Питання заниження обсягу продаж за зазначеними рішеннями господарського суду були предметом дослідження по справах №24/157 та 24/145.
Як вбачається із зазначеного рішення позивачем не доведена відсутність з його боку порушень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», вказаних в акті перевірки, а отже й неправомірність і незаконність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з цього податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тому суд вважає, що у задоволені позовних вимог стосовно визнання недійсним спірного податкового повідомлення рішення у сумі 37288 грн. повинно бути відмовлено.
Однак, у частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення у сумі 1793 грн. (основний платіж) позов підлягає задоволенню.
Так, як вбачається із матеріалів справи позивачем у січні, травні, червні 2003 року на порушення п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні постачальника ТОВ «Шахтарсьнафтопродукт» № 21 від 21.01.2003 року на суму 7260 грн., в тому числі ПДВ 1210 грн., № 233 від 28.05.2003 року на суму 2000 грн., в тому числі ПДВ 333 грн., № 244 від 02.06.2003 року на суму 1500 грн., в тому числі ПДВ 250 грн. Відповідачем зазначено, що вищевказані податкові накладні не можуть бути документом, який підтверджує право позивача на податковий кредит внаслідок того що в них відсутній визначення опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (об'єму, обсягу).
Відповідно до п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, визначеному ст. 9 цього Закону.
Відповідно до п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість" Закону України «Про податок на додану вартість" податкова накладна видається у разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. цієї ж статті передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-який витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Згідно з положеннями пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом. Вимоги до змісту податкової накладної визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого податкова накладна має містити зазначені окремими рядками наступні дані: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий помер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість: опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. В ході проведення перевірки платника податків було встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, складені з порушенням встановленого порядку та не відповідають вимогам закону. Зокрема, в наданих до перевірки накладних відсутні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 "д" (щодо зазначення місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податків) п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Виходячи з аналізу вище перелічених норм п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість", вбачається, що Закон України «Про податок на додану вартість" не містить обмеження для покупця щодо включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість сплата якого підтверджується податковою накладною, заповненою продавцем без дотримання вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 цього закону. Тобто, недоліки у податкових накладних, встановлені представниками Відповідача, зокрема: відсутність номенклатури та товарів та їх кількості не є ознакою, за якою податкові накладні як і є звітними та одночасно розрахунковими документами можуть бути неприйнятими як підтверджуючі склад податкового кредиту звітного періоду.
Недоліки у заповнені податкових накладних, виявлені податковою інспекцією у результати перевірки позивача, не роблять зазначені податкові накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.
Відповідно до зазначених податкових накладних та інших документах долучених до матеріалів справи можливо ідентифікувати як продавця, так і покупця, встановити достовірність надання послуг (товарів, робіт) та їх сплату.
Недотримання позивачем порядку встановленого пп. 7.2.6 п 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
З огляду на викладене у цій частині позов підлягає задоволенню.
Стосовно застосування фінансових санкцій, то суд зазначає наступне. Згідно приписів пп. 17.1.3 п. 17. 3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З огляду на те, що сума основного платежу визначена у розмірі 39081 грн. та враховуючи ту обставину, що відповідачем не вірно визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1793 грн. та те що сума фінансових санкцій повинна скласти 50 % від такої суми, тобто сума фінансових санкцій повинна бути скласти 18644 грн.
З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню з віднесенням судового збору у сумі 2 грн. за рахунок бюджету.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «про оподаткування прибутку підприємств», Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-51, 56-59, 69-71, 72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
Позов Державного підприємства “Зуївська експериментальна теплоцентраль» м. Зугрес до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000682342/0 від 17.03.2004 р. в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 90638 грн., з яких 39081 грн. - сума основного платежу, 51557 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій., задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку № 0000682342/0 від 17.03.2004 р. в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 34706 грн., з яких 1793 грн. - сума основного платежу, 32913 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.
В іншій частині позову відмовити.
Присудити Державному підприємству “Зуївська експериментальна теплоцентраль» м. Зугрес (86783, м. Зугрес, вул. Станціонна, б. 1; п/р 2600830168601 у відділенні ПІБ м. Харцизька, МФО 334345, код ЄДРПОУ 04623778) з Державного бюджету України судовий збір у сумі у сумі 2 грн.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 22 листопада 2006 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови складено 27.11.2006 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кониченко О.М.