04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" січня 2013 р. Справа№ 5011-23/14528-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі Волуйко Т.В.
за участю від позивача - Дирдін М.Є.
представників сторін: від відповідача -не з'явився.
розглянувши
апеляційну скаргу Комунального підприємства
"Ремонтно-експлуатаційної організації - 7"
на рішення
господарського суду м. Києва.
від 20.11.2012 року.
у справі № 5011-23/14528-2012 (суддя: Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства
"Київспецтранс"
до Комунального підприємства
"Ремонтно-експлуатаційної організації - 7"
про стягнення 237172,96 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-7» (03164, м. Київ, Святошинський район, вулиця Підлісна, будинок 3, ідентифікаційний код 36114019) на користь публічного акціонерного товариства «Київспецтранс» (04208, м. Київ, проспект Правди, будинок 85, ідентифікаційний код 02772037) 131 999 (сто тридцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп. - основного боргу, 23 735 (двадцять три тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 81 коп. - пеня, 26 399 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 85 коп. - штраф, 9078 (дев'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 15 коп. -3 % річних, 17940 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 89 коп. - інфляційні втрати та 4 183 (чотири тисячі сто вісімдесят три) грн. 11 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційної організації - 7" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.
В судове засідання 15.01.2013 року представник відповідача не з'явився про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем та Відповідачем укладено договори № Г108207 від 01.09.2008 року та № Г-108207 від 02.01.2009 року, відповідно до яких Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів, які накопичуються у останнього, а Відповідач сплатити їх вартість.
Відповідно до пункту 2.4 договору № Г108207 від 01.09.2008 року загальна вартість послуг з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року склала 556 741, 79 грн.
Відповідно до пункту 2.4 договору № Г108207 від 02.01.2009 року загальна вартість послуг з 02.01.2009 року по 31.12.2009 року склала 1 922 848, 70 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Надання послуг Позивачем у період з вересня 2008 року по січень 2011 року підтверджено наданими актами виконаних робіт (копії залучені до матеріалів справи), підписані Відповідачем без заперечень та зауважень.
Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договорами № Г108207 від 01.09.2008 року та № Г-108207 від 02.01.2009 року на суму 4 564 146, 12 грн.
Відповідно до пункту 3.2 договору № Г108207 від 01.09.2008 року Відповідач зобов'язаний здійснювати оплату вартості послуг, яка вказується в актах приймання-передачі наданих послуг не пізніше двадцять першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.
Оплата послуг згідно пункту 3.2 договору № Г-108207 від 02.01.2009 року здійснюється Відповідачем не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.
Відповідач, в порушення умов договорів № Г108207 від 01.09.2008 року та № Г-108207 від 02.01.2009 року повністю не виконав свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 131999,27 грн.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки факт надання послуг підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 131999,27 грн. основного боргу підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.
Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно пункту 6.3 договору № Г-108207 від 01.09.2008 року в разі порушення Відповідачем строків оплати послуг, останній сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад тридцять днів Відповідач додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості.
Відповідно до пункту 6.2 договору № Г-108207 від 02.01.2009 року в разі порушення Відповідачем строків оплати послуг, останній сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад тридцять днів Відповідач додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості сплачує штраф у розмірі 20 процентів від суми заборгованості.
Пунктом 6.6 договору № Г-108207 від 01.09.2008 року та пункту 6.5 договору № Г-108207 від 02.01.2009 року пеня та штрафи нараховуються Позивачем протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та з урахуванням часткової оплати, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 23735,81 грн. за період з 30.10.2008 року по 01.08.2012 року та з урахуванням часткової оплати.
Вимога про стягнення з Відповідача 26 399, 85 грн. штрафу є обґрунтованою, отже такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів, перевіривши відповідні розрахунки вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 9078, 15 грн. - 3% річних за період з 30.10.2008 року по 01.08.2012 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 17 940, 89 грн. за період з 30.10.2008 року по 01.08.2012 року.
Посилання Відповідача з приводу застосування наслідків спливу строку позовної давності обґрунтовано не прийнята судом першої інстанції до уваги, оскільки згідно пункту 6.10 договору № Г108207 від 01.09.2008 року та пункту 6.9 договору № Г-108207 від 02.01.2009 року сторони домовились, що позовна давність встановлюється тривалістю у п'ять років.
Письмова форма домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності дотримана. Цивільне законодавство не передбачає заборони продовження спеціального строку позовної давності.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством «Київспецтранс» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 209 153, 97 грн.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2012 року у справі № 5011-23/14528-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 5011-23/14528-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
Повний текст постанови складено 16.01.2013 року.