83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.01.13 р. Справа № 5006/13/105/2012
Господарський суд Донецької області у складі у судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат", Луганська обл., м. Алчевськ
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс", м. Донецьк
про: стягнення збитків у розмірі 99'926'756грн.08коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Синельник Л.В. (за довіреністю № 001-21.11.12/3 від 21.11.2012р.);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Співак О.Є, (за довіреністю № 67 від 24.12.2012р.)
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ (далі - відповідач 1) суми збитків у розмірі 99906756грн. 08коп. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-ресурс", м. Донецьк (далі - відповідач 2) суми збитків у розмірі 20000грн.00коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 умов договору поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., а саме відмову останнього від закупки в контрактний період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. узгодженого у п. 2.4 вказаного договору обсягу товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування та стягнення понесених позивачем збитків у відповідності до п.8.2 договору поставки та для настання обов'язку відповідача 2 відповідати перед позивачем, як поручитель.
На підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивач посилається на договір поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., специфікації та додаткові угоди до нього, залізничні накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі продукції, договір поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р., вимогу № 01/1259-3.20g від 20.11.2012р. та № 01/1260-3.g від 20.11.2012р., розрахунок вимог.
17.12.2012р. відповідач 2 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву № 5195/2 від 14.12.2012р., яким заперечив проти позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що умовами договору поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р. не передбачені обов'язки Відповідача 2 як солідарного боржника відшкодувати позивачу збитки, передбачені договором поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р.
27.12.2012р. позивач надав письмові поясненнями, якими обґрунтував заявлені вимоги щодо стягнення збитків, визначивши їх правову природу як неодержаний прибуток (втрачена вигода); заперечив проти позиції відповідача 2, викладеної у відзиві на позовну заяву.
Відповідач 1 неодноразово клопотаннями, наданими через канцелярію суду 17.12.2012р. та 09.01.2013р. просив суд відкласти розгляд справи, мотивуючи це необхідністю додаткового часу задля підготовки документів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору та проведення між сторонами звірки обсягу закупленого товару.
Суд зазначає, що ухвалою від 20.12.2012р., враховуючи клопотання відповідача 1 та з метою надання останньому права на захист, суд вже відклав розгляд справи на 10.01.2013р., однак незважаючи на те, що з моменту порушення провадження по справі у відповідача 1 було достатньо часу для надання суду правової позиції по суті спору та доказів у її підтвердження, відповідач 1 свою правову позицію по суті спору до відома суду так і не довів, як і не довів наявність обставин, що перешкоджають наданню доказів у її підтвердження. Наразі в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача 1 до позивача з пропозиціями провести звірку даних щодо обсягу закупленого товару.
Крім того, відсутність представника відповідача 1 в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. У заяві від 09.01.2013р. відповідач 1 не вказує конкретні документи, які раніше не були досліджені та оцінені судом, а також нібито мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Сторони були повідомлені судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що позивач в судовому засіданні 10.01.2013р. наполягав на прийнятті рішення за наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає можливим розглянути спір за наявними в справі матеріалами.
Вислухавши під час судових засідань представників позивача та відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
29.12.2010р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк (Постачальник), та відповідачем 1, Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» (Покупець), укладено договір поставки № ГРД-01/10-5002 (далі - Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця залізорудний окатиш з базовим вмістом заліза 60,00% та базовим вмістом дріб'язку 9,00% виробництва ВАТ "Північний ГЗК" (надалі Товар), а Покупець зобов'язаний прийняти зазначений Товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором та Специфікаціями до нього.
Поставка Товару здійснюється протягом відповідних контрактних періодів, якими за визначенням п. 2.2 Договору є періоди, протягом яких ціна Товару в доларовому еквіваленті, встановлена у відповідності з п. 5.3 Договору, залишається незмінною. Контрактний період за даним договором складає 1 квартал. Обсяги та графіки поставок погоджені сторонами в п. 4.1 Договору.
Пунктом 2.4 Договору сторони визначили, що обсяг поставки товару у контрактний період - це сукупність щомісячних обсягів поставки товару (зазначених у п. 4.1 даного договору) в місяцях, що входять у певний контрактний період та погодили обсяги поставки товару в кожний конкретний контрактний період. Зокрема, за умовами п. 2.4 договору у контрактний період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. включно об'єм поставки товару складає 450тис.тон.
Згідно із п. 3.3 Договору кількість фактично поставленого в рахунок виконання даного договору товару може відрізнятися на +/- 10% (толеранс) від обсягів поставки товару у відповідному контрактному періоду, вказаних у п. 2.4 цього договору.
Так, відповідно до п. 4.1 Договору протягом липня 2012р. - вересня 2012р. поставці підлягав залізорудний окатиш загальною кількістю 450тис.тн, рівними частками по 150,0тис.тн на протязі кожного місяця з вказаного періоду.
Згідно з п. 4.2 Договору поставка товару по даному договору здійснюється на умовах FCA - станція Терни або станція Рядова, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000), у відповідності із даним договором. Поставка товару здійснюється по узгодженим сторонами реквізитам вантажоодержувача, зазначеним покупцем у заявках, оформлених відповідно п. 4.4 даного договору.
У відповідності із п. 4.4 Договору поставка товару здійснюється в обсягах, визначених у п. 2.4 договору, протягом всього строку дії договору, на підставі заявок покупця. Покупець до 14-го числа місяця, попереднього наступному контрактному періоду (згідно п. 2.2 даного договору), повинен надати постачальнику заявку з вказанням обсягу поставки на наступний контрактний період (з зазначенням місячного графіку поставки згідно п. 4.1 цього договору), реквізитів вантажоодержувача, а також кількості та власності рухомого составу для перевезення товару. Заявка покупця надається по факсу та/або по електронній почті, з наступним наданням оригінала в строк не більше 10 днів з дати відправки заявки по факсу та/або електронній почті. Не надання заявки в обумовлені строки, або зазначення в заявці об'ємів менших, ніж вказано у п. 2.4 договору, є відмовою покупця від закупівлі узгоджених у п. 2.4 обсягів товару.
Датою поставки згідно з п. 4.7 Договору вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів).
За умовами п. 4.11 Договору вантажоотримувачем за цим договором може бути Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» (код отримувача 3128, станція Дніпродзержинськ, Придніпровська залізниця, код станції 455806) та/або Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (код отримувача 3437, станція Коммунарськ, Донецької залізниці, код станції 506209). Зазначення покупцем в заявці будь-яких інших вантажоодержувачів, являється відмовою покупця від закупівлі узгоджених у п. 2.4 обсягів товару.
Відповідно до п. 13.7 Договору даний договір вступає в силу з 01.01.2011р. та діє до 31.12.2015р.
Докази наявності інших правовідносин між позивачем та відповідачем 1 з постачання залізорудного окатишу, опосередкованих іншими договорами, в матеріалах справи відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання умови Договору поставки зазнали змін та доповнень, які викладені обома сторонами у підписаних та скріплених печатками додаткових угодах.
Так, Додатковою угодою № 1 від 30.12.2010р. до Договору сторони внесли зміни в п. 5 специфікації № 1 від 29.12.2010р.; Додатковою угодою № 2 від 16.05.2011р. сторони відповідно до вимог та положень закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. в розділі 14 Договору «Юридичні адреса та реквізити сторін» змінили найменування Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат" на Публічне акціонерне товариство „Алчевський металургійний комбінат"; Додатковою угодою № 3 від 06.07.2011р. сторони погодили іншу редакцію розділу 14 «Юридичні адреса та реквізити сторін» в частині реквізитів постачальника; Додатковою угодою № 4 від 06.06.2012р. сторони внесли зміни в п. 2.4, п. 4.1 Договору, погодивши інший обсяг товару, що підлягав поставці в контрактний період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р. та специфікацію № 6 від 19.03.2010р. до нього.
Специфікаціями № 1-8 до договору сторони визначили зміст, ціну, загальну вартість, кількість товару, що підлягав поставці в конкретний контрактний період, умови та строки його поставки.
Так, Специфікацією № 7 від 19.06.2012р. до Договору, а саме у п. 1 вказаної Специфікації сторони погодили, що в контрактний період з 01.07.2012р. (включно) по 30.09.2012р. (включно), ціна на контрактний період товару, що поставляється по Договору, на умовах: FCA - станція Терни або Рядова, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) - для товару виробництва ПАТ «СевГОК», при базовому вмісту заліза 60,00% та базовому вмісту дріб'язку 9,0% еквівалентна 123,11 USD/т; при цьому, приплати та знижки за кожний відсоток зміни фактичного вмісту заліза від базового еквівалентні 2,0518 USD/т, та за кожний відсоток зміни фактичного вмісту дріб'язку від базового еквівалентні 0,4250USD/т.
Відповідно до п. 3 вказаної Специфікації кількість та строки поставки товару у визначений контрактний період залишились незмінними порівняно з умовами договору № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р.
В позовній заяві позивач вказує на те, що на виконання умов договору поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. та Специфікації № 7 від 19.06.2012р. до нього, у контрактний період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. поставив на користь відповідача 1, а останній прийняв залізорудний окатиш в кількості 179334 тон товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач 1 всупереч умовам п. 2.4, п. 4.1 Договору та п. 3 Специфікації № 7 від 19.06.2012р. до нього не здійснив закупівлю всього обсягу товару, який підлягав поставці у контрактний період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р., внаслідок чого, з урахуванням передбаченого п. 3.3 договору 10% толерансу, обсяг не поставленого у цей період товару, від якого відмовився відповідач 1, складає 225666 тон.
Позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 01/1259-3.20g від 20.11.2012р. перерахувати суму збитків, спричинених відмовою відповідача 1 від закупівлі в контрактний період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. всього обсягу погодженого товару, яка залишена останнім без задоволення.
Викладені обставини призвели до звернення позивача до суду з даним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Договір № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525,526,530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при цьому одностороння відмова від виконання не допускається.
Таким чином, на підставі укладеного договору № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. у позивача виник обов'язок поставити в певний контрактний період в узгоджених обсягах на підставі замовлень покупця товар, а у відповідача 1 надати позивачу в порядку п.4.4. договору відповідну заявку на поставку товару, прийняти товар та оплатити його вартість.
Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з умов договору № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. та Специфікації № 7 до нього, мінімальний обсяг товару, який відповідно до умов договору поставки відповідач 1 (покупець) мав би закупити у позивача (постачальника) у контрактному періоді з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. включно, складає 405000тон, тобто узгоджений сторонами обсяг товару на цей період 450000тон за мінусом обумовленого сторонами у п. 3.3 договору толерансу 10% від об'єму поставки товару у відповідному контрактному періоді. Доказів зміни зазначеного об'єму поставки сторонами суду не надано.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на особу, що висуває відповідну вимогу чи заперечення.
Виходячи з положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що протягом контрактного періоду з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. відповідач 1 здійснив закупку товару загальним обсягом 179334тон, таким чином відмовившись при цьому від товару кількістю 225666тон, враховуючи 10% толеранс.
Однак, виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. та Специфікації № 7 до нього, у контрактний період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. позивач поставив відповідачу 1, а останній прийняв залізорудний окатиш в кількості 179334,35тон.
Факт постачання та прийняття зазначеного обсягу товару підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями залізничних накладних та актів приймання-передачі продукції за вказаний період, вантажоодержувачем за якими є ПАТ „Алчевський металургійний комбінат" та ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського» (арк. справи 80-172 том 1, арк. справи 1-109 том 2).
В свою чергу відповідач 1 належних та допустимих в розумінні ст.ст. 33-36 Господарського процесуального кодексу України письмових доказів, які б підтвердили замовлення в обумовленому у п. 4.4 договору № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. порядку всього передбаченого умовами договору № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. та Специфікації № 7 до нього об'єму товару або прийняття товару в іншій кількості, ніж вище встановлено судом, за спірний контрактний період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. суду не надав.
Проте, як було вище встановлено, сторонами був обумовлений обсяг товару що підлягав поставці у вказаний контрактний період у кількості 450000тон, що за відрахуванням толерансу 10% (п. п. 3.3 договору) складає 405000тон.
Враховуючи вищевикладене, Відповідач 1 прийняті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого відповідно до наявних в матеріалах справи доказів відповідач 1 фактично відмовився від закупівлі товару кількістю 225'665,65тон (405000тон - 179334,35тон), а не 225'666тон, як стверджує позивач у позовній заяві.
Відповідно до частини 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Приписами ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що порушення відповідачем 1 зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., сталось з вини відповідача 1, оскільки як вже встановлено судом останній фактично відмовився від закупки у позивача у спірному контрактному періоді 225'665,65 тон товару, у зв'язку з чим позивач не одержав прибуток на який розраховував.
За приписами ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Так, укладаючи договір поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" та Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» у п. 8.2 договору передбачили, що у разі відмови покупця від закупки узгоджених сторонами у п. 2.4 обсягів товару у певному контрактному періоді сторони визначили заздалегідь узгоджений розмір збитків постачальника, які підлягають відшкодуванню покупцем - 45 відсотків від вартості не закупленого товару у відповідному контрактному періоді. При цьому, постачальник не зобов'язаний доказувати дійсний розмір своїх збитків, а для цілей розрахунку таких збитків має прийматися діюча еквівалентна доларова ціна на контрактний період, під час якого відбулась відмова від закупки.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 3 цієї ж статті, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За таких обставин, п. 8.2 договору № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. не суперечить вимогам чинного законодавства України, суд виходить з правомірності заявлених вимог, оскільки відповідальність у вигляді відшкодування збитків встановлена вказаним договором, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України.
За розрахунком позивача сума завданих збитків складає 99'926'756грн.08коп., які нараховані наступним чином:
- 225666 (кількість тон товару від закупівлі якого відмовився відповідач 1 у спірний контрактний період, враховуючи толеранс) * 123,11 (ціна однієї тонни товару у доларовому еквіваленті на контрактний період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. відповідно до специфікації № 7 від 19.06.2012р. до договору) = 27781741,26 USD;
- 27781741,26 (вартість товару в доларовому еквіваленті від закупівлі якого відмовився відповідач 1) х 45% (узгоджений п. 8.2 договору розмір збитків)=12501783,57 USD;
- 12501783,57 (сума завданих позивачу збитків у доларовому еквіваленті) * 7,993 (офіційний курс Національного банку України станом на 20.11.2012р.) = 99926756грн.08коп.
Суд, дослідивши представлений позивачем розрахунок вважає його таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору, однак не погоджується з заявленим розміром збитків, оскільки, як вже встановлено судом вище, позивачем невірно визначений обсяг товару, від закупівлі якого відмовився відповідач 1, у зв'язку з чим, суд, зробивши власний розрахунок вважає, що правомірним є нарахування збитків у розмірі 99'926'601грн.07коп.:
- 225'665,65 тон (кількість тонн товару від закупівлі якого відмовився відповідач 1 у спірний контрактний період, враховуючи толеранс) * 123,11 (ціна однієї тонни товару у доларовому еквіваленті на контрактний період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. відповідно до специфікації № 7 від 19.06.2012р. до договору) = 27'781'698,1715 USD;
- 27'781'698,1715 USD (вартість товару в доларовому еквіваленті від закупівлі якого відмовився відповідач 1) х 45% (узгоджений п. 8.2 договору розмір збитків)=12'501'764,1771 USD;
- 12'501'764,1771 USD (сума завданих позивачу збитків у доларовому еквіваленті) * 7,993 (офіційний курс Національного банку України станом на 20.11.2012р.) = 99'926'601грн.07коп.
Отже, у задоволенні вимог до відповідача 1 в частині стягнення збитків у розмірі 155грн. 01коп. позивачу відмовляється.
Виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. забезпечені порукою, шляхом укладання між позивачем (Кредитор) та відповідачем 2 (Поручитель) договору поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р.
У відповідності з п. 1.1. вказаного договору поруки Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» за договором поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., укладеним між Кредитором та Боржником, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну сплату коштів, сплату пені, процентів та штрафу, передбачених Договором поставки.
За приписами п. 1.3 Договору поруки поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед кредитором в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і боржник.
Згідно з п. 2.1 Договору поруки у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Договором поставки, та у випадку застосування заходів відповідальності згідно п. 1.1 даного Договору, Поручитель на підставі письмового повідомлення Кредитора не пізніше двох робочих днів після одержання такого повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок Кредитора заборгованість за Боржника за Договором поставки.
Відповідно до п. 2.3 договору поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р. поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 20000грн. за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки, та у будь - якому випадку не може перевищувати зазначену суму.
Відповідно до п. 4.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і втрачає чинність після повного виконання боржником обов'язків за договором поставки та поручителем за цим договором.
У відзиві на позовну заяву № 5195/2 від 14.12.2012р. відповідач 2 заперечив проти заявлених до нього вимог, посилаючись на те, що умовами договору поруки не передбачено зобов'язання відповідача 2 як солідарного боржника відшкодувати позивачу збитки, передбачені договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р.
Суд не приймає до уваги вказані заперечення, оскільки системний аналіз умов договору поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р. свідчить про те, що перелік зобов'язань поручителя, зокрема визначений п.1.1. та п. 2.3. договору поруки, не є вичерпним. Тобто, будь-яких застережень, обмежень в частині зобов'язань поручителя солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за договором поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. в частині виконання зобов'язань з відшкодування завданих позивачу збитків вказаний договір поруки не містить.
Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого у ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.
Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 Цивільного кодексу України).
З договору поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р. вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.4.1.) про його дію до повного виконання боржником обов'язків за договором поставки та поручителем не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч.1. ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Такий самий по суті висновок викладений у постановах Верховного суду України від 18.07.2012р. та від 21.05.2012р.
Господарський суд приймає до уваги, що договір поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., укладений між позивачем та відповідачем 1, встановлює права та обов'язки сторін й на майбутні періоди, щодо яких термін виконання ще не настав. В свою чергу, відповідно до п. 1.3 договору поруки, поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед кредитором в тому ж обсязі на тих же підставах та в ті ж строки, що і боржник.
Враховуючи, що у договорі поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2011р. строк виконання основного зобов'язання відповідача 1 здійснити оплату отриманого товару визначений відстроченням платежу (п.6.2. договору), в свою чергу позивач зобов'язується передати у власність відповідача 1 товар протягом визначених у договорі контрактних періодів по 31.12.2015р. включно, у позивача є право пред'явити вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання за договором поруки протягом наступних 6 місяців, починаючи з дня прострочки виконання відповідачем 1 його основного зобов'язання за договором поставки оплатити отриманий по 31.12.2015р. включно товар.
З такою вимогою № 01/1260-3.20g від 20.11.2012р. позивач до поручителя звертався, що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом поштової квитанції та опису вкладення в цінний лист, які датовані 22.11.2012р., тобто в межах строку зазначеного у ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України строку, а відтак позивач у даному випадку не втратив право вимоги до поручителя.
Вказана вимога листом № 4950/2 від 27.11.2012р. залишена відповідачем 2 без задоволення.
Згідно положень п.2.3 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 20 000,00грн. за зобов'язаннями боржника, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.
Враховуючи викладене вище та встановлення правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест Холдінг" в частині суми збитків у розмірі 99'926'601грн.07коп., суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» суми збитків у розмірі 20000грн.00коп.
Відповідачами не надано доказів належного виконання зобов'язань за договором № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2011р., Специфікації № 7 до нього та договором поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р., не надано також і доказів сплати суми збитків у розмірі за підрахунком суду, тому вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат", м.Алчевськ Луганської області суми збитків в сумі 99'906'601грн.07коп.; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» суму збитків в розмірі 20000грн. 00коп.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи максимальний розмір судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні з позовом, здійснюючі розподіл судового збору суд виходив із процентного співвідношення кожної заявленої позовної вимоги до сплачених витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 553-559, 614, 627, 628 ст.ст. 193, 216-218, 224, 225, Господарського кодексу України ст.ст. 22, 33, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат", Луганська обл., м. Алчевськ про стягнення суми збитків у розмірі 99906756грн. 08коп. задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат" (юридична адреса: 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, будинок 4, код ЄДРПОУ 05441447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 117, код ЄДРПОУ 34093721) суму збитків у розмірі 99906601грн. 07коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 64360грн.68коп.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» м. Донецьк про стягнення суми збитків у розмірі 20000грн.00коп. задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Федора Зайцева, будинок 46А, код ЄДРПОУ 24819472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 117, код ЄДРПОУ 34093721) суму збитків у розмірі 20000грн.00коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 12грн.88коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
У судовому засіданні 10.01.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення підписано 15.01.2013р.
Суддя Макарова Ю.В.