"09" січня 2013 р.Справа № 5017/3396/2012
За позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Оушен Скай"
про стягнення 55605,17 грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Представники
від позивача: Остапов В.В., діючий на підставі довіреності від 24.12.2012р. №152;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Оушен Скай" плати за надані послуги у сумі 55158,37грн. та 3% річних у сумі 446,80грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5017/3396/2012.
Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом вчасно, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (рекомендовані). В судові засідання представники не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали, своє право на захист не використали.
Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
На підставі наявного в матеріалах справи листа відповідача від 02.07.2012р. вих№25 щодо виділення автонавантажувача в/п 16 тон для проведення вантажно-розвантажувальних робіт за адресою Транспортна, 3, позивач надав, а товариство з обмеженою відповідальністю "Ворлд Оушен Скай" прийняв замовлені послуги - отримав перевантажувальну техніку БВМ а/н Кальмар в/п 16 тон, про що свідчать акти виконаних робіт №Пр/16489 від 09.07.2012р. на суму 16653,73грн., №ПР/18181 від 31.07.2012р. на суму 41504,64грн.
09.07.2012р. та 31.07.2012р. позивачем виставлено відповідачу для сплати рахунки №Пр/16489 на суму 16653,73грн. та №ПР/18181 на суму 41504,64грн.
Позивач виконав прийняті на себе зобов'язання у повному обсязі, проте, відповідач розрахувався за отримані послуги частково по рахунку №Пр/16489 від 09.07.2012р. у сумі 3000грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи банківська виписка від 19.07.2012р.
Посилаючись на вищезазначене, враховуючи несплату відповідачем заборгованості за отримані послуги, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Оушен Скай" плати за надані послуги у сумі 55158,37грн., 3% річних у сумі 446,80грн.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
В силу ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", який в силу вимог ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи рахунки від 09.07.12р. №Пр/16489 на суму 16653,73грн. та від 31.07.12р. №ПР/18181 на суму 41504,64грн. на оплату наданих згідно актів виконаних робіт №Пр/16489 від 09.07.2012р., №ПР/18181 від 31.07.2012р., підписаних та скріплених печатками сторін, фіксують факт надання позивачем відповідачу послуг щодо виділення перевантажувальної техніки БВМ а/н Кальмар в/п 16 тон для проведення вантажно-розвантажувальних робіт за адресою Транспортна, 3, та свідчать про виникнення між сторонами справи зобов'язання, зокрема, зобов'язання відповідача щодо оплати отриманих послуг.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно стст.32,33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих послуг, надані позивачем докази наявності заборгованості станом на дату розгляду справи, позовні вимоги про стягнення 55158,37грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 446,80грн. також підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Оушен Скай" плати за надані послуги у сумі 55158,37грн., 3% річних у сумі 446,80грн. підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлд Оушен Скай" (68001, м.Іллічівськ, вул.Хантадзе, оф.2/65н; код ЄДРПОУ 35749566; р/р 26004115031901 у філії „Одеське РУ", АТ „Банк „Фінанси та Кредит", МФО 328823) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Праці,6; р/р26009114761 в ПАТ „Марфін банк", м.Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125672) заборгованість з основного боргу у сумі 55158(п'ятдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім)грн.37коп., 3% річних у сумі 446(чотириста сорок шість)грн.80коп., судовий збір у розмірі 1609(одна тисяча шістсот дев'ять)грн.50коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 11.01.13р.
Суддя Фаєр Ю.Г.