Торезький міський суд Донецької області
Справа № 0549/6353/2012
14 січня 2013 року Торезький міський суд Донецької області в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
при секретарі Сичовій О.С.
за участю
представника відповідача Донцова Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі про відшкодування моральної шкоди,
позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що з 1986 року працював на підприємствах вугільної промисловості. 11 вересня 2003 року при виконанні трудових обов"язків позивача було травмовано. 10 березня 2004 року висновком МСЕК позивачу при первинному огляді встановлено 60 % втрати працездатності та третя група інвалідності. У зв'язку з наведеним позивач відчуває моральні страждання, які оцінює у сумі 19000 грн. Просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 19000 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_3
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донцов Р.В. позов не визнав. Підтримав письмові заперечення, в яких зазначено, що позивач отримує у відділенні Фонду страхові виплати за 40% втрати працездатності в сумі 296 грн. 42 коп. та одноразова страхова виплата в сумі 10640 грн. (постанова від 12 жовтня 2004 року № 4534). Відповідно до п.п. «е»п.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві виплачував грошову суму за моральну шкоду за наявності заподіяння цієї шкоди потерпілому. Наказом Міністерства охорони здоров'я № 212 від 22 листопада 1995 року передбачено, що встановлення факту моральної шкоди віднесено до компетенції МСЕК. Довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому моральної шкоди тобто частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Факт наявності моральної шкоди її ступень висновком МСЕК позивачу не встановлено. Додатково пояснив, що позивач не доказав наявність моральної шкоди, не вказав, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, не обґрунтував, визначений розмір шкоди не грунтується на законі.
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступні обставини.
Згідно трудової книжки позивач з 24 вересня 1986 року по 01 серпня 2004 року працював на підприємствах вугільної промисловості на різних посадах. Звільнений згідно ст.38 КЗпП України -за власним бажанням (а.с.7-8зв.).
13 вересня 2003 року складено акт №10 про нещасний випадок, який стався 11 вересня 2003 року о 10 год. 30 хв. (а.с.9-10).
Згідно виписки з історії хвороби позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні № 1 комунальної лікувально-профілактичної установи «Донецька обласна лікарня відновного лікування» з 11 лютого по 02 березня 2004 року, діагноз: зрощений перелом лівого стегна, зрощений перелом шийки лівої плечової кістки. Контрактура лівого плечового, тазостегнового суглобів (а.с.21).
Згідно медичних висновків консультативної поліклініки Обласної травматологічної лікарні позивачу встановлено діагноз: зрощений перелом лівого стегна, зрощений перелом шийки лівої плечової кістки. Контрактура лівого плечового, тазостегнового суглобів (а.с.22-26,28).
Згідно витягу із акту огляду МСЕК від 10 березня 2004 року при первинному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01 квітня 2005 року, у зв'язку з трудовим каліцтвом (а.с.11-11зв.).
Згідно виписки із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 10 березня 2004 року при первинному огляді позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60 % з 10 березня 2004 року по 10 березня 2005 року, у зв'язку з трудовим каліцтвом від 11 вересня 2003 року (а.с.12-13).
Згідно довідки МСЕК, довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 30 березня 2005 року при повторному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності до 30 березня 2006 року у зв'язку з трудовим каліцтвом та визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: регрес 50 % з 18 березня 2005 року по 18 березня 2006 року (а.с.14-14зв.).
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, довідки МСЕК від 05 квітня 2006 року при повторному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом до 05 квітня 2007 року та визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: регрес 40 % з 31 березня 2006 року по 05 квітня 2007 року (а.с.15-16зв.).
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 16 травня 2007 року при огляді позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: регрес 40 % з 11 травня 2007 року до 16 травня 2008 року, потреба у додаткових видах допомоги: потребує медикаментозного і санаторно-курортного лікування (а.с.17-18).
Згідно виписки із акта огляду МСЕК від 09 липня 2008 року при повторному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності до 09 липня 2010 року у зв'язку з трудовим каліцтвом від 11 вересня 2003 року (а.с.19).
Згідно виписки із акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 25 липня 2012 року при повторному огляді позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: регрес 40 % з 01 серпня 2012 року до 01 серпня 2014 року, потреба у додаткових видах допомоги: потребує медикаментозного і санаторно-курортного лікування (а.с.20-20зв.).
Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда від 25 липня 2012 року позивачу протипоказана тяжка фізична праця, робота в підземних умовах (а.с.30-32).
Аналізуючи добуті докази суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону праці»від 14 жовтня 1992 року охорона праці -це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Відповідно до ст.13 цього закону роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до ст.1, 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року № 1105 на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань України покладений обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяним умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на день виплати.
Відповідно до ст.21 п.1 п.п. «е»та ст.28 вказаного Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому страхову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Відшкодування моральної шкоди застрахованим є особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і передбачено ст.1 вказаного Закону незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 положення ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»необхідно розуміти як визначення порядку, процедури й розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку -лише у випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі ст.ст. 1,5,6,13,21 і ч.3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі у випадку тимчасової, стійкої часткової або повної втрати професійної працездатності. Під шкодою, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, треба розуміти таку шкоду, за якої не втрачається здатність працівника до роботи за своєї професією (фахом) і кваліфікацією.
Відповідно до Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіями інших осіб.
Судом встановлено, що позивач з 24 вересня 1986 року по 01 серпня 2004 року працював на підприємствах вугільної промисловості на різних посадах, звільнений згідно ст.38 КЗпП України -за власним бажанням. 11 вересня 2003 року о 10 год. 30 хв. при виконанні трудових обов'язків позивача було травмовано, про що 13 вересня 2003 року складено акт №10 про нещасний випадок. Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні № 1 комунальної лікувально-профілактичної установи «Донецька обласна лікарня відновного лікування» з 11 лютого по 02 березня 2004 року, діагноз: зрощений перелом лівого стегна, зрощений перелом шийки лівої плечової кістки. Контрактура лівого плечового, тазостегнового суглобів. Згідно медичних висновків консультативної поліклініки Обласної травматологічної лікарні позивачу встановлено діагноз: зрощений перелом лівого стегна, зрощений перелом шийки лівої плечової кістки. Контрактура лівого плечового, тазостегнового суглобів. Згідно витягу із акту огляду МСЕК від 10 березня 2004 року при первинному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01 квітня 2005 року, у зв'язку з трудовим каліцтвом. Згідно виписки із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 10 березня 2004 року при первинному огляді позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60 % з 10 березня 2004 року по 10 березня 2005 року, у зв'язку з трудовим каліцтвом від 11 вересня 2003 року. Згідно довідки МСЕК, довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 30 березня 2005 року при повторному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності до 30 березня 2006 року у зв'язку з трудовим каліцтвом та визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: регрес 50 % з 18 березня 2005 року по 18 березня 2006 року. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, довідки МСЕК від 05 квітня 2006 року при повторному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом до 05 квітня 2007 року та визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: регрес 40 % з 31 березня 2006 року по 05 квітня 2007 року. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 16 травня 2007 року при огляді позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: регрес 40 % з 11 травня 2007 року до 16 травня 2008 року, потреба у додаткових видах допомоги: потребує медикаментозного і санаторно-курортного лікування. Згідно виписки із акта огляду МСЕК від 09 липня 2008 року при повторному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності до 09 липня 2010 року у зв'язку з трудовим каліцтвом від 11 вересня 2003 року. Згідно виписки із акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 25 липня 2012 року при повторному огляді позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: регрес 40 % з 01 серпня 2012 року до 01 серпня 2014 року, потреба у додаткових видах допомоги: потребує медикаментозного і санаторно-курортного лікування. Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда від 25 липня 2012 року позивачу протипоказана тяжка фізична праця, робота в підземних умовах.
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням ступеня і характеру ушкодження здоров'я, обсягу та характеру фізичних страждань, необхідності додаткових зусиль для організації життя, порушених виробничих зв'язків, порушенням звичайних життєвих стосунків у зв"язку з чим позивач зазнає фізичні і моральні страждання. При цьому суд приймає до уваги, що позивачу протягом тривалого часу завдано моральної шкоди умовами виробництва, що призвело до втрати здоров"я.
Суд не приймає до уваги позицію представника відповідача про необхідність встановлення факту моральної шкоди на підставі висновків МСЕК, оскільки згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов"язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»висновок МСЕК про наявність моральної шкоди є обов"язковим, якщо моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, не спричинила стійкої втрати працездатності. В даному випадку втрата працездатності спричинена саме несприятливими умовами виробництва.
Таким чином, при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд визначає у відшкодування моральної шкоди в сумі 18 000 гривень. В інішй частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до п.18 ст.5 Закону України «Про судовий збір»Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань України звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.1,3,21,ст. 43 ч.4,ст.46 ч.1 Конституції України, ст.ст.1,21,28,ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», постановою № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року, ст.ст.10, 11, 15, 60, 209, 210, 212, 214, 215, 223, 225, 226, 294 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень.
У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 18 січня 2013 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Є. Арапіна