Справа № 401/5333/12
(2/401/3149/12)
Іменем України
17.12.2012 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого -судді Спаї В.В.,
при секретареві - Коньковій А.О.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання дій незаконними та про зобов'язання вчинення дій, моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 22 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем -1 в особі відповідача-2 було укладено споживчий договір про надання відновлювальної кредитної лінії №249/09-6, згідно п. 1.2. якого кредит надано позивачеві на споживчі цілі з встановленням іпотеки (що підтверджується укладеним 22 листопада 2006 року відповідачами та позивачем іпотечним договором №1003).
Пунктом 1.1.1.зазначеного кредитного договору було передбачено відсоткову ставку за кредитом у розмірі 18 відсотків річних та комісій.
Відповідно до п. 2.13 договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, Відповідач -1 та Відповідач-2 мають право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, визначених п.1.1.1. цього договору.
Згідно з п. 2.13.1 договору про намір змінити розмір процентів за надання кредиту та/або комісій Кредитор зобов'язаний повідомити позивача не пізніше ніж за 10 роб. днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладання відповідну додаткову угоду.
Пунктом 2.13.2. договору визначено, що у разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів за кредитом та/або комісій, зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п.2.13.1 договору, підписати надану Кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її Кредитору.
Згідно з п. 2.13.3. договору у разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором розмірами процентів та/або комісій, зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.13.1 цього договору, повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, коли можливі штрафні санкції в повному обсязі.
Після сплати позичальником зазначених сум цього договору вважається припиненою.
Позивач є відповідальним споживачем банківського кредиту та намагався намагається здійснювати платежі в суворо обумовлені строки, намагаючись достроково здійснити виплату всіх передбачених сум, про що свідчить лист відповідача-3, датований 18.01.2012 р. за вих. № 401.7-4/96-563.
У зв'язку з тим, що позивачем систематично контролюється своєчасність виконання умов договору споживчого кредитування останній неодноразово звертався з відповідними заявами до відповідачів з цього питання.
В вересні 2011 року позивачем було отримано від відповідача-3 лист від 16.08.2С року за вих. № 401.5-03/96-3663, яким повідомлено, що відповідно до кредитного договору № 249/09-6 від 22.11.2006 р., укладеного між позивачем та АКБ "Укрсоцбанк", у разі зміни кредитної політики внаслідок рішення законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також в разі настанні іншої події, яка має безпосередній сплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора г яка не залежить від волі Сторін, Кредитор має право змінити (збільшити або зменшити процентну ставку за користування Кредитом, що визначена договором. У зв'язку із зростанням вартості грошових ресурсів АКБ "Укрсоцбанк" був змушений прийняти рішення про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом. Підвищень відсотків за користування кредитами, що видавались фізичним особам під застав майна, було затверджене Рішенням Комітету з питань управління активами та пасивами АКБ "Укрсоцбанк". Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
Таким чином, Відповідач-3 повідомив про самовільне підвищення відсоткової ставки за споживчим кредитом, чим порушив положення договору та вимоги чинного законодавства.
Позивач намагався з'ясувати підстави такого збільшення відсоткової ставки, у зв'язку з чим вкотре звернувся з відповідною заявою про надання йому копії рішення Комітету з питань управляння активами та пасивами (на яке зроблено посилання в листі 16.08. року за вих. № 401.5-03/96-3663), яким прийнято рішення про збільшення відсоткових ставок.
Листом від 10.03.2012 р. за вих. № 401.5-03/96-3210 відповідач-3 повідомив про неможливість надання позивачеві вищевказаного документу, посилаючись на те, що зазначений документ (без індивідуально визначених ознак: дати та номеру) є внутрішнім документом і не підлягає наданню для ознайомлення стороннім особам.
В подальшому листом № 401.5-03/96-3211 від 10.03.2012 відповідач-3 повідомив позивача, що станом на 10.03.2012 р. розмір процентної ставки по кредиту відповідно до умов кредитного договору № 249/09-6 від 22 листопада 2006 р. складає 22 % річних, при цьому не зазначено з якого періоду застосовується така процентна ставка та на підставі якого документу було прийнято рішення щодо її підвищення.
Зазначене свідчить, що відповідачами в односторонньому порядку підвищена відсоткова ставка про кредитному договору, укладеному з позивачем, що є порушенням чинного законодавства України.
Так, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, норматив правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом банком.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділове обороту, вимог розумності і справедливості.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця, позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті Закону України «Про захист прав споживачів»та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договор допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання . Зміна обставин істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони н уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може буті розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявністю одночасно певних умов.
Всупереч ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листа Відповідача-3, направленого на адресу позивача, не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача здійснити підвищення ставки по кредитному договору. Крім того, зміна саме істотних умов кредитного договору можлива лише за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1056-1 ч. 3 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Цивільний кодекс України доповнено статтею 1056-1 згідно із Законом від 12 грудня 2008 року.
Крім того, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяжені нерухомого майна іпотекою.
В порушення зазначеної норми закону банком не було проведено державну реєстрації збільшення відсоткової ставки за Кредитним договором, який по відношенню до іпотечного договору є основним зобов'язанням.
Таким чином, дії відповідачів щодо збільшення розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку є незаконними, в зв'язку з чим не можуть створювати для позичальника і кредитора ніяких юридичних наслідків саме з 12 грудня 2008 року, тa тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без зміни до повної виконання всіх умов обома сторонами договору.
Оскільки відповідачами вчинено дії щодо протиправного одностороннього збільшення відсоткової ставки по кредиту, як наслідок відповідачами має бути проведений перерахунок сплачених коштів т заборгованості по кредиту без урахування розміру неправомірно збільшеної відсоткової ставки.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів»cпoживaчі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції або обслуговування.
Згідно зі ст. 1 вищевказаного Закону під належною якістю товару, роботи або послуги слід розуміти властивість продукції, яка відповідає вимогам,встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовами договору із споживачем. Крім того, в зазначеному Законі надано визначення продукції згідно з яким під продукцією розуміється будь-який виріб (товар), робота чи послуга, ще виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено праве споживача на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів»захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Зважаючи на порушення відповідачами прав позивача, який будучи сумлінною стороною споживчого кредитного договору, в повному обсязі дотримувався вимог чинного законодавства та договору, останній змушений звернутися до суду за захистом свої прав, як споживача, послуг шляхом визнання незаконними дій відповідачів зі збільшення процентної ставки за кредитним договором та зобов'язання провести перерахунок по даному договору.
Разом з тим, як зазначається позивачем при зверненні до суду, позивач зазнав моральних страждань внаслідок неправомірних дій банку, оскільки був змушений неодноразово звертатися до відповідачів з питань взаємовідносин за кредитним договором в частині розміру процентної ставки, з'ясування підстав щодо її збільшення (які до речі ним так з'ясовані і не були, оскільки Відповідачами не було надано підтверджуючої документації та інформаційних даних).
Позивач є особою немолодого віку та зазнав значних переживань, оскільки відповідальною особою та планомірно розраховує свої видатки, а факт неправомірно збільшення відсоткової ставки за кредитом дестабілізував його фінансовий стан в родині, внаслідок чого він та його члени сім'ї були змушені суттєво обмежувати свої видатки, щоб в подальшому виконувати кредитні зобов'язання в повному обсязі. Незаконні дії банку також вплинули на стан його здоров'я, оскільки спричинили загострення хронічних хвороб неможливість вести образ життя у звичному режимі. В зв'язку з викладеним позив оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив суд повністю задовольнити поданий позов.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У судове засідання відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; за ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виконуючи обов'язок доказування, позивач, на переконання суду, довів слушність висловлених ним доводів.
Так, судом було встановлено, що 22 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем -1 в особі відповідача-2 було укладено споживчий договір про надання відновлювальної кредитної лінії №249/09-6, згідно п. 1.2. якого кредит надано позивачеві на споживчі цілі з встановленням іпотеки (що підтверджується укладеним 22 листопада 2006 року відповідачами та позивачем іпотечним договором №1003). Укладаючи договір (пункт 1.1.1.зазначеного кредитного договору), сторони за ним передбачили відсоткову ставку за кредитом у розмірі 18 відсотків річних.
Відповідно до п. 2.13 договору сторони також погодили, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, Відповідач -1 та Відповідач-2 мають право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, визначених п.1.1.1. цього договору.
Згідно з п. 2.13.1 договору про намір змінити розмір процентів за надання кредиту та/або комісій Кредитор зобов'язаний повідомити позивача не пізніше ніж за 10 роб. днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладання відповідну додаткову угоду.
Пунктом 2.13.2 договору визначено, що у разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів за кредитом та/або комісій, зобов'язаний протягом строк, зазначеного в п.2.13.1 договору, підписати надану Кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її Кредитору.
Згідно з п. 2.13.3 договору у разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором розмірами процентів та/або комісій, зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.13.1 цього договору, повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, коли можливі штрафні санкції в повному обсязі.
Після сплати позичальником зазначених сум цього договору вважається припиненою.
В вересні 2011 року позивачем було отримано від відповідача-3 лист від 16.08.2С року за вих. № 401.5-03/96-3663, яким повідомлено, що відповідно до кредитного договору № 249/09-6 від 22.11.2006 р., укладеного між позивачем та АКБ "Укрсоцбанк", у разі зміни кредитної політики внаслідок рішення законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також в разі настанні іншої події, яка має безпосередній сплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора г яка не залежить від волі Сторін, Кредитор має право змінити (збільшити або зменшити процентну ставку за користування Кредитом, що визначена договором. У зв'язку із зростанням вартості грошових ресурсів АКБ "Укрсоцбанк" був змушений прийняти рішення про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом. Підвищень відсотків за користування кредитами, що видавались фізичним особам під застав майна, було затверджене Рішенням Комітету з питань управління активами та пасивами АКБ "Укрсоцбанк". Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.
Таким чином, відповідач-3 повідомив про самовільне підвищення відсоткової ставки за споживчим кредитом, чим порушив положення договору та вимоги чинного законодавства.
На підставі пояснень позивача та письмових доказів (ст.ст. 57-59 ЦПК) судом встановлено, що позивач намагався з'ясувати підстави такого збільшення відсоткової ставки, в зв'язку з чим вкотре звернувся з відповідною заявою про надання йому копії рішення Комітету з питань управляння активами та пасивами (на яке зроблено посилання в листі 16.08. року за вих. № 401.5-03/96-3663), яким прийнято рішення про збільшення відсоткових ставок.
Листом від 10.03.2012 р. за вих. № 401.5-03/96-3210 відповідач-3 повідомив про неможливість надання позивачеві вищевказаного документу, посилаючись на те, що зазначений документ є внутрішнім документом і не підлягає наданню для ознайомлення стороннім особам.
В подальшому листом №401.5-03/96-3211 від 10.03.2012 відповідач-3 повідомив позивачеві, що станом на 10.03.2012 р. розмір процентної ставки по кредиту відповідно до умов кредитного договору № 249/09-6 від 22 листопада 2006 р. складає 22 % річних, при цьому не зазначено з якого періоду застосовується така процентна ставка та на підставі якого документу було прийнято рішення щодо її підвищення.
Зазначене свідчить, що відповідачем в односторонньому порядку підвищена відсоткова ставка про кредитному договору, укладеному з позивачем, що є порушені чинного законодавства України.
Ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, норматив правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом банком.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділове обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1056-1 ч. 3 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Тому для суду наявні підстави для ухвалення про визнання неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»у частині підвищення процентної ставки за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №249/09-6 від 22.11.2006 р., укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», з 18% до 22% та з метою поновлення порушених прав позивача про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» провести перерахунок сум, сплачених ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №249/09-6 від 22.11.2006 р., укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», з розрахунку 18% річних та зарахувати різницю між фактично сплаченими грошовими коштами в результаті одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості за основним боргом по кредиту та відсотками за його користування.
Разом з тим, для суду відсутні підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно приписів законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених статтями 280, 611, 1167, 1168 ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Оскільки за судового розгляду було встановлено, що між сторонами виник спір з приводу невиконання договірного зобов'язання (зобов'язання за договором позики), та договором позики не було передбачено право особи (кредитора) на відшкодування моральної шкоди за умови порушення позичальником зобов'язань, то в цій частині вимога позову про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди грошової суми не може бути задоволена.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»у частині підвищення процентної ставки за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №249/09-6 від 22.11.2006 р., укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», з 18% до 22%.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»провести перерахунок сум, сплачених ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №249/09-6 від 22.11.2006 р., укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», з розрахунку 18% річних та зарахувати різницю між фактично сплаченими грошовими коштами в результаті одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості за основним боргом по кредиту та відсотками за його користування.
В задоволенні вимоги позову про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(ЄДРПОУ 09305014, місце знаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Московська,1) в дохід держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя