04 грудня 2012 р.Справа № 2-а-6835/11/1512
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Луняченко В.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Коваля М.П.,
суддів -Потапчука В.О.,
-Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання незаконної відмови у нарахуванні та виплаті пенсії за віком, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за віком з 22 червня 1997 року,-
03.11.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України та Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за віком яку він заробив до виїзду на постійне місце мешкання за кордон з 22 червня 1997 року.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що він звертався до Пенсійного фонду України з заявою про нарахування йому пенсії, посилаючись на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058- IV, однак відповідач повідомив своїм листом від 20.09.2011 року про відмову у нарахуванні пенсії за віком у зв'язку з тим, що на нього не поширюється дія рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009, оскільки дія цього рішення поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце мешкання за кордон після 07.10.2009 року, у зв'язку з чим позивач вважає, що його права порушені тому змушений звернутись до суду.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання незаконної відмови у нарахуванні та виплаті пенсії за віком та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за віком з 22 червня 1997 року - залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішення, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся за захист порушеного права на отримання пенсії 03.11.2011 року та останнім заявлено позовні вимоги про визнання незаконної відмови у нарахуванні та виплаті пенсії за віком, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за віком з 22 червня 1997 року.
За наслідком встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем порушено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду. Вважав, що позов подано після закінчення строків звернення до суду, тому залишається без розгляду.
Судова колегія частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача з вказаним позовом та на час прийняття рішення судом першої інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача з вказаним позовом та на час прийняття рішення судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачується тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У ст. 51 вказаного вище Закону зазначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного місця проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-ІV.
Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
У Рішенні Конституційний Суд вказав, що положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір, суперечать приписам Конституції України стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод людини, неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, частина перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46, частина перша статті 64 Основного Закону України).
З огляду на зазначене, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року втрачають чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009, отже, з цього часу позивач мав право звернутись за захистом порушеного право на отримання пенсії.
Судовою колегією встановлено, що позивачем поставлено питання про визнання незаконної відмови у нарахуванні та виплаті пенсії за віком, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за віком з 22 червня 1997 року. За захист порушеного права на отримання пенсії останній звернувся 03.11.2011 року, тобто частково з пропуском вищевказаного строку, а тому в даному випадку, судовому розгляду підлягають позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 03.05.2011 року.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем не пропущено строк звернення до суду щодо позовних вимог за період з 03.05.2011 року - висновок суду першої інстанції щодо необхідності залишення позову, в цій частині, без розгляду - є необґрунтованим.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 03.05.2011 року на підставі ч. 1 п. 3 ст. 204 КАС України підлягає скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії розгляду та вирішенню в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року про залишення без розгляду адміністративного позову -задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання незаконної відмови у нарахуванні та виплаті пенсії за віком, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за віком за період з 03.05.2011 року -скасувати.
Прийняти нову ухвалу, якою справу за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання незаконної відмови у нарахуванні та виплаті пенсії за віком, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за віком за період з 03.05.2011 року -направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії розгляду та вирішенню в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчука/
Суддя: /Г.В. Семенюк/