24 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-726/09/2170
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Командування Одеського ордена Леніна інституту Сухопутних військ, Командування Львівського інституту Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка»про визнання незаконним наказу про відрахування з інституту, зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, -
28 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, який в подальшому уточняв, до Міністерства оборони України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Командування Одеського ордена Леніна інституту Сухопутних військ, Командування Львівського інституту Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка»про визнання незаконним наказу про відрахування з інституту, зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою від14 лютого 2008 року Печерський районний суд м. Києва передав справу на розгляд Голопристанського районного суду Херсонської області (т. 1 а.с. 166-167).
Ухвалою від 20 листопада 2008 року Голопристанський районний суд Херсонської області передав справу на розгляд Херсонського окружного адміністративного суду (т. 1 а.с. 266).
Після уточнення 10 березня 2009 року позовних вимог, позивач просив суд визнати незаконним наказ начальника Одеського ордена Леніна інституту сухопутних військ № 239 від 16 листопада 2005 року щодо відрахування позивача з інституту та його звільнення з лав Збройних Сил України, зобов'язати Міністерство оборони України виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 листопада 2005 року (день відрахування) по 18 лютого 2007 року (закінчення строку контракту) у розмірі 6 600 грн. за 15 місяців, виходячи з місячного грошового забезпечення 440 грн. (т. 2 а.с. 2-3).
Постановою від 03 серпня 2009 року Херсонський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
Міністерство оборони України надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що позивач наказом №141 від 14 липня 2001 року вперше зарахований до Одеського Інституту Сухопутних військ на перший курс факультету аеромобільних військ.
На підставі рішенням Вченої ради факультету АМВ Одеського Інституту Сухопутних військ від 11 березня 2003 року, наказом начальника інституту №65 від 27 березня 2003 року, погодженим з Командувачем військами Південного ОК, позивач відрахований з числа курсантів інституту за недисциплінованість та направлений для подальшого проходження строкової військової служби.
11 листопада 2003 року позивач звільнений в запас з військової частини А0666 у військовому званні молодшого сержанта.
19 лютого 2004 року позивач зарахований на військову надстрокову службу за контрактом до військової частини А0224.
11 вересня 2004 року рішенням Командувача Сухопутних військ ЗСУ позивач поновлений у навчанні на третій курс факультету аеромобільних військ Одеського Інституту Сухопутних військ
Наказом командира військової частини А0224 від 23 вересня 2004 року позивач виключений зі списків особового складу частини на підставі рішення Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 11 вересня 2004 року та направлений до нового місця служби.
Наказом начальника інституту №205 від 27 вересня 2004 року позивач, як молодший сержант служби за контрактом, зарахований до списків курсантів інституту.
В жовтні 2005 року позивач отримав диплом бакалавра Одеського Інституту Сухопутних військ та повинен був продовжити навчання на четвертому курсі інституту.
Наказом начальника інституту №239 від 16 листопада 2005р., винесеним з урахуванням рішення Вченої ради факультету, рішення т.в.о. Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 04 листопада 2005 року, позивач відрахований з інституту за недисциплінованість та на підставі пп. є п. 85 Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України звільнений з військової служби у запас за систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем.
04 жовтня 2006 року позивач звернувся із заявою до начальника інституту про поновлення до складу інституту.
Вченою радою інституту 24 жовтня 2006 року (протокол №14) прийнято рішення не рекомендувати позивача для поновлення на 4-й курс навчання, а 21 листопада 2006 року цією ж Вченою радою (протокол №15) прийнято рішення клопотати про поновлення позивача на навчання в інституті.
Рішенням Командувача Сухопутних військ від 15 грудня 2006 року №17834 відмовлено у поновлені позивача до складу курсантів 4-го курсу факультету АМВ Одеського Інституті Сухопутних військ.
Суд першої інстанції встановив, що підставою для відрахування позивача з вищого військового навчального закладу та звільнення його з військової служби стало порушення позивачем військової дисципліни, дотримання якої є обов'язком кожного військовослужбовця та необхідною умовою проходження військової служби за контрактом.
Також суд першої інстанції встановив, що факт вчинення позивачем під час навчання в Одеському Інституті Сухопутних військ дисциплінарного проступку, який став підставою для винесення спірного наказу, підтверджений матеріалами справи та не заперечується позивачем в ході судового розгляду.
Суд першої інстанції встановив, що доводи адміністративного позову не спростовують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку та наявність достатніх підстав для застосування до нього спірним наказом дисциплінарного стягнення у вигляді відрахування з вищого військового навчального закладу та звільнення з військової служби.
Суд першої інстанції встановив правомірність оскарженого наказу та відсутність правових підстав для його скасування.
Строки оскарження дисциплінарного стягнення визначені Кодексом законів про працю України.
Також суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся з адміністративним позовом до суду у квітні 2007 року, після спливу строку на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення наказом від 16 листопада 2005 року.
З урахуванням клопотання представника відповідача - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, відповідно до ст. 100 КАС України, суд першої інстанції відмовив у задоволенні адміністративного позову, встановивши відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Справа призначена до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Враховуючи клопотання представника відповідача - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про відмову у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку звернення до суду (т. 2 а.с. 7), апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин відповідно до ст. 100 КАС України, в редакції чинній на час звернення позивача до суду та ухвалення оскарженої постанови.
Доводи апеляційної скарги щодо досудового врегулювання спору спростовуються матеріалами справи, оскільки питання про поновлення позивача в інституті, з наданням необхідних документів, було порушено перед керівництвом інституту 09 жовтня 2006 року (т. 1 а.с. 102), а всі інші звернення та відповіді на них датовані 14 лютого 2007 року (т. 1 а.с. 100 -зворот, 101), а скарги на неправомірні дії службових осіб інституту залишені без задоволення (т. 1 а.с.211-214).
Лист т.в.о. начальника управління бойової підготовки Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 31 січня 2006 року, 29 серпня 2006 року (т. 1 а.с.209, 300) стосується роз'яснення позивачу порядку поновлення на навчанні, в частині подання необхідних документів для розгляду поставленого позивачем питання.
Таким чином, з моменту відрахування позивача з інституту та звільненння з військової служби у запас з 16 листопада 2005 року по час досудового врегулювання - 09 жовтня 2006 року, минуло 10 місяців та 07 днів.
15 грудня 2006 року позивачу було відмовлено у поновлені на навчанні (т.1 а.с. 67).
З часу відмови у задоволені заяви про поновленні на навчанні -з 15 грудня 2006 року по час звернення позивача до суду - 28 квітня 2007 року минуло 04 місяці 13 днів.
З урахуванням положень ст. 88 Дисциплінарного Статуту, ст. 150, ст. 233 КЗпП України, п. 2 ст. 99 КАС України в редакції чинній на час звернення позивача до суду, апеляційний суд погоджується яз висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем без поважних причин місячного строку звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції правильно встановив відсутність заперечень в адміністративному позові (т. 2 а.с.2-3) факту вчинення дисциплінарного проступку, який став підставою для припинення навчання та звільнення з лав Збройних Сил України відповідно оскарженого наказу. Таким чином, з урахуванням положень ст. 195 КАС України, апеляційний суд не приймає ці доводи апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д Домусчі
суддя О.О.Кравець
суддя Л.П. Шеметенко