15 січня 2013 року м. Київ В/800/158/13
Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів Голяшкіна О.В.
Зайця В.С.
Горбатюка С.А.
Мороз Л.Л.
розглянувши заяву Кабінету Міністрів України
про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2012 року
у справі №К/9991/52774/12
за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Міністра оборони України
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс»
про визнання нечинним наказу від 30.06.2005 року № 365
Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до з позовом до Міністра оборони України, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс», про визнання нечинним наказу від 30.06.2005 № 365.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012 у задоволенні позовних вимог заступнику військового прокурора Центрального регіону України було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2012 року, апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2012 -без змін.
Кабінет Міністрів України звернувся із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2012 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. При цьому заявник послався на те, що при розгляді справи № К/9991/52774/12 та при розгляді аналогічної справи №К-15787/07 судами по різному трактувались положення статті 2 та 6 Закону України «про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Судова колегія вважає відсутніми підстави для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2012 року з огляду на наступне.
Згідно до ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Між тим, відповідно до положень ст. 237 КАС України, заява про перегляд судового рішення може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, як то об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.
Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України у справі №К-15787/07, наведеної заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у них розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.
Приписи ст.237 КАС України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права ухвали Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права відсутнє.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись статтями 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Кабінету Міністрів України у задоволенні заяви про допуск справи № К/9991/52774/12 до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2012 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.