17 січня 2013 року м. Київ В/800/261/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді Білуги С.В.,
суддів Бутенка В.І.,
Весельської Т.Ф.,
Тракало В.В.,
Черпака Ю.К.,
перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 у справі за його позовом до військової прокуратури Західного регіону України, третьої особи -військового прокурора Західного регіону України Лузана Леоніда Анатолійовича, про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
ОСОБА_4 10.01.2013, відповідно до поштового штемпелю на конверті, звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 у справі за його позовом до військової прокуратури Західного регіону України, третьої особи -військового прокурора Західного регіону України Лузана Л.А., про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно зі статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
В заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення у цій справі ОСОБА_4 зазначає на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 8 та п. 5 ст. 9 Дисциплінарний статут прокуратури України.
Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 № к/9991/5971/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 з тих підстав, що оскаржувані позивачем накази військової прокуратури Західного регіону України від 17.09.2010 № 561к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно якого ОСОБА_4 звільнено з займаної посади на підставі ч. 1 ст. 8 та п. 5 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України за неналежне виконання службових обов'язків, та наказ від 17.09.2010 № 562к про зарахування позивача в розпорядження військового прокурора Західного регіону України до вирішення питання його подальшого проходження військової служби, були видані військовим прокурором Західного регіону України в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог статей 15, 48 Закону України «Про прокуратуру»та Дисциплінарного статуту прокуратури України.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.01.2012 № к/9991/20036/11 приєднаної до заяви, як приклад неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким суд визнав незаконним пункт 1 наказу в.о. прокурора Донецької області від 04.10.2010 № 1300-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно якого за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури позивача було звільнено із займаної посади та з органів прокуратури, та поновив позивача на раніше займаній посаді.
Однак з наданих судових рішень не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Так в зазначеному вище судовому рішенні містяться посилання на частину 1 статті 8 та пункт 5 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, однак фактичні обставини у справах різні, оскільки у зазначеній справі позивача було звільнено не тільки з посади а й із органів прокуратури, підставами для звільнення був проступок, який порочить працівника прокуратури, а не неналежне виконання службових обов'язків, та діяння позивачів у зазначених вище справах, за яких їх було притягнуто з дисциплінарної відповідальності, не є однаковими, а факти, на підставі яких виносилися накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у кожній із справ по різному знайшли своє підтвердження або спростування.
Враховуючи, що фактичні обставини у справах є різними, то це виключає можливість перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.
Керуючись статтями 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила :
Відмовити ОСОБА_4 в допуску до провадження Верховного Суду України справи за його позовом до військової прокуратури Західного регіону України, третьої особи -військового прокурора Західного регіону України Лузана Леоніда Анатолійовича, про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку перегляду по цій справі ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді В.І. Бутенко
Т.Ф. Весельська
В.В. Тракало
Ю.К. Черпак