Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" січня 2013 р.Справа № 5023/5081/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків
про стягнення коштів у сумі 32687,84 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, довіреність від 18.12.2012 року; ОСОБА_3, довіреність від 27.11.2012 року;
відповідача - не з'явився
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 32687,84 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором поставки № 247/05/09 від 11 травня 2009 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 30041,38 грн., пеню в розмірі 2206,93 грн. та 3 % річних в розмірі 439,53 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 листопада 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/5081/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 27 листопада 2012 року о 12:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 листопада 2012 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 18 грудня 2012 року о 10:40.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року узгоджене клопотання сторін про продовження строку розгляду справи № 5023/5081/12 задоволено, строк розгляду справи продовжити на п'ятнадцять днів, до 23 січня 2013 року та розгляд справи відкладено на 15 січня 2012 о 12:20.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
11 травня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 247/05/09 (далі-Договір), відповідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця), а відповідач прийняти та оплатити, товар на умовах даного договору.
Кількість та асортимент кожної партії товару вказується у накладних, складених на підставі замовлення покупця (відповідача), які є невід'ємною частиною до даного Договору. Накладні оформлюються на кожну партію поставляємого товару та мають силу специфікацій до цього договору (п.1.3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна товару є договірною та зазначається в накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, який постачається за цим договором може бути змінена виключно за згодою сторін.
Спільна сума спірного Договору визначається як зростаюча ціна за всіма поставками, які здійснюватимуться на протязі всієї дії даного Договору (п. 5.3 Договору).
Пунктом 5.4 договору поставки № 247/05/09 від 11.05.2009 року сторони погодили порядок розрахунків, а саме, відповідач (покупець) здійснює оплату на умовах відстрочки платежу сорока п'яти календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (постачальника).
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором поставки № 247/05/09 від 11.05.2009 року виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар за видатковими накладними за період з 31.10.2011 року по 06.04.2012 року всього на загальну суму 31808,85 грн. (арк. справи 24-64), відповідач товар отримав, про що свідчить його підпис та печатка підприємства, проте, оплату в строки, встановлені п. 5.4 договору поставки № 247/05/09 від 11.05.2009р. своєчасно та в повному обсязі не провів, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 06.11.2012 року становить 30041,38 грн. та залишилась не сплаченою, що змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.
Відповідач заперечує проти позовних вимог з посилання на те, що позивачем не враховані такі обставини, як здійснення відповідачем оплати грошових коштів у сумі 50566,40 грн., а саме, за період: 03.11.2011р. на суму 25609,50 грн., 26.12.2011р. - на суму 5071,50 грн., 10.01.2012р. - на суму 3050,10 грн., 06.03.2012р. - на суму 8835,30 грн. та 05.04.2012р. - на суму 8000,00 грн. Відповідач також зазначає, що ним дотримано всі вимоги ст. 692 ЦК України, на підставі чого позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції. Проте документів, які підтверджують вищенаведені обставини та заперечення проти позову, відповідачем до матеріалів справи не подані.
В силу вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Більш того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджена наявними в матеріалах справи актами звірки взаємних розрахунків, складеним між сторонами, підписаним уповноваженими особами підприємств та скріплені печатками.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Враховуючи вказані обставини та вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30041,38 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, якщо боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 439,53 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає задоволенню як правомірна.
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пенею, відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не сплаченої в строк суми за кожен день прострочки.
Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2206,93 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.
Наведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст. 530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 Цивільного кодексу України, статтями 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 34629821) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61085, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) - 30041,38 грн. основного боргу, 2206,93 грн. пені, 439,53 грн. 3% річних, 1609,50 грн. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.01.2013 р.
Суддя Жиляєв Є.М.