ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-25/17161-2012 15.01.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
про стягнення 15 787,02 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Пасічна Н.В. (представник за довіреністю №0112-449 від 26.12.2012р.);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»(надалі -позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(надалі - відповідач) матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 15 787,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВС/4293175.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності. В обґрунтування зазначеної заяви відповідач вказав, що строк позовної давності на стягнення з останнього суми в розмірі 15 787,02 грн. сплив 13.09.2011р., що є підставою для відмови у позові. Окрім того, відповідачем у відзиві було зазначено, що в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження ремонту автомобіля страхувальника позивача, а також відсутній висновок спеціаліста авто товарознавця чи звіт експерта в обґрунтування суми матеріальної шкоди.
17.12.2012р. позивачем через канцелярію суду було подано додаткові документи для доручення до матеріалів справи. Однак, при їх вивченні, судом було виявлено, що зазначені документи не мають відношення до страхового випадку, який розглядається в справі 5011-25/17161-2012, а тому не будуть враховуватись судом при вирішенні спору по суті.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 03.12.2012р. матеріали справи було прийнято до провадження, справі присвоєно №5011-25/17161-2012, судове засідання призначено на 18.12.2012р.
В судовому засіданні 18.12.2012р. в справі було оголошено відкладення до 15.01.2013р.
В судове засідання 15.01.2013р. представник відповідача не з'явився.
У відповідності з положеннями підпункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №686973 станом на 13.12.2012р., яким засвідчується той факт, що ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача.
В судовому засіданні 15 січня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
21 лютого 2008 року між позивачем (страховик) та Чебановим Сергієм Євгеновичем (далі по тексту - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування №28-0113-0030 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту -Договір).
Об'єктом Договору страхування є транспортний засіб «Mersedes-Benz S450», державний реєстраційний номер «АА 1101 ВМ».
Транспортний засіб «Mersedes-Benz S450», державний реєстраційний номер «АА 1101 ВМ»належить страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу №ААС071799 (копія міститься в матеріалах справи).
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок настання страхових ризиків (випадків), зокрема -пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 10.09.2008р. на пр. Червонозоряний, 119 в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Mersedes-Benz S450», державний реєстраційний номер «АА 1101 ВМ», що знаходився під керуванням страхувальника та автомобіля «ЗІЛ-431610», державний реєстраційний номер «095 29 КВ», що знаходився під керуванням Червякова І.Є.
В результаті ДТП автомобіль «Mersedes-Benz S450», державний реєстраційний номер «АА 1101 ВМ», було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві на ім'я Чебанова С.Є. (копія довідки в справі).
Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що страхувальник керував автомобілем «Mersedes-Benz S450», державний реєстраційний номер «АА 1101 ВМ», на законних підставах, що підтверджується посвідченням водія №ААВ056718 (копії в справі).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь ПП Власенко Л.А. (особа, яка здійснювала ремонт автомобіля «Mersedes-Benz S450», державний реєстраційний номер «АА 1101 ВМ») у відповідності до рахунку фактури №ПП-0000137 від 1009.2008р. страхове відшкодування в розмірі 12 365,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12248 від 12.09.2008р. (копії рахунку фактури та платіжного доручення знаходяться в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом №16840Т від 11.09.2008р. на суму 12 365,10 грн. та розрахунком страхового відшкодування від 11.09.2008р. (належним чином засвідчені копії страхового акту та розрахунку страхового відшкодування містяться в матеріалах справи).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.10.2008р. (належним чином засвідчена копія постанови міститься в справі), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Червяковим Ігорем Єфімовичем правил дорожнього руху. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Як свідчать матеріали справи Червяковим Ігорем Юхимовичем застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ЗІЛ-431610», державний реєстраційний номер «095 29 КВ», шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4293175 (тип договору -3, належним чином засвідчена копія полісу міститься в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Червяковим Ігорем Юхимовичем полісу №ВС/4293175 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану Червяковим Ігорем Юхимовичем шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації останнім транспортного засобу «ЗІЛ-431610», державний реєстраційний номер «095 29 КВ».
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Червяковим Ігорем Юхимовичем, транспортного засобу «ЗІЛ-431610», державний реєстраційний номер «095 29 КВ».
Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 22.07.2009р. відповідачу була направлена регресна вимога на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 12 365,10 грн. Позивач зазначає, що відповідач на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування в порядку регресу на його рахунок не провів.
Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).
За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання у відповідності до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. (ст.ст. 253-254 ЦК України).
Судом встановлено, що останній строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по відшкодуванню шкоди сплив 13.09.2011р., оскільки перебіг позовної давності за спірним зобов'язанням розпочався з 13.09.2008р., то 13.09.2011р. строк позовної давності сплив.
Позовна заява №219-05-1/18 від 23.11.2012р. подана до канцелярії суду 30.11.2012р., тобто через 1 рік, 2 місяці та 16 днів після спливу позовної давності.
Зазначена правова позивація викладена також в Постанові Верховного суду України №5023/4833/11 від 28.08.2012р.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вже зазначено вище відповідачем 18.12.2012р. було подано відзив на позовну заяву, в якому заявлено вимогу про застосування строку позовної давності.
Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, то за таких обставин, в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» необхідно відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 261, 267 Цивільного кодексу України, господарський суд міста Києва,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, то набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.01.2013р.
Суддя С.М. Морозов