01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" січня 2013 р. Справа № 20/077-12
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Борщагівка»
про стягнення 44779,07 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача: Жигадло І.Б., довір. № 119/10 від 26.12.2011 р.
від відповідача: Богдан О.В., доруч. № 104 від 28.05.2012 р.
Обставини справи:
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Борщагівка» (далі - відповідач) про стягнення 44779,07 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 31.12.2010 р. з КП «Борщагівка» договору № 06/10-3341ТЕ-17 про закупівлю природного газу за кошти підприємства, згідно якого ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» зобов'язувалась поставляти покупцю природний газ, а відповідач - приймати та оплачувати його.
Згідно умов договору позивач у січні - квітні 2011 року здійснив поставку газу відповідачеві на загальну суму 451045,59 грн., який покупцем був оплачений частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 39989,52 грн. основного боргу, 3016,81 грн. пені, 1772,74 грн. 3% річних, а також 1609,50 грн. судового збору.
Розгляд справи відкладався.
10.12.2012 р. до господарського суду Київської області КП «Борщагівка» було подано відзив б/н від 10.12.2012 р., відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу, оскільки його буде відшкодовано за рахунок субвенцій з бюджету, а також відмовити у стягненні штрафних санкцій, які, на думку відповідача, незаконно нараховані.
Так, КП «Борщагівка» зазначило, що Постановою Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 р. «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» було передбачено порядок надання субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії.
Також відповідач підтверджує наявність у нього заборгованості перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в сумі 39989,52 грн., однак зазначає, що КП «Борщагівка» не погашало даний борг перед позивачем до вирішення питання виділення субвенцій з бюджету для погашення зазначеної заборгованості.
Крім того, між Територіальним органом Казначейства в Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської облдержадміністрації, Комунальним підприємством «Борщагівка», Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» було підписано та скріплено печатками договір № 731/517дЩ від 07.12.2012 р. про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Проте, позивач, за твердженням відповідача, в порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 р. та договору, з метою отримання прибутку звернувся до суду з даним позовом до КП «Борщагівка» про стягнення боргу та штрафних санкцій.
Водночас, представник позивача у судовому засіданні 10.12.2012 р. заперечив проти порушення останнім умов Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 р. та договору № 731/517дЩ від 07.12.2012 р., оскільки п. 15 зазначеного договору передбачено, що договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування. Крім того, договір було укладено в грудні 2012 року, а позивач звернувся з позовом до суду в листопаді 2012 року.
У судовому засіданні 08.01.2013 р. представник відповідача надав суду платіжне доручення № 12 від 21.12.2012 р. на суму 39989,52 грн. на підтвердження перерахування на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» субвенцій з бюджету для погашення зазначеної вище заборгованості на виконання умов договору № 06/10-3341ТЕ-17 про закупівлю природного газу за кошти підприємства від 31.12.2010 р.; представник позивача підтвердив надходження коштів на рахунок компанії в сумі 39989,52 грн. та просив суд задовольнити позов в частині стягнення з КП «Борщагівка» 3016,81 грн. пені, 1772,74 грн. 3% річних, а також 1609,50 грн. судового збору.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.01.2013 р. просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних.
У судовому засіданні 08.01.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
31.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Борщагівка» (покупець) було укладено договір № 06/10-3341ТЕ-17 про закупівлю природного газу за кошти підприємства, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. газ в обсязі до 625 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: січень - 120 тис. куб.м, лютий - 100 тис. куб.м, березень - 80 тис. куб.м, квітень - 65 тис. куб.м, жовтень - 60 тис. куб.м, листопад - 100 тис. куб.м, грудень - 100 тис. куб.м.
Частиною 3 пункту 3.1 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 1309,20 грн.
У відповідності з умовами п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.
У разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пп. 7.3.1 п. 7.3 договору).
Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
31.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Борщагівка» було підписано додаток № 1 до договору № 06/10-3341ТЕ-17 про закупівлю природного газу за кошти підприємства, відповідно до п. 2.2 якого приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.
28.01.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Борщагівка» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 06/10-3341ТЕ-17 від 31.12.2010 р., згідно з п. 1 якої було викладено назву договору в наступній редакції: «договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання».
04.04.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Борщагівка» було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 06/10-3341ТЕ-17 від 31.12.2010 р., відповідно до п. 1 якої з 01.04.2011 р. частину 3 п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: «ціна за 1000 куб.м газу становить 1309,20 грн.».
11.07.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Борщагівка» було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 06/10-3341ТЕ-17 від 31.12.2010 р., відповідно до п. 1 якої з 01.07.2011 р. частину 3 п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: «ціна за 1000 куб.м газу становить 1309,20 грн.».
03.10.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Борщагівка» було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 06/10-3341ТЕ-17 від 31.12.2010 р., відповідно до п. 1 якої сторони вирішили вважати договір № 06/10-3341ТЕ-17 від 31.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.
На виконання умов договору від 31.12.2010 р. № 06/10-3341ТЕ-17, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» було поставлено КП «Борщагівка» у січні-квітні 2011 року природного газу на загальну суму 451045,59 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, у тому числі - від 31.01.2011 р. на суму 138713,66 грн., від 28.02.2011 р. на суму 141740,54 грн., від 31.03.2011 р. на суму 130601,87 грн., від 30.04.2011 р. на суму 39989,52 грн., які підписані повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріплені їх печатками.
Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 411056,07 грн., у зв'язку з чим ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» і звернулась з даним позовом до суду.
Як слідує з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за договором поставки від 31.12.2010 р. № 06/10-3341ТЕ-17 становив 39989,52 грн. Зазначена обставина відповідачем не заперечувалася.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Судом встановлено, що КП «Борщагівка» розрахувалося з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в частині основного боргу за договором поставки від 31.12.2010 р. № 06/10-3341ТЕ-17 в сумі 39989,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 21.12.2012 р. на суму 39989,52 грн.
З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 39989,52 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.
Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 та п. 9.3 договору від 31.12.2010 р. № 06/10-3341ТЕ-17.
Як зазначалося вище, згідно вказаного пп. 7.3.1 п. 7.3 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а ч. 2 п. 9.3 договору передбачено, що неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 3016,81 грн. за період з 09.05.2012 р. до 09.11.2012 р. на суму 39989,52 грн.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з оплати отриманого газу мало виконуватись відповідачем до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 21 числа відповідного місяця.
У п. 9.3 договору, зокрема, зазначено, що неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.
Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту договору (п. 4.1), початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 21 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 09.05.2012 р. до 09.11.2012 р., як зазначає позивач.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 9.3 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.
Отже, умови пункту 9.3 договору № 06/10-3341ТЕ-17 від 31.12.2010 р. в частині, яка передбачає, що неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, суперечать нормам ст.ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції, що діяла на дату укладення договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Таким чином, оскільки пункт 9.3 договору № 06/10-3341ТЕ-17 від 31.12.2010 р. в частині, яка передбачає, що неустойка нараховується за 6 місяців, які передують моменту звернення з претензією або позовом, суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, вказаний пункт підлягає визнанню судом частково недійсним згідно з ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 17/034-11 від 04.12.2012 р.
Водночас слід зазначити, що згідно вказаного пп. 7.3.1 п. 7.3 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як зазначено в статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.
У ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Беручи до уваги вимоги наведених правових норм, враховуючи часткову оплату відповідачем отриманого природного газу, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору), господарський суд зазначає, що період нарахування пені визначається наступним чином.
Так, позивач просить суд стягнути пеню за період з 09.05.2012 р. до 09.11.2012 р., згідно п. 9.3 договору, тобто за 6 місяців, що передують зверненню з позовом.
Проте, п. 9.3 договору в частині, яка передбачає, що неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, визнано судом недійсним в силу вимог ст.ст. 203, 215, 260, 261 ЦК України та ст. 232 ГК України, а тому право на нарахування пені у відповідача з'являється з моменту виникнення прострочення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Враховуючи, що згідно з п. 4.1 договору оплата здійснюється до 20 числа, наступного за місяцем поставки, тобто помісячно, момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу по кожному місяцю поставки окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відтак, господарський суд Київської області, перевіривши обсяги, вартість та ступінь оплати відповідачем поставок природного газу в кожному місяці окремо встановив, що в період, заявлений позивачем до стягнення пені, не входить жоден місяць поставки природного газу, оскільки початок нарахування пені за неоплачений газ, отриманий навіть у квітні 2011 р. (останній місяць поставки природного газу), починається з 21.05.2011 р. та закінчується 21.11.2011 р., в той час як датою початку періоду нарахування пені, заявленого позивачем, є 09.05.2012 р.
Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, вказаний позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 3016,81 грн. пені задоволенню не підлягає.
Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1772,74 грн. за період з 21.02.2011 р. до 09.11.2012 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.
Згідно з приписами ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням сплати в процесі розгляду справи суми основного боргу в розмірі 39989,52 грн., щодо якого спір виник внаслідок дій відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Визнати недійсним п. 9.3 договору № 06/10-3341ТЕ-17 про закупівлю природного газу за кошти підприємства від 31.12.2010 р. поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, укладеного між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Борщагівка», в частині, яка передбачає, що неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
2. Позов задовольнити частково.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 39989,52 грн. основного боргу.
4. Стягнути з Комунального підприємства «Борщагівка» (08130, Київська обл., м. Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 19, код 32393133) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) - 1772 (одну тисячу сімсот сімдесят дві) грн. 74 коп. 3% річних, 1501 (одну тисячу п'ятсот одну) грн. 06 коп. судового збору.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 14.01.2013 р.
Суддя В.М. Бабкіна