ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-19/12763-2012 26.12.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
до Державного підприємства "Вугілля України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ДП «Антрацит»
про стягнення 10 838,53 грн.
Головуючий суддя Шаптала Є.Ю.
Суддя Літвінова М.Є.
Суддя Спичак О.М.
Представники :
від позивача: Гаврись Я.Б.за дов. № 88\0\22 від 27.12.2011 р.
від відповідача: Андрусенко Ю.С. за дов. № 30-12/130-Д від 29.12.2011 р.
Вовченко О.С. за дов. № 33-11\Д від 26.11.2012 р.
Від третьої особи: не з»явився
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про відшкодування збитків в розмірі 10 838,53 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2012р. порушено провадження у справі №5011-19/12763-2012, призначено розгляд справи на 15.10.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року, залучено до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ДП «Антрацит», розгляд справи відкладено на 02.11.2012 року.
02.11.2012 року представником відповідача подано додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 16.11.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 року продовжено строк вирішення спору відповідно до ст.. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 03.12.2012 року.
03.12.2012 року від представника третьої особи до відділу діловодства суду надійшли заперечення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 26.12.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю.. суддя Літвінова М.Є., суддя Спичак О.М..
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів.
Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.12.2012 р. та за відсутністю представника третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні позовних вимог повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 26.12.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
01.02.2010 року між ПАТ «Центренерго»та ДП «Вугілля України»було укладено Договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору, постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором. Загальна сума договору орієнтовано становить 5 540 000 000,00 грн. з ПДВ.
Згідно п. 2.2 Договору партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформлюється посвідчення про якість вугілля в партії.
Датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля (п.п. 2.3, 2.4 Договору)
Відповідно до п. 3.4.3 Договору, покупець має право доручити виконання зобов'язань по прийманню вугілля за договором своєму відокремленому структурному підрозділу -ТЕС Вантажоотримувачу, особу якого сторони погодять у Додатках до Договору.
Згідно Додаткової угоди № 3-12/10-З від 01.12.2010 року до Договору поставки № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 року, сторони дійшли згоди змінити п. 1 додатку № 12\10-З від 30.11.2010 року та викласти його у наступній редакції: «постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти в грудні 2010 року вугілля вантажовідправників, які зазначені в цій додатковій угоді».
Пунктом 4.1 визначено, що якість вугілля, що поставляється за договором, повинна відповідати умовам договору.
Згідно п. 6.10 Договору, якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається за результатами опробування вугілля на ТЕС спільно з представниками постачальника.
Фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийняте покупцем на умовах договору, відображається а Актах звіряння вугілля по кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля (п. 6.13 Договору).
Пунктом 7.1 Договору, визначена базова якість вугілля та граничні показники за марками та фракціями.
Відповідно до умов договору на адресу вантажоотримувача -Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго»в у грудні 2010 року від вантажовідправника ДП «Антрафит», надійшов 121 вагон з вугіллям марки АШ збагачене, яке на правах власності належить ДП «Вугілля України, що підтверджується залізничними накладними та посвідченнями якості наявними в матеріалах справи.
Якість вугілля в партії розрахунків по поставках визначається на підставі даних, визначених у посвідченні якості, складеному на партію та результатів приймання у покупця. Покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю: якщо різниця між показниками золи, вологи посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 -за показниками посвідчень про якість; якщо різниця між показниками золи, вологи посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановленому допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно (без врахування похибки випробування). Представник постачальника/вантажовідправника зобов'язаний протягом 12 годин з моменту отримання виклику повідомити свою згоду про приймання вугілля за показниками ТЕС або прибути на спільне приймання вугілля за кількістю та якістю протягом 24 годин з моменту отримання такого виклику або в той же строк повідомити час свого прибуття, який не повинен перевищувати 48 годин з моменту отримання виклику.
Згідно п. 5.8 Договору, покупець не маж права розвантажувати вугілля із вагонів без представників вантажовідправника до закінчення часу, встановленого на прибуття представників вантажовідправника або часу, повідомленого вантажовідправникомпостачальником про своє прибуття для проведення спільного приймання вугілля, окрім випадків згоди вантажовідправника на розвантаження вагонів та приймання вугілля за показниками ТЕС.
При прийманні продукції за якістю у грудні 2010 року в деяких партіях за посвідченнями якості були виявлені розбіжності у якості вугілля між даними покупця та постачальника від показників посвідчень якості на величину більшу верхнього значення допустимої похибки випробування.
Відповідно до умов договору покупець телеграмами, наявними в матеріалах справи, повідомив постачальника та вантажовідправника про неналежну якість вугілля.
Розбіжності у якості вугілля між даними покупця та постачальника підтверджуються актами відбору проб від 30.12.2010 року № 7503, від 30.12.2010 року № 7496, від 30.12.2010 № 7502, протоколами аналізів хімічної лабораторії ТЕС та Актами спільного відбору, підготовки проб та визначення кількості та якості вугілля між ПАТ «Центренерго»та ДП «Вугілля України».
Вугільна продукція була прийнята за результатами актів звіряння кількості та якості № 546\А від 17.12.2010 року, № 583\А від 29.12.2010 року, № 585\А від 29.12.2010 року, № 588\А від 31.12.2010 року, підписаних сторонами.
Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт по договору № 2267 від 10.02.2010 року з 1 по 31 жовтня 2010 року, укладеного між СТГО Південна залізниця -Харківська дирекція залізничних перевезень та ПАТ «Центренерго»Зміївська ТЕС та довідки руху грошових коштів по договору № 2267 від 10.02.2010 року з 1 по 31 жовтня 2010 року, укладеного між СТГО Південна залізниця -Харківська дирекція залізничних перевезень та ПАТ «Центренерго»Зміївська ТЕС, відомостей плати за користування вагонами № 09122361, 15122403, 16122410, 2112244, 26122476, 27122482, 28122488, 31122532 залізницею із ПАТ «Центренерго»справлялась плата за користування 121 вагонами, що надійшли на адресу вантажоотримувача у грудні 2010 року на загальну суму 7 420,44 грн.. Отже, позивачем внаслідок надходження вагонів з вугіллям неналежної якості, понесені витрати (збитки) на суму 7 420,44 грн. по оплаті за користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів та маневрових робіт.
Крім того, за направлені відповідачу телеграми, факт направлення яких підтверджується копією реєстру для запису оплачених переказів, покупцем понесені витрати у розмірі 1 269,90 грн..
Як вбачається з калькуляції вартості відбору проб з партії, що складається з 8-12 вагонів (16 точок)шнековим пробовідбірником від 28.10.2010 року, позивачем понесені витрати у розмірі 1802,23 грн. з відбір 3 проб вугілля шнековим пробовідбірником.
За проведення хімічного аналізу 3 проб позивачем понесені витрати у розмірі 525,96 грн., що підтверджується калькуляцією вартості хімічного аналізу однієї проби вугілля в хімічному цеху.
Позивач зазначає, що йому за зазначеним договором завдано відповідачем збитків в розмірі 10 838,53 грн., внаслідок допущення порушень умов договору щодо постачання вугілля належної якості.
З метою мирного врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію від 18.02.2011 року № 25\85-1287 на суму 10 838,53 грн..
Відповіді на зазначену претензію не отримано.
Відповідач проти позовних вимог заперечував посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що гуртується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення Договору поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 року між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем в грудні 2010 року поставлено позивачу вугілля з розбіжностями у якості вугілля між даними покупця та постачальника від показників посвідчень якості на величину більшу верхнього значення допустимої похибки випробування.
Відповідно до п. 8.3 Договору, у випадку прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді застосування останнім до ціни вугілля прогресивних знижок, передбачених п. 7.2 Договору та відшкодування його затрат по оплаті користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів, маневрових робіт.
Згідно ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений -в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Пунктом 8.4 Договору визначено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показними якого не відповідають умова договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат пов'язаних з надходженням та повернення вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме -вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу -прибирання, маневрові роботи.
Згідно п.п 8.6,8.6.1, 8.6.2 Договору у випадку відмови покупця від прийняття неякісного вугілля, сторони погодили порядок дій по його поверненню.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем при відмові у прийнятті неякісного вугілля було дотримано вимоги п. 8.6.1 Договору, відповідачем, в свою чергу, виконано вимоги п. 8.6.2 Договору.
Факт понесення позивачем прямих витрат внаслідок поставки неякісного вугілля в грудні 2010 року, підтверджується відомостями плати за користування вагонами та подачі-прибирання вагонів, калькуляцією відбору та калькуляцією вартості хімічного аналізу однієї проби вугілля в хімічному цеху.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Надані позивачем документи приймаються судом як належний доказ, підтверджуючий факт прибуття вантажу неналежної якості, засвідчують неналежне виконання відповідачем умов Договору та підтверджують понесення позивачем збитків.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем обставин не надав.
Згідно ст.. 22 Цивільного Кодексу України збитками є втрати, яких особа зазначала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.. 224 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст.. 225 ГПК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною тощо.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.
З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дії якої спричинено збитки. Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що збитки, а саме понесені позивачем витрати за користування вагонами та подачі-прибирання вагонів, витрати по відбору та визначення показників якості вхідного контролю проби вугілля, пов'язані з прибуттям неякісного вантажу, виникли на підставі виконання умов Договору поставки вугілля, отже збитки позивача знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку між діями відповідача та зменшення майнових прав позивача, за таких обставин вимоги позивача в цій частині законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі
Щодо заяви представника третьої особи про застосування строків позовної давності і просив застосувати до даних правовідносин п.8 ст. 269 ГК України, відповідно до якої позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. У зв'язку з цим закінчення строку позовної давності настало 30.06.2011 року, оскільки недоліки з якості ПАТ «Центренерго»виявило 31.12.2010 року, і тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з цих підстав.
Розглянувши заяву третьої особи про застосування спеціальної позовної давності, суд вважає за необхідне відхилити зазначену заяву третьої особи, оскільки предметом даного позову є вимоги про відшкодування збитків, понесених у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором у вигляді провізної плати за користування вагонами, плати за направлення телеграм тощо і до цих правовідносин застосовується загальна позовна давність у 3 роки, яка не пропущена позивачем.
За таких обставин, судом визнається позов про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 10 838,53 грн. законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 58, 82-85 ГПК України, ст.ст. 173,193,224,225 ГК України, ст.ст. 525,526,629, 655,673,688,712 ЦК України, Договором сторін, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго»(08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул.. Солов'яненко; код ЄДРПОУ 22927045) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, збитки по Договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 року на загальну суму 10 838 (десять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн.. 53 коп., 1 609 (одна тисяча шістсот дев»ять) грн.. 50 коп. -судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Суддя М.Є. Літвінова
Суддя О.М. Спичак
Дата складання повного рішення: 26.12.2012 р.