83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
16.01.13 р. Справа № 40/382
Відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу заяву призначено до розгляду судді Гринько С.Ю. від 28.12.2012р.
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні:
заяву Приватного акціонерного товариства «АРС» м. Донецьк та Державного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля про затвердження мирової угоди від 26.12.2012року
по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «АРС» м. Донецьк до відповідача - Державного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля про стягнення 30336803,24грн. заборгованості
за участю представників сторін:
від кредитора - Прядка І.М. - довіреність від 05.01.2013р.,
від боржника - Скиба О.С. - довіреність від 02.01.2013р.
Приватне акціонерне товариство «АРС» та Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулись до господарського суду із клопотанням про затвердження мирової угоди від 26.12.2012року, яка стосується виконання наказу господарського суду від 02.02.2007р.
В обґрунтування заяви посилаються сторони на той факт, що виконавчою службою, яка відкрила виконавче провадження за заявою кредитора - Закритого акціонерного товариства «АРС» м.Донецьк відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу від 23.06.2005року № 2711-IV постановою від 03.02.2010р. зупинено виконавче провадження. Нормативно заява обґрунтована посиланням на частину третю статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право сторін виконавчого провадження укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження та ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення.
Дослідивши матеріали надані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2007р. по справі № 40/382 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «АРС» м. Донецьк задоволені в повному обсязі та з Державного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля стягнено борг в сумі 30336803,24грн, державне мито в сумі 25500,00грн. і 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього на користь позивача стягнено 30362421,24грн.
На підставі ст. 116 Господарського процесуального кодексу України ( далі по тексту - ГПК України ) стягувачу 02.02.2007р. виданий наказ про виконання рішення суду.
Представник ЗАТ «АРС» заявив усне клопотання про перейменування ЗАТ в Приватне акціонерне товариство «АРС», але а ні заяви в письмовому вигляді, а ні підтвердження перенайменування не було надано суду. Сторони вправі звернутися до господарського суду в будь-який час із заявою про зміну найменування свого підприємства при наданні доказів.
Розглядаючи зміст мирової угоди, наданої сторонами на її затвердження, господарський суд встановив: підписана мирова угода як боржником, так і стягувачем наступного змісту:
2
1. Боржник визнає наявність заборгованості перед Кредитором у розмірі 30161303,24грн. (тридцять мільйонів сто шістдесят одна тисяча триста три грн. 24 коп.), яка підтверджується Рішенням від «15» січня 2005 року Господарського суду Донецької області по справі № 40/382, яке набрало чинності (надалі - Рішення).
2. Боржник приймає на себе зобов'язання виконати на користь Кредитора судове Рішення шляхом перерахування суми грошових коштів, зазначеної в пункті першому цієї Угоди, у строки узгоджені Сторонами, що підтверджується перерахуванням Боржником на користь Кредитора всієї суми за Рішенням, або її частини.
3. Сторони даної Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї Мирової угоди.
4. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї Мирової угоди. Наслідки затвердження цієї Мирової угоди Сторонам відомі.
5. Керуючись ст. 12 та ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», відділ державної виконавчої служби Добропільського МРУ юстиції Донецької області виносить постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому документу - Наказу Господарського суду Донецької області по справі №40/382.
6. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» Кредитор та Боржник також домовляються, що наслідком набуття чинності цією Мировою угодою є закінчення виконавчого провадження.
7. Ухвала господарського суду Донецької області про затвердження мирової угоди являється виконавчим документом.
8. Ця мирова угода складена в чотирьох примірниках, по одному для кожної із Сторін. Господарського суду Донецької області та відділу державної виконавчої служби Добропільського МРУ юстиції Донецької області.
9. Ця мирова угода набуває чинності на дату затвердження її господарським судом Донецької області та діє до повного виконання відповідачем свого зобов'язання за цією Угодою.
Даючи правову оцінку наданої для затвердження мирової угоди, суд виходить з наступного: одним із засобів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову у відповідності з вимогами викладеними у частинах першої та третьої статті 78 ГПК України.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або така угода остаточно не вирішує спору чи може привести до виникнення нового спору.
Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних осіб, чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладання мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
У відповідності зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження суду.
Господарський суд, розглянувши мирову угоду, насамперед перевіряє повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання.
Судом встановлено, що з боку кредитора мирова угода підписана генеральним директором Шипіловою І.А., а з боку боржника - головою комісії з припинення діяльності ДП «Добропіллявугілля» Кириловим В.О., які уповноважені на вчинення зазначеної дії установчими документами товариств та законодавством.
Умови мирової угоди повинні не суперечити вимогам чинного законодавства України та, відповідати фактичним обставинам і матеріалам справи, повинні стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета спору, не зачіпати інтереси інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду, на виконання якого виданий відповідний наказ, з боржника на користь кредитора стягнено суму заборгованості в загальному розмірі 30362421,24грн. В той час, з тексту мирової угоди вбачається, що сторони визнають заборгованість боржника в меншому розмірі - 30161303,24грн. Доказів часткового виконання боржником рішення суду сторонами не надано. Крім того, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2010р. та постанови про зупинення виконавчого провадження від 03.02.2010р., на виконанні у виконавчої служби знаходиться наказ господарського суду про стягнення з боржника заборгованості в сумі 30362421грн.
3
Крім того, в зазначеній мировій угоді сторони чітко не визначилися зі строками, коли боржник зобов'язується виконати рішення суду, оскільки пункт 2 мирової угоди свідчить про обов'язок боржника виконати судове рішення у строки, узгоджені сторонами, при цьому не вказуючи на конкретну дату такого виконання.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. господарський не затверджує мирову угоду, якщо вона остаточно не вирішує спору чи може привести до виникнення нового спору.
Отже, зазначена мирова угода в редакції, наданій сторонами для затвердження господарському суду, остаточно не вирішує питання щодо порядку та строків виконання рішення суду в сумі, присудженої до стягнення.
Господарським судом при дослідженні умов мирової угоди також встановлено, що у пунктах 1-2 угоди сторони лише виклали зміст рішення суду, а отже, не містять жодних дій, встановлених на виникнення правовідносин конкретно спрямованих на досягнення домовленості щодо мирового узгодження порядку та способу виконання рішення суду.
Правового навантаження також не містять пункти 3-4 мирової угоди, оскільки встановлення факту усвідомлення сторонами умов, мети та сутності мирової угоди належить до компетенції суду, а наслідки затвердження мирової угоди чітко передбачені діючим законодавством.
Що стосується пунктів 5-7 мирової угоди, які встановлюють обов'язок державної виконавчої служби Добропільського МРУ юстиції Донецької області винести постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому документу, що є наслідком затвердження мирової угоди, яка буде являтися виконавчим документом, господарський суд зазначає про неправомірність такого положення, оскільки мирова угода не може стосуватися прав і обов'язків інших юридичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладання мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Пункти 8-9 мирової угоди також не можуть бути затверджені судом, оскільки їх положення врегульовані законодавством та не потребують додаткового затвердження.
Приймаючи до уваги, що надана суду на затвердження мирова угода не відповідає вимогам чинного законодавства, господарський суд відмовляє у її затверджені.
Посилання сторін на Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не може служити підставою для затвердження мирової угоди без інших документів, необхідних для остаточного вирішення спору.
Рішення Конституційного Суду України є для всіх судів України обов»язковим для застосування при вирішенні спорів.
18 грудня Конституційний Суду України офіційно оприлюднив прийняте 13 грудня Рішення у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу).
Рішенням Конституційного Суду України вирішено, що відповідно до пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV з наступними змінами треба розуміти так, що:
- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";
- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є
4
підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Таким чином, при вирішенні питання щодо виконання наказу господарського суду, який є виконавчим документом і повинен бути виконаний у повному обсязі, слід застосовувати назване рішення Конституційного Суду України.
Суд роз'яснює, що сторони не позбавлені права звернутись до суду з заявою про затвердження мирової угоди, якщо вона буде відповідати фактичному змісту вимог, вирішених судом і відповідати нормам діючого законодавства.
Керуючись ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «АРС» м. Донецьк та Державного підприємства «Добропіллявугілля» м. Добропілля про затвердження мирової угоди від 26.12.2012року.
Суддя Гринько С.Ю.
Повний текст ухвали оголошений і підписаний господарським судом 16.01.2013р.
Надруковано 3 примірника:
1 - суду,
1 - кредитору,
1 - боржнику