Справа № 2604/156/2012
Ухвала
іменем України
"05" квітня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Антипової Л.О.
при секретарі П'ятаченко Г.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Київська державна адміністрація, Комунальне підприємство «Липкижитлосервіс»про захист особистого немайнового права з його поновлення шляхом припинення дії, що його порушує та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2011 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2011 року, суд -
Заявник звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2010 року р. та ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2011 року, посилаючись на те, що він дізнався із Постанови Верховного Суду України від 28.11.11 року про те, що Розпорядження Київської міської державної адміністрації, які мають міжвідомчий характер, повинні проходити державну реєстрації в Головному управлінні юстиції м. Києва, у зв'язку з чим він вважає, що цей факт не був предметом дослідження в судовому засіданні, тому ухвала та рішення підлягають скасуванню за нововиявленими обставинами, оскільки вказана постанова ВСУ не була предметом дослідження в судових засіданнях.
В судовому засіданні заявник підтримав заяву про перегляд та скасування рішення та ухвали за нововиявленими обставинами, надав відповідні пояснення та просив задовольнити її з підстав, викладених у заяві.
Представник відповідача КП «ГІОЦ»в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про перегляд та скасування рішення та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва посилаючись на те, що Верховний Суд України, приймаючи постанову від 28.11.2011 року у справі №21-246а11, дослідив матеріали справи №21-246а11 по іншій справі, після дослідження її матеріалів, прийняв рішення стосовно Розпоряджень КМДА, які були предметом оспорювання. Розпорядження КМДА №80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»та №478 від 15.04.1997 року «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»не досліджувалось Верховним Судом України і цією постановою не встановлено що саме ці розпорядження носять міжвідомчий характер та є нормативно-правовими актами, які підлягають реєстрації.
Представник третьої особи КП «Липки Житлосервіс»в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про перегляд та скасування рішення та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва за нововиявленими обставинами, надав відповідні пояснення та підтримав думку представника КП «ГІОЦ»в тій частині, що всі підстави, на які посилається заявник у своїй заяві про скасування рішень суду були предметом дослідження в судовому засіданні, оскільки в них досліджувався предмет необхідності реєстрації рішень та розпоряджень КМДА, оспорюваних заявником, а тому просив відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши думку заявника, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд важає, що заява задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2010 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до КП «ГІОЦ»про захист особистого немайнового права з його поновленням, шляхом припинення дій, що його порушує.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2011 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами.
Зазначені рішення суду були предметом оскаржень до Апеляційного суду м. Києва та Верховного Суду України, якими залишені без змін.
Звертаючись до суду із заявою про скасування судових рішень за нововиявленими обставинами, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі №21-246а11, в якій зазначено про те, що розпорядження КМДА, які мають міжвідомчий характер, повинні проходити державну реєстрацію в Головному управління юстиції м. Києва, а розпорядження, які є предметом оскарження №80 та №478 процедуру реєстрації не проходили.
Як вбачається з листа Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва, оспорювані постанови від 15.04.1997 року №478 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»та від 27.01.1997 року №80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»не підпадають під дію Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки були прийняті до набрання чинності цього закону.
Крім того, розпорядження виконавчого органу Київради (КМДА) від 25.07.2008 року №1029 «Про вдосконалення та впорядкування системи розрахунків за житлово-комунальні та інші послуги»не є регуляторним актом, оскільки відповідно до ст.. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який, або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, який застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, а норми зазначених розпоряджень поширюються лише на одного суб'єкта господарювання - комунальне підприємство (Головний інформаційно-обчислювальний центр).
З наведеного вбачається, що оспорювані розпорядження не підпадають під їх обов'язкову реєстрацію, тому не охоплюються постановою ВСУ від 28.11.2011 року, на яку посилається заявник, як на нововиявлену обставину та як на таку, що вказує на п. 2 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»та п.п. 1, 2 Положення «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств»та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 вбачається, що нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади та які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації.
Проте, як вбачається з наведено вище, оспорювані нормативно-правові акти державній реєстрації не підлягають.
Також питання реєстрації були предметом дослідження при розгляді справи в судових засіданнях, рішення за якими оспорюються та на думку заявника підлягають скасуванню.
За таких обставин, суду приходить до висновку, що не існує підстав до задоволення вимог ОСОБА_1, як таких, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були предметом розгляду в судових засіданнях від 19.11.2010 року та 20.09.2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 361, ч. 2 ст. 365 ЦПК України, суд,-
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Київська державна адміністрація, Комунальне підприємство «Липкижитлосервіс»про захист особистого немайнового права з його поновлення шляхом припинення дії, що його порушує та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2011 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2011 року за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: