2а-34/13
15 січня 2013 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Кравченко Н.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання незаконними дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, посилаючись на те, що вона є суддею Апеляційного суду Луганської області у відставці. Як суддя у відставці вона знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, де отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % заробітної плати судді апеляційного суду.
З 01.01.2012 неодноразово змінювалася заробітна плата суддів апеляційного суду, працюючих на відповідній посаді, що підтверджується довідками апеляційного суду Луганської області від 08.05.2012 № 114, 115 та від 12.10.2012 № 231, 232, 233.
На звернення до відповідача із заявами про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок, виданих апеляційним судом Луганської області, вона отримала відмову в перерахунку довічного грошового утримання. Ця відмова вмотивована тим, що Порядком подання документів для призначення та виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці, який затверджено Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року проведення перерахунку утримання не передбачено.
У зв'язку з цим, просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2012 року згідно з довідками, наданими апеляційним судом Луганської області від 08.05.2012 № 114, 115 та від 12.10.2012 № 231, 232, 233.
В судовому засіданні позивачка не з'явилась, до початку розгляду справи надала заяву, у якій підтримала позовні вимоги, справу просила розглянути без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка була звільнена з посади судді апеляційного суду Луганської області, відповідно до копії трудової книжки (а.с.21-22).
Позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, де отримує щомісячне довічне грошове утримання (а.с.23).
Згідно довідок апеляційного суду Луганської області заробітна плата діючого судді на відповідній посаді складала: з 01 січня 2012 року -16051,40 грн.; з 1 квітня 2012 року -16365,90 грн., з 1 липня 2012 року -16486,60 грн., з 1 жовтня 2012 року -16724,60 грн. ( а.с. 5-9).
Ухвалою Ленінського районного суду м.Луганська вимоги позивача в частині перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2012 року по 30 травня 2012 року залишені без розгляду.
Предметом спору у цій адміністративній справі є відмова відповідача виплачувати раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням підвищення суддівської винагороди працюючим суддям на відповідній посаді.
Згідно п.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів»судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше 90% заробітку судді.
Відповідно до ст.44 вищевказаного Закону заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Аналізуючи наведені положення, суд доходить до висновку, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
Відповідно до частини 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 08.07.2011 року № 3668 довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначені розміри посадового окладу та доплати за вислугу років відповідного судді набрала чинності з 1 січня 2012 року.
Згідно ст. 129 Закону «Про судоустрій та статус суддів»суддівська винагорода складається з посадового окладу та певних доплат, зокрема, доплати за вислугу років та за перебування на адміністративній посаді.
Посадові оклади суддів апеляційного суду установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат.
Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що "щомісячне довічне грошове утримання судді" це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. Зазначено про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Рішення Конституційного суду України, що стосуються правових понять інституту судді у відставці, закріплюють поняття щомісячного довічного грошового утримання, принципів незалежності суддів, також конституційним судом вказано про неможливість відміни та звуження змісту та об'єму статусу суддів; про неможливість звуження досягнутого рівня незалежності суддів; про неможливість диспропорції у матеріальному забезпеченні судів та суддів різних рівнів; про неможливість суттєвої диспропорції у грошовому забезпеченні працюючих суддів та суддів у відставці; про неможливість відміни принципу, як перегляд щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни заробітної плати працюючим суддям, виходячи з її нового розміру.
Суд вважає, що після введення в дію положень статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто з 1 січня 2012 року, суддя у відставці має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, який передбачений частиною 3 статті 138 вказаного Закону, у зв'язку з чим відповідач, виплачуючи таке утримання в меншому розмірі, діє всупереч вимогам чинного законодавства,тобто протиправно.
Крім того, відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
З урахуванням вказаного суд зазначає, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на відсутність у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» положення про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, а також, що саме на органи Пенсійного фонду України покладений обов'язок виплати такого утримання, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок апеляційного суду Луганської області.
При цьому відсутність в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» положення, в якому безпосередньо було б зазначено про необхідність проведення такого перерахунку, не може бути підставою для відмови позивачу в перерахунку його грошового утримання, оскільки іншим чином, ніж зробивши такий перерахунок у відсотках до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснити виплату грошового утримання у належному розмірі, тобто відповідно до частини 3 статті 138 вказаного Закону, є неможливим.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 159, 160-163 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи із заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 30.05.2012 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 32 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня її проголошення, копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
СУДДЯ: Кравченко Н.О.