73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"14" листопада 2006 р. Справа № 11/380-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Федченка В.В.- зав. юр. сект., дов.№ 2326/10/10 від 24.05.2006р.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
до Каховської об'єднаної державної податкової інспекці, м. Каховка
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1
Провадження у справі відкрито за позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1, яким відповідач визначив позивачеві 85,58грн. податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів та 2040грн. штрафу.
Позивач, посилаючись на ст.1, 48 Водного Кодексу України, п.1.2, 1.7, 2.1, 4.8 Інструкції "Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту" затвердженої Міністерством фінансів України, ДПА України, Міністерством Економіки України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 01.10.1999р. за № 231/539/118/219 (далі - Інструкція), стверджує, що не має і не мав статусу платника збору за спеціальне використання водних ресурсів, відповідно, не мав обов'язку ні декларувати податкові зобов'язання з цього збору, ні сплачувати такий збір.
Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог, вказуючи наступне.
Приватний підприємець ОСОБА_1. використовує з 01.10.2003р. по 30.06.2006р. щомісячно по 27 м3 питної води при здійсненні підприємницької діяльності в кафе-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малокаховка. Підприємець є вторинним водокористувачем, таке використання води є спеціальним за природою. За напрямом діяльності підприємця - КВЕД 55.30.2 від використовує обсяги води для приготування їжі, напоїв для споживачів, миття посуду, сплачує Малокаховському сільському комунальному підприємству вартість отримуваної води за розрахунковою книжкою з розрахунку, який враховує кількість місць для відвідувачів кафе.
Використання води у кафе в сфері громадського харчування не виключено з числа об'єктів оподаткування збором за спеціальне використання водних ресурсів.
Використання води для обслуговування відвідувачів кафе не відноситься до зазначеного підпунктом 4.8 Інструкції використання для виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб суб'єктів господарювання, що задовольняють питні і санітарно-гігієнічні потреби населення, оскільки відвідувачі кафе (споживачі) та власні працівники кафе - це різні особи.
Поряд з визначенням податкового зобов'язання відповідач вважає правильним визначення відповідачу і штрафів - у мінімальному розмірі (170грн.) за п.п.17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податкові перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) та в загальному розмірі 1870грн. (11 х 170грн.) за недекларування підприємцем податкових зобов'язань зі збору в одинадцяти податкових періодах.
Податковим повідомленням-рішенням НОМЕР_1 Каховська об'єднана ДПІ визначила суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі 85,58грн. податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів та 2040грн. штрафу. Податкове повідомлення-рішення мотивоване посиланням на обставини, встановлені за актом перевірки НОМЕР_2 та застосуванням п.п.4.2.2 ст.4, ст.17 Закону № 2181, п.2.1, 4.2 Інструкції.
Підстави для задоволення позову відсутні у зв'язку з наступним.
Як встановила Каховська ОДПІ за актом від 18.09.2006р. НОМЕР_3 "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4, за період з 01.10.2003р. по 30.06.2006р." приватний підприємець використовував питну воду для роботи об'єкту громадського харчування - кафе (приготування їжі, миття посуду, т.і.), при цьому не сплачував та не декларував податкових зобов'язань зі збору на спеціальне використання водних ресурсів. Ці обставини не заперечуються приватним підприємцем ОСОБА_1, позиція позивача у спорі полягає в тому, що за наявності цих обставин він і не повинен був платити податок, не є суб'єктом сплати такого податку. Така позиція судом оцінюється як помилкова і ось чому.
Розуміння терміну "спеціальне водокористування" (як відмінність від іншого - "загального водокористування") наведено у ст. 48 Водного кодексу України та ст.17, 18 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". Спеціальним водокористуванням, у відмінності від загального водокористування, є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальним водокористуванням будуть і окремі складові наведених дій (забір, використання, скидання) і їх сукупність.
Використання певним суб'єктом води, що забрана іншим суб'єктом з водних об'єктів не способом загального водокористування, а з застосуванням споруд, технічних пристроїв, також є спеціальним використанням.
Використання суб'єктом підприємства води з водопроводу для функціонування закладу громадського харчування - кафе є спеціальним водокористуванням.
За вже згаданою Інструкцією та "Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту", затвердженим КМ України 16.08.1999р. за № 1494 загальним правилом є наявність у суб'єкта спеціального водокористування статусу платника збору за спеціальне водокористування, якщо інше не встановлено цими та іншими нормативними актами та без залежності від того, оформив чи ні цей суб'єкт фактичне спеціальне водокористування отриманням дозволу на нього. Сплата суб'єктом спеціального водокористування вартості отримуваної води на користь іншого суб'єкта, який цю воду постачає (в даному разі на користь Малокаховського сільського комунального підприємства) не є підставою для звільнення позивача, який є суб'єктом спеціального водокористування, від сплати до бюджету збору за спеціальне водокористування.
Відповідно до п.4.8 Інструкції збір за використання водних ресурсів не справляється у зв'язку з використанням води для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.
За оцінкою суду, наведена норма не звільняє позивача від сплати збору за використання водних ресурсів на діяльність закладу громадського харчування: спір мається в площині оподаткування води використаної на вказану підприємницьку діяльність, а не в площині використання води виключно для питних та санітарно-гігієнічних потреб власне працівників цього суб'єкта господарювання.
Визначивши позивачу податкове зобов'язання орган державної податкової служби у відповідності до своїх повноважень вправі був застосувати мінімальний штраф у 170грн. за п.п.17.1.3 ст.17 Закону № 2181 у зв'язку з таким донарахуванням суми податкового зобов'язання та штраф у розмірі 11 по 170 грн. за п.п.17.1.1 ст.17 Закону № 2181 за встановлене неподання позивачем за 11 податкових періодів податкових декларацій щодо декларування збору за спеціальне водокористування.
Відмовляючи у позові, суд відносить судовий збір у справі - 3грн. 40коп. - на позивача.
При зверненні до суду позивач сплатив 118грн. державного мита за квитанцією НОМЕР_5, зайво сплачене держмито (понад суму 3грн. 40коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1.У позові відмовити.
2. Повернути приватному підприємцю ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_6) з Державного бюджету України 114грн. 60коп. зайво сплаченого держмита, про що видати довідку.
3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Чернявський
У повному обсязі постанову
складено 20.11.2006р.