Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0609/2-2761/02
Категорія 44
14 січня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Матюшенка І.В.
суддів: Борисюка Р.М., Галацевич О.М.
при секретарі судового
засідання Ямковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2002 року у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на житло,
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, яким вони визнані такими, що втратили право на користування житлом, а саме, квартирою АДРЕСА_1. Апелянти зазначають, що ОСОБА_2 на час постановлення рішення була власником Ѕ частини спірної приватизованої квартири і положення ст. ст. 71, 72 ЖК України не поширюються на приватний житловий фонд. Із наведених підстав апелянтами порушується питання про ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на час звернення позивачів до суду (березень 2002 року) перебувала у частковій, по Ѕ частині у кожного, власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.5, 29). ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали у спірній квартирі в якості членів сім'ї власників.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з того, що відповідачі більше шести місяців не проживають у спірному помешканні без поважних причин.
Проте, такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються главою 6 ЖК України та Законом України „Про власність", що був чинний на час виникнення спору.
Відповідно до положень ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
На час постановлення рішення судом першої інстанції та на час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_3 була і є членом сім'ї співвласника квартири - ОСОБА_5, а відтак, положення ст. 71 ЖК України на неї не поширюються.
Згідно договору дарування від 30.07.1996 року ОСОБА_2 набула права на Ѕ частину спірної квартири у власність, тому не могла бути визнана судом такою, що втратила право на житло з підстав, передбачених ст. ст. 71, 72 ЖК України, оскільки її право на проживання у квартирі АДРЕСА_1 є похідним від її права власності на спірну квартиру.
За таких обставин, коли судом першої інстанції при постановленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до повідомлення відділу державної реєстрації актів цивільного стану (а.с.60-65) позивач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Враховуючи, що у спірних правовідносинах не допускається правонаступництво, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог. Провадження у справі підлягає закриттю на підставі ст. 205 п. 6 та ч. 1 ст. 310 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 310, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2002 року скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді