Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0604/2-3764/12
Категорія 4
15 січня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Заполовського В.Й., Шевчук А.М.,
при секретарі судового
засідання Трохимчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирської міської ради в особі відділу приватизації державного житлового фонду, треті особи- комунальне підприємство „Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1" Житомирської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним і скасування розпорядження про приватизацію квартири, свідоцтва на право власності на житло, свідоцтво про право на спадщину за законом та визнання права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_7 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 листопада 2012 року,
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів від 03.12.1993 року №8309 про безоплатну передачу у спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 загальною площею 53,81 кв.м. ОСОБА_8 та ОСОБА_9, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 03.12.1993 року №8309, видане КП „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.07.2011 року, визнати за нею право власності за законом на 1/8 частину спірної квартири після смерті чоловіка ОСОБА_10 В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що її чоловік ОСОБА_10 постійно проживав у спірній квартирі, відповідачем під час приватизації квартири не були належним чином перевірені дані стосовно членів сім"ї наймача, а тому приватизацію квартири здійснено з порушенням закону, у зв"язку з чим видане в подальшому свідоцтво про право на спадщину за законом має бути визнано недійсним з визнанням за позивачем права власності на частину спірної квартири.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 21 листопада 2012 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 -ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням органу приватизації №8309 від 03 грудня 1993 року квартиру АДРЕСА_1 передано у спільну власність ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.67).
Зазначене розпорядження ухвалено на підставі довідки про склад сім"ї, виданої 06.10.1993 року виробничим житлово- ремонтно-експлуатаційним підприємством №1 м. Житомира, та спільної заяви всіх повнолітніх членів сім"ї, які проживали в зазначеній квартирі (а.с.68,70).
На підставі зазначеного розпорядження 03 грудня 1993 року відділом приватизації державного житлового фонду м. Житомира було видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого співвласниками спірної квартири стали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.24).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що приватизацію спірної квартири проведено відповідно до вимог закону, зважаючи на наступне.
Згідно ст. ст. 1, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного фонду одержують громадяни України, які проживають у цих квартирах. До членів родини наймача належать тільки громадяни, що постійно проживають у квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінню, яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15 вересня 1992 року затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яким передбачено процедуру такої передачі.
Відповідно до п. 5 цього Положення передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.
Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_10 постійно проживав у спірній квартирі на час її приватизації його батьками або він був тимчасово відсутній у квартирі з поважних причин. Згідно поквартирної картки ОСОБА_10 був виписаний з квартири АДРЕСА_1 21.11.1985 року, мав тимчасову прописку в ній лише з 28.02. 1997 року до 26.02.1999 року та був прописаний постійно в квартирі з 07.05.1999 року. За життя ОСОБА_10 не оспорював незаконність приватизації спірної квартири його батьками ОСОБА_8, ОСОБА_9 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частину після смерті батька ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Суд першої інстанції з врахуванням зібраних по справі доказів дав належну оцінку показам свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13
За наведених обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсним і скасування розпорядження про приватизацію квартири та свідоцтва на право власності на житло.
Правильним також є рішення в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину квартири, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним і скасування розпорядження про приватизацію квартири, свідоцтва на право власності на житло.
При розгляді справи судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та дана їм належна оцінка.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді