Справа № 2-2781/12
18 грудня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська
в складі: головуючого-судді: Вінтоняк Н.Д.
при секретарі: Хрістюк О.О., Середа Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес»про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів, -
06 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до ТОВ «Альфа Бізнес»про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову зазначив, що 24 грудня 2011 року звернувся до ТОВ «Альфа Бізнес»за наданням позики, яка була потрібна позивачу для придбання житлового будинку. В офісі представництва відповідача, що розташоване за адресою: місто Луганськ, вулиця Луначарського, будинок № 34/2, було розміщено рекламу, що за невеликі відсотки надається позичка до 300000 гривень. За підрахунками позивача на придбання житла потрібно було 250000 гривень, тому він вирішив укласти договір на отримання грошових коштів з подальшим погашенням боргу частинами. Представник відповідача, пояснюючи позивачу умови отримання коштів, повідомив його, що з договором можливо ознайомитися тільки в приміщенні офісу, після чого позивач попросив співробітника відповідача роз'яснити йому, що написано у договорі.
Позивачу було роз'яснено, що гроші він отримає протягом 3-4 днів після підписання договору та сплати одноразового комісійного платежу у розмірі 6,5% від суми позики, який слугує гарантією його платоспроможності; строк повернення позики складав 12 років, відсотки за позикою - 4,2 відсотків річних.
24 грудня 2011 року між сторонами було укладено договір № 001092 на отримання фінансових ресурсів за програмою «Центр Інвест». Після того, як позивач відкрив рахунок у банку та сплатив одноразовий платіж у сумі 16 250 грн., він звернувся для отримання грошей до відповідача, однак йому повідомили, що потрібно почекати, а тим часом необхідно сплачувати щомісячні платежі. Після того, як протягом п'яти місяців позивач сплачував щомісячні внески, а йому лише обіцяли позику, він звернувся за заявою про надання йому інформації по виконанню договору, що передбачено п. 2.2.2., однак у представництві відмовилися приймати заяву, а відправлена до головного офісу відповідача заява залишилася без відповіді.
Позивач вважає, що вищевказаний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки спірний договір суперечить законодавству України про захист прав споживачів, обмежує право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, відповідач своєю рекламою та під час укладення договору запевнив позивача, що він отримає саме позику протягом 3-4 днів, що не відповідає дійсності. Всупереч вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач не був ознайомлений з умовами договору, не отримав графіку платежів з визначенням кінцевої суми виплат за договором, чим порушено права як споживача на отримання повної інформації про ціну послуги, яка надається. Також позивач посилався на те, що відповідно умов договору (п.п. 2.1.2) він зобов'язаний своєчасно виплачувати необхідні щомісячні платежі, на той час, відповідно до п. 4.3 Додатку № 2 до договору відповідач за собою залишає право визначати кому з учасників виділити обіцяні кошти шляхом створення комітету по приділенню. Крім того, відповідно до п. 2.3.1 договору позивач залишив за собою право переводити учасника з одного реєстру до іншого, тобто на власний розсуд змінювати черговість отримання коштів. На виконання договору позивач сплатив на користь відповідача 34527, 77 грн. (18277,77 грн. -щомісячні внески та 16250 грн.- одноразовий комісійний платіж), однак обіцяної позики не отримав.
Зазначене свідчить про нечесну підприємницьку практику з боку відповідача, що заборонено ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а отже договір підлягає визнанню недійсним.
Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір № 001092 від 24 грудня 2011 року на отримання фінансових ресурсів за програмою «Центр Інвест», укладений між ТОВ «Альфа Бізнес»та ОСОБА_1, стягнути з ТОВ «Альфа Бізнес»на користь позивача 34527, 77 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, суду надав заяву із проханням розглянути справу у відсутність представника, також надав суду заперечення, в яких посилався на безпідставність вимог позивача, зважаючи на те, що позивач був ознайомлений з умовами договору, а в наступному не скористався правом отримання внесених коштів, передбаченим п. 8 договору (а.с. 28-30).
Вивчивши позовні вимоги та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені у ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний причин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ТОВ "Альфа Бізнес" є юридичною особою (а.с.32). Згідно копії Статуту ТОВ «Альфа Бізнес»надає, серед іншого, послуги у сфері фінансового посередництва (а.с. 33-44).
24 грудня 2011 року між позивачем (далі - учасник) та відповідачем (далі - адміністратор), було укладено Договір № 001092 за програмою «Центр Інвест», Додатки № 1 та 2 є невід'ємною його частиною (а.с. 7-12).
За умовами договору адміністратор за згодою учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання Товару, зазначеного у Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми "Центр Інвест", що міститься в Додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього Договору, в тому числі: сформувати Реєстр Учасників, забезпечити його адмініструвати, організовувати та проводити Захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату Товару на користь Учасника або надалі Учаснику відповідну суму у позику, надавати інші послуги здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього (п. 1.1.); товар, вартість та строки розрахунків по даному Договору зазначаються у відповідних додатках до цього Договору (п. 1.2.), учасник доручив Адміністратору використовувати суми Чистих внесків для формування Фонду Реєстру та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь Учасників Реєстру чи надавати відповідні суми у позику (п.1.3.); вказаний договір передбачав такі обов'язки учасника: сплатити Одноразовий комісійний внесок у день підписання Сторонами даного Договору та Адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання Дозволу (п. 2.1.1.), своєчасно, не пізніше 21 числа кожного місяця, сплачувати Загальний платіж, який включає Чистий внесок, за рахунок якого Адміністратор здійснює оплату Вартості Товару чи надає відповідні суми у позику, та Адміністративні втрати, що є платою за послуги Адміністратора з організації діяльності Програми (п. 2.1.2), суворо дотримуватися усіх умов Договору та Додатків до нього (п. 2.1.3.), після отримання дозволу підписати Додаток №3 до Договору з метою визначення заборгованості, виду забезпечення виконання своїх зобов'язань (п. 2.1.4), укласти договір застави (іпотеки) ліквідного майна та/або(за згодою Адміністратора) договір поруки з одним або декількома поручителями, місце та умови укладання договорів застави (іпотеки) та поруки визначаються Адміністратором (п. 2.1.5), укласти договори страхування об'єкта застави (іпотеки) із страховою компанією, яку рекомендує Адміністратор (п. 2.1.6).
За умовами договору адміністратор має право: переводити Учасників з одного Реєстру до іншого, об'єднувати Реєстри з метою захисту інтересів Учасників (п. 2.3.1.), у разі невиконання Учасником своїх платіжних зобов'язань звернути стягнення на предмети забезпечення виконання зобов'язань Учасником за Договором (п. 2.3.2).
Згідно Додатку № 1 вказано наступні характеристики товару -нерухомість, вартістю 250 000 грн. (а.с. 8).
На виконання умов вищезазначеного договору позивачем на користь відповідача було сплачено: 24 грудня 2011 року одноразовий комісійний внесок у розмірі 16 250,00 грн.,16 січня 2012 року адміністративні витрати у розмірі 875,00 грн., 16 січня 2012 року щомісячний чистий внесок у розмірі 1736,11 грн.,13 лютого 2012 року адміністративні витрати у розмірі 875,00 грн.,13 лютого 2012 року щомісячний чистий внесок у розмірі 1736,11 грн.,12 березня 2012 року щомісячний чистий внесок у розмірі 1736,11 грн.,12 березня 2012 року адміністративні витрати у розмірі 875,00 грн.,19 квітня 2012 року щомісячний чистий внесок у розмірі 1736,11 грн.,19 квітня 2012 року адміністративні витрати у розмірі 875,00 грн.,21 травня 2012 року щомісячний чистий внесок у розмірі 1736,11 грн.,21 травня 2012 року адміністративні витрати у розмірі 875,00 грн.,19 червня 2012 року щомісячний чистий внесок у розмірі 1736,11 грн.,19 червня 2012 року адміністративні витрати у розмірі 875,00 грн.,19 липня 2012 року адміністративні витрати у розмірі 875,00 грн.,19 липня 2012 року щомісячний чистий внесок у розмірі 1736,11 грн.,а всього на загальну суму 34527,77 грн. (а.с. 13-16).
Із наданих суду доказів вбачається, що відповідачем, згідно рекламних матеріалів пропонувалося надання позики до 350 000 грн. під 3,5-8,5% (а.с. 17-18).
Ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»визначає, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Такі умови договору можуть бути визнані недійсними.
За положеннями ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.
Як вбачається, договором встановлено виконання адміністратором лише певних юридичних дій від імені та на користь учасника, спрямованих на придбання товару, безпосереднє надання товару, строк його надання, не передбачено серед прав та обов'язків адміністратора, при цьому для учасника встановлено жорстке виконання обов'язків. Також угодою передбачено, що право на отримання товару учасником системи за результатами розподілу фонду реєстру, є підставою для придбання за рахунок фонду реєстру товару для учасника системи.
Відповідач, керуючись додатком №2 до Договору, формує реєстр учасників системи, надалі створює фонд цього реєстру за рахунок чистих щомісячних внесків, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім не менше одного разу на два місяці проводить захід по його розподілу між учасниками системи, але право на купівлю товару отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які виконують свої обов'язки, передбачені Договором та додатками до нього, надіслали на адресу центрального офісу адміністратора відповідну заяву, а перевагу на отримання товару мають ті учасники, які зробили найбільшу кількість загальних платежів. Отже, один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання товару, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є компенсацією за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми «Центр Інвест».
Умовами програми «Центр Інвест»(додаток №2 до Договору), а саме ст. 4 передбачений порядок надання учаснику системи права на отримання товару через механізми формування реєстрів учасників та формування фонду реєстру, шляхом проведення заходів по розподілу грошового фонду, за змістом якого вбачається, що виникнення права на отримання товару позивачем залежить від внесених коштів іншими учасниками системи «Центр Інвест», а рішення про надання позивачу права на отримання товару залежить не від виконання позивачем умов договору, а лише залежить від волі відповідача ТОВ «Альфа Бізнес», який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу послуг є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на послуги є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.
Суд дійшов до висновку про те, що діяльність ТОВ «Альфа Бізнес» вводить споживача в оману, оскільки програми «Центр Інвест» формуються виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів ТОВ «Альфа Бізнес». Оплата послуги здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав послугу, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує послуги іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання послуги, яка надавалась не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати послуги позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.
За таких обставин, є підстави вважати, що між сторонами укладено договір про надання послуг, який вводить в оману споживача, дії відповідача є недобросовісними, носять ознаки пірамідальної схеми (нечесна підприємницька практика), у зв'язку з чим в силу вимог Закону договір є нікчемним, а відтак визнавати його недійсним не вимагається.
У відповідності до ст.216 ЦК України, у разі, недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
За таких обставин та беручи до уваги те, що за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 34527,77 грн., сплачених за договором№ 001092 від 24 грудня 2011 року, підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги ч.3 ст. 88 ЦПК України, яка встановлює, що у разі звільнення позивача, на користь якого ухвалено рішення, від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, суд присуджує стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у сумі 214 грн. 60 коп. з відповідача.
Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес»на користь ОСОБА_1 34527 (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок.
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Бізнес» на користь держави судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Луганська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий-суддя: Н.Д. Вінтоняк