"13" квітня 2011 р.справа № 14/35/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову: господарського суду Запорізької області від 24 березня 2008 року у справі №14/35/08-АП
за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області
до: Приватного підприємця ОСОБА_1
про: стягнення 234037,47 грн. економічних санкцій,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 економічні санкції в сумі 234037,40 грн. в доход Державного бюджету Ленінського району м. Запоріжжя.
В обґрунтування позову зазначалось, що перевіркою встановлено порушення з боку відповідача вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру-піску", постанови Кабінету Міністрів України від №171 "Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків", а саме: встановлена реалізація цукру-піску, яка здійснювалась за цінами, нижчими від мінімальної, в розмірі від 2,30 грн. за 1 кг до 2,36 грн. за 1 кг, замість встановленої 2,85 грн. за 1 кг (мінімальна ціна за 1 тонну без урахування податку на додану вартість встановлена в розмірі 2,375,00 гривень). На підставі акту перевірки від 21.06.2007 №561 до ПП ОСОБА_1 рішенням від 03.08.2007 №156 застосовано штрафні санкції за порушення державної дисципліни цін в розмірі подвійної вартості цукру-піску, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого вищевказаними документами порядку. Позивач також зазначав, що Рішення від №156 про застосування штрафних санкцій до ПП ОСОБА_1 за порушення: державної дисципліни цін в сумі 234037,40 грн. на момент звернення до суду є чинним, у судовому порядку не оскаржено.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що відповідач не довів та документально не підтвердив свої заперечення стосовно того, що при здійсненні перевірки не встановлено, якого року виготовлення цукор реалізовувався та те, що реалізований цукор не віднесено до квоти «А», хоча суд надавав відповідачу можливість у відповідності до норм ст.ст.69,70 КАС України надати докази на підтвердження своїх заперечень та доводів.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення по справі. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт також зазначає, що рішення позивача, на підставі якого заявлено про стягнення санкцій, прийняте позивачем без додержання вимог п.п.3.2, 3.3. ст.3 Інструкції, а саме: в акті перевірки зроблене посилання на документи первинного бухгалтерського обліку, які не були завірені посадовими особами суб'єкта господарювання (вони не досліджувалися судом першої інстанції належним чином), акт перевірки не підписано особою, що перевірялась, примірник акту не передавався суб'єкту господарювання, посадові особи не зробили будь-яких відміток в акті про відмову підприємця від підпису. Таким чином, стверджує відповідач, суб'єкт господарювання не був належним чином повідомлений про виявлені порушення та про застосування до нього санкцій і не мав можливості надати свої заперечення до акту. Також, на думку відповідача, судом не з'ясовано, яким чином підтверджена сума розрахунку штрафних санкцій, та які саме письмові докази лягли в основу цих розрахунків, чим вони підтверджені.
Позивач заперечує проти задоволенні апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити постанову суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією з контролю за цінами в Запорізькій області (позивачем у справі) з 20 червня по 21 червня 2007 року проведено планову перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач у справі), про що складено Акт перевірки від 21.06.2007 №561. В ході перевірки встановлено, що в травні 2007 року в порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру-піску", постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2006 №171 "Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків" реалізація цукру-піску відповідачем здійснювалась за цінами, нижчими від мінімальної, в розмірі від 2,30 грн. за 1 кг до 2,36 грн. за 1 кг, замість встановленої 2,85 грн. за 1 кг (мінімальна ціна за 1 тонну без урахування податку на додану вартість встановлена в розмірі 2375,00гривень).
На підставі акту перевірки від 21.06.2007 №561 до ПП ОСОБА_1 рішенням від 03.08.2007 №156 застосовано штрафні санкції за порушення державної дисципліни цін в сумі 234037,40 грн. - подвійна вартість цукру-піску, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку.
Матеріалами справи встановлено, що Рішення від 03.08.2007 №156 про застосування штрафних санкцій до ПП ОСОБА_1 за порушення держдисципліни цін в сумі 234037,40 грн. відповідачу було направлено та отримано, що підтверджується поштовим повідомленням від 03.08.2007р. №301867.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Відповідно до п.3 ст. 116 Конституції України здійснення цінової політики в державі покладено на Кабінет Міністрів України.
Правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі визначаються Законом України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" (далі-Закон).
За приписами ст. 4 Закону заходи щодо регулювання виробництва та реалізації цукру визначає Кабінет Міністрів України.
Як встановлено ст.6 цього Закону, мінімальна ціна на цукор квоти «А»визначається щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2006 № 171 «Про заході щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків»затверджено мінімальну ціну на цукор квоти "А" на період з 1 вересня 2006 року по 1 вересня 2007 року в розмірі 2375,00 грн. за 1 тонну, без урахування податку на додану вартість.
Відповідно до п.1.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України 03.12.2001р. № 298/519 та зареєстрованої Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за № 1047/6238, підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктам господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів).
Спірне рішення позивача прийнято на підставі висновків перевірки, якою встановлено порушення відповідачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру-піску", постанови Кабінету Міністрів України від №171 "Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків", а саме: за реалізацію цукру-піску, яка здійснювалась за цінами, нижчими від мінімальної, в розмірі від 2,30 грн. за 1 кг до 2,36 грн. за 1 кг, замість встановленої 2,85 грн. за 1 кг.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що доводи відповідача спростовується наступним. Закон України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі. Відповідач здійснював роздрібну торгівлю, тому положення ст. З цього Закону про спеціальні дозволи (ліцензії) на реалізацію цукру на відповідача не поширюються.
Так, цукор квоти "А", як визначено в ст. 1 Закону - це цукор поставлений на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року по 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб. Як встановлено в Акті перевірки та вбачається з матеріалів справи, протягом 2007 року цукор-пісок відповідачу поставлявся ТОВ "Імперіал-Трейд" від вітчизняних виробників і, саме в 2007 році відповідач реалізовував цукор за цінами нижчими від мінімальних..
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не довів та документально не підтвердив свої заперечення. Висновки, визначені в акті перевірки за її результатами не є предметом даного спору. Акт перевірки № 000561 від 21.08.2007 року отриманий приватним підприємцем ОСОБА_1 та рішення направлялося на адресу приватного підприємця, докази отримання містяться в матеріалах справи і відповідачем не спростовані. Рішення від 03.08.2007 №156 про застосування штрафних санкцій до ПП ОСОБА_1 за порушення держдисципліни цін в сумі 234037,40 грн. на час звернення до суду за стягненням суми санкцій у порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалось та не скасовано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Запорізької області від 24 березня 2008 року у справі №14/35/08-АП залишити без задоволення.
Постанову Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Запорізької області від 24 березня 2008 року у справі №14/35/08-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: В.В. Мельник