ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
14 січня 2013 року м. Київ № 826/427/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Дегтярьова О.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва
про визнання неправомірними дій, скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 20 вересня 2012 року № 0125 та вимоги про сплати боргу від 20 вересня 2012 року № 031, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до УПФУ в Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дій, скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 20 вересня 2012 року № 0125 та вимоги про сплати боргу від 20 вересня 2012 року № 031.
У відповідності до норм п. 1 і 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вимоги до позовної заяви, а саме, у позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно ч. 2 ст. 50 цього Кодексу позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
При цьому нормами ч. 2 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
В порушення зазначених вимог позивачем до матеріалів позовної заяви не додано копії паспорту громадянина України (для встановлення дієздатності особи та перевірки її права на звернення до суду), в контексті вищенаведених положень ст. 48 та п. 1 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також як вбачається з тексту поданої позовної заяви, а саме: у пункті 1 прохальної частини такої заяви, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії УПФУ в Оболонському районі м. Києва без конкретизації таких дій, та взагалі не зазначає відомостей про свій номер засобу зв'язку або про відсутність такого.
З огляду на вищенаведене, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, які зазначені у пункті 1 його позовної заяви, з урахуванням норм Кодексу адміністративного судочинства України та вказати відомості про свій номер засобу зв'язку або про відсутність такого.
Крім того, частиною третьою ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
В силу п. 1, ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Реалізація рішень, прийнятих суб'єктом владних повноважень, може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна. Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Відповідно до пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку
Отже, вимога про визнання протиправним (скасування) рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо є майновою, на чому наголошується у листі Вищого адміністративного суду України № 165/11/13-12 від 18.01.2012р.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, позивачем оскаржуються: по-перше, дії УПФУ в Оболонському районі м. Києва, по-друге - рішення про застосування штрафних санкцій від 20 вересня 2012 року № 0125, вимога про сплати боргу від 20 вересня 2012 року № 031, якими йому нараховані фінансові санкції на суму 27 798, 36 грн. і визначено суму боргу (недоїмки) зі страхових внесків у розмірі 79 135, 84 грн.
З урахуванням вищенаведеного заявлена позивачем позовна вимога щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 20.09.12р. № 0125 та вимоги про сплати боргу від 20.09.2012р. № 031 є по своїй суті майновою, а позовна вимога щодо визнання неправомірним дій відповідача - немайновою.
У відповідності до ч. 1, 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями), ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 1% розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року, в якому подається відповідний позов, та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання адміністративного позову немайнового характеру немайнового - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.
При цьому абзацом 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI, з 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата становить 1 147, 00 грн.
З аналізу викладеного вбачається, що додана до матеріалів позовної заяви квитанція від 11.01.2013р. за № 94 про сплату судового збору в розмірі 34, 41 грн. не є належним документом про сплату цього збору, оскільки сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 103, 75 грн. (тобто, 34, 41 грн. - щодо позовних вимог немайнового характеру та 1 069, 34 грн. - щодо вимог майнового характеру), а тому позивач має або доплатити судовий збір в розмірі 1 069, 34 грн.
Окрім вищевказаного судом за результатами дослідження позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами встановлено наступне.
Частиною другою ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Письмовими доказами є документи, які за змістом ч. 2 ст. 69, ч. 4 ст. 79, п. 6 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.
Згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа.
В порушення вищевказаних вимог до позовної заяви додано незавірені копії документів. А також позивачем до позовної заяви не додано всіх документів, на які є посилання в позовній заяві, та інших документів на обґрунтування своїх позовних вимог (у вигляді оригіналів та належним чином завірених копій), а саме: доказів на підтвердження статусу позивача як фізичної особи-підприємця та платника єдиного податку протягом періоду з 01.06.2004р. по 20.09.2012р.; цивільно-правових угод про надання послуг, що укладалися позивачем з іншими фізичними особами, або письмових пояснень із зазначенням причин неможливості їх надання.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків до 24 січня 2013 року.
Керуючись ст. 106, п. 3 ч. 1 ст. 107, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк для усунення недоліків до 24 січня 2013 року.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст. 254 та ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова