ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 грудня 2012 року № 2а-14907/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомГромадської організації «Київська міська громадська організація «Муромська 7/13»
до Київської міської державної адміністрації
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація;
встановив:
Позивач, Громадська організація «Київська міська громадська організація «Муромська 7/13», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, Київської міської державної адміністрації, третьої особи, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнених та змінених позовних вимог просив:
«- Визнати протиправним зволікання Київської міської державної адміністрації з остаточним вирішенням питання щодо видачі та отримання сім'ями та одинокими громадянами, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку ордерів на займані ними жилі приміщення -кімнати у квартирах №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30 будинку АДРЕСА_1;
- Скасувати рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 року за №448 «Про дозвіл відділу внутрішніх справ виконкому Радянської райради та аптечному управлінню виконкому міськради на використання жилої площі в будинку готельного типу по АДРЕСА_1 під сімейний гуртожиток для тимчасового забезпечення житлом малих сімей працівників»в частині дозволу аптечному управлінню виконкому міськради використовувати третій під'їзд будинку АДРЕСА_1 як сімейний гуртожиток;
- Зобов'язати Київську міську державну адміністрацію належним чином організувати та проконтролювати процес видачі та отримання сім'ями та одинокими громадянами, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку ордерів на займані ними жилі приміщення -кімнати у квартирах №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30 будинку АДРЕСА_1».
В судовому засіданні 17 грудня 2012 року позивач подав заяву, якою уточнив третю позовну вимогу і просив: «Зобов'зати Київську міську державну адміністрацію проконтролювати процес видачі сім'ям та одиноким громадянам, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку ордери на займані ними жилі приміщення -кімнати у квартирах №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30 будинку АДРЕСА_1».
Позовні вимоги вмотивовані тим, що мешканці квартир у гуртожитку АДРЕСА_1 неодноразово протягом 2012 року звертались з колективним зверненням до структурного підрозділу відповідача - Головного управління житлового господарства, з приводу вирішення питання приватизації займаного ними житла, видачі ордерів та визначення статусу будинку. Розгляд вказаного питання було доручено Шевченківській районній у м. Києві раді, яка, в свою чергу, посилалась на те, що вирішення порушеного питання належить до компетенції саме структурного підрозділу Київської міської ради. Відповідно до чинного на даний час розпорядження КМДА від 28.05.1999 року за №813 «Про гуртожитки в жилих будинках Києва»районним у м. Києві державним адміністраціям за місцем знаходження жилих будинків або квартир в жилих будинках, які використовувались під гуртожитки доручено видати сім'ям та одиноким громадянам, які постійно проживають, прописані та перебувають на квартирному обліку ордери на займані жилі приміщення, та спільно з підприємствами, установами та організаціями вжити заходів щодо відселення з квартир громадян, які там проживають безпідставно, розірвати договори оренди та виселити з них комерційні структури. Проте, Шевченківська РДА у м. Києві листом №19-Н-11 від 26.01.2012 повідомила, що виконати вказане розпорядження стосовно гуртожитку по АДРЕСА_1 не в змозі, оскільки на теперішній час є чинним рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 року №448, яке помилково не було скасоване розпорядженням №813 та не включене у зазначеному розпорядженні в перелік рішень виконкому Київської міської ради народних депутатів, які визнаються такими, що втратили чинність. За таких обставин мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулись до відповідача з клопотанням доповнити перелік рішень виконкому Київської міської ради народних депутатів, які визнаються такими, що втратили чинність, а саме, визнати рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 року за №448 таким, що втратило чинність. Головне управління житлового господарства КМДА у відповідь надіслало лист від 25.06.2012 р. на адресу третьої особи з проханням вирішити питання приватизації спірного житла, визначення статусу будинку та видачі ордерів мешканцям, які на правовій підставі займають житло. З наміром з'ясувати результати розгляду цього листа було подано запит позивачем до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 16.07.2012 р. за №5467/0/4, у відповідь на який отримано листа від 20.07.2012 р. з вказівкою в черговий раз звернутись до відповідача. До теперішнього часу питання видачі мешканцям гуртожитку АДРЕСА_1 ордерів не вирішено, оскільки відповідач всіляко ухиляється від його вирішення. Тому позивач звернувся до суду з заявленими позовними вимогами, які просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні 28.11.2012 р. з приводу заявлених позовних вимог повідомив, що на цей час проект розпорядження «Про гуртожитки в жилих будинках міста Києва», згідно з яким буде визнано таким, що втратило чинність рішення, що є предметом доказування, знаходиться на погодженні керівництва КМДА у порядку, установленному Регламентом КМДА, затвердженим розпорядженням від 11.02.2011 №185 (із змінами). При цьому відповідач повідомив, що зазначеним проектом розпорядження також передбачено доручити Шевченківській районній у місті Києві державній адміністрації, відповідно до наданих повноважень, видати в установленному порядку громадянам, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку ордери на займані жилі приміщення. Відповідач висловив думку, що з набранням чинності вказаного розпорядження питання, що порушені в позовних вимогах позивача будуть вирішені до прийняття судом рішення. В зв'язку з цим відповідач просив оголосити перерву.
Суд оголосив перерву до 17.12.2012 року, проте в судове засідання 17.12.2012 року відповідач не прибув, будь-яких клопотань, заяв чи доказів не подавав.
Третя особа, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, повноважного представника для участі у судовому розгляді справи не забезпечила; свого відношення до позову не висловила.
Керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
За нормами ч. 2 ст. 50 КАС України позивачем в адміністративному процесі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
З урахуванням вищенаведених норм, позивачем в адміністративному судочинстві є особа, яка звертається за захистом порушених, на її думку, своїх прав, свобод та інтересів.
З заявленими позовними вимогами в даній справі звернулась юридична особа -Громадська організація «Київська міська громадська організація «Муромська 7/13».
Громадська організація «Київська міська громадська організація «Муромська 7/13»зареєстрована 31 липня 2012 року, про що видано Свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян №0109-2012 Г.О. від 31 липня 2012 року.
Основною метою діяльності організації у відповідності до Свідоцтва про реєстрацію та Статуту, затвердженого загальними зборами Київської міської громадської організації «Муромська 7/13»07 липня 2012 р., Протокол №2 від 07 липня 2012 р., та зареєстрованого Головним управлінням юстиції у м. Києві, наказ №1846 від 31 липня 2012 р. -є сприяння захисту конституційного права на житло мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1; захист економічних та соціальних інтересів своїх членів; сприяння у отриманні членами організації правової допомоги.
З наведеного слідує, що при здійсненні позивачем діяльності, обумовленої Статутом, відповідачем були порушені, на думку позивача, права та інтереси цієї організації.
Так, позивач просить визнати протиправним зволікання Київської міської державної адміністрації з остаточним вирішенням питання щодо видачі та отримання сім'ями та одинокими громадянами, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку ордерів на займані ними жилі приміщення -кімнати у квартирах №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30 будинку АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що, дійсно, для вирішення питання щодо видачі ордерів на житло до відповідача та третьої особи звертались фізичні особи, мешканці будинку АДРЕСА_1, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким була надана відповідь.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення до відповідача позивача, як громадської організації, яка відповідно до мети своєї діяльності, визначеної Статутом, має сприяти, тобто вчиняти певні дії, для захисту прав членів своєї організації на житло.
Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей регулює Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»встановлено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.
Норми вказаного Закону визначають процедуру та порядок, за яких громадяни можуть реалізувати своє право на житло.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів, як, зокрема: - передача та прийняття гуртожитків, що є об'єктами державної власності, у власність територіальних громад відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»; прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад, що здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою); - після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в меж своєї компетенції рішення щодо подальшого його використання, а саме: залишити цілісний майновий комплекс у статусі «гуртожиток»та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. Водночас місцева рада сесії в межах своєї компетенції може прийняти інше рішення щодо подальшого використання гуртожитку -надати цілісному майновому комплексу статус «соціальне житло», перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням, знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку (підпункти «б»- «г»пункту 5 частини першої статті 5 Закону).
Як вбачається з листа виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.11.2012 р., адресованому ОСОБА_1, Розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 09.10.2007 №1469 «Про затвердження Реєстру житловий будинків, які використовуються під гуртожитки у Шевченківському районі м. Києва»будівля на АДРЕСА_1 зареєстрована як гуртожиток, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва та перебуває у сфері управління Шевченківського району.
Таким чином, остаточне рішення щодо видачі ордерів його мешканцям приймає відповідна місцева рада.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів можна дійти висновку, що перешкодою Шевченківській районній у місті Києві державній адміністрації у задоволенні прав мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 є наявність рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 №488 «Про дозвіл відділу внутрішніх справ виконкому Радянської райради та аптечному управлінню виконкому міськради на використання жилої площі в будинку готельного типу по АДРЕСА_1 під сімейний гуртожиток для тимчасового забезпечення житлом малих сімей працівників».
Так, в листі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.01.2012 №19-Но-11, адресованому ОСОБА_1 зазначено, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація вважає за можливе позитивно вирішити питання видачі ордерів мешканцям гуртожитку по АДРЕСА_1 за умови скасування рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 року №448, яким було дозволено використовувати будинок відділу внутрішніх справ району та аптечному управлінню міста як сімейний гуртожиток.
Позивач, Громадська організація «Київська міська громадська організація «АДРЕСА_1», вважає не прийняття, на час звернення позивача до суду, відповідачем відповідного розпорядження з приводу скасування рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 року №448, - зволіканням у вирішенні остаточного питання щодо видачі та отримання ордерів мешканцями будинку АДРЕСА_1, а відтак вважає порушеним своє право та інтерес.
Проте суд не погоджується з такою позицією позивача.
Як було зазначено відповідачем у судовому засіданні та аналогічне викладено в листі №002-5417 від 09.11.2012 р., адресованому ОСОБА_1, проект розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про гуртожитки в жилих будинках міста Києва», яким передбачено визнати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 №488 «Про дозвіл відділу внутрішніх справ виконкому Радянської райради та аптечному управлінню виконкому міськради на використання жилої площі в будинку готельного типу по АДРЕСА_1 під сімейний гуртожиток для тимчасового забезпечення житлом малих сімей працівників»знаходиться на погодженні в структурних підрозділах та керівництві Київської міської державної адміністрації відповідно до Регламенту КМДА, затвердженого розпорядженням від 11.02.2011 №185 (із змінами).
Регламент виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації 29.10.2002 р. №1970 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.02.2011 №185) регулює організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, планування роботи виконавчого органу, порядок візування розпоряджень цього органу, затвердження в остаточній редакції розпоряджень, доведення їх до відома та інше. Даний Регламент не містить загального терміну, протягом якого має вирішуватись питання, а саме: розроблення проекту розпорядження, його вивчення та візування відповідними підрозділами, проведення правової експертизи, в разі необхідності -доопрацювання, остаточне затвердження та набрання чинності.
Таким чином, суд не знайшов правових підстав погоджуватись з позивачем, що своїм зволіканням у вирішенні питань скасування рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 №488 відповідач порушив право чи інтерес позивача. Оскільки, зволікання, у розумінні вказаних позивачем обставин, за своєю суттю є не вчиненням певних дій у відповідь на звернення. Разом з тим, як вже було зауважено вище, матеріали справи не містять жодного звернення позивача - Громадської організації «Київська міська громадська організація «АДРЕСА_1»до відповідача.
Крім того, позивач у своїх уточнених позовних вимогах просив суд скасувати рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 року за №448 «Про дозвіл відділу внутрішніх справ виконкому Радянської райради та аптечному управлінню виконкому міськради на використання жилої площі в будинку готельного типу по АДРЕСА_1 під сімейний гуртожиток для тимчасового забезпечення житлом малих сімей працівників»в частині дозволу аптечному управлінню виконкому міськради використовувати третій під'їзд будинку АДРЕСА_1 як сімейний гуртожиток.
В обґрунтування даної позовної вимоги позивач вказував на те, що оскаржуване ним рішення є перешкодою для реалізації прав мешканців, які на теперішній час проживають у АДРЕСА_1. При цьому зазначав, що вже не існують ті обставини, які слугували підставою для прийняття цього рішення, як і не існує органу, який його приймав.
При з'ясуванні судом додержання позивачем строку звернення до суду з вказаною позовною вимогою, суд визнав обставини пропуску строку поважними, оскільки про наявність даного рішення позивач дізнався після створення своєї організації та зі змісту листа Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 року за №448 «Про дозвіл відділу внутрішніх справ виконкому Радянської райради та аптечному управлінню виконкому міськради на використання жилої площі в будинку готельного типу по АДРЕСА_1 під сімейний гуртожиток для тимчасового забезпечення житлом малих сімей працівників»є, у розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства, -актом індивідуальної дії.
Правові акти індивідуальної дії -рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.
Такі акти породжують права і обов'язки тільки у тих суб'єктів, кому вони адресовані. Відповідно і правом оскаржувати такі акти наділені суб'єкти, яким адресовані ці акти.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуване позивачем рішення породжувало певні права та обов'язкии у тих осіб, яким воно було адресоване.
Рішення прийнято задовго до створення (31.07.2012 р.) Громадської організації «Київська міська громадська організація «АДРЕСА_1», а відтак жодним чином не порушувало прав та інтересів позивача.
Лише відсутність на теперішній час обставин, за яких було прийняте рішення №448 від 05.05.1988 року не може слугувати правовою підставою для визнання його протиправним і, як наслідок, скасування судом.
Переглядати рішення, вносити в них зміни, доповнення, або ж визнавати такими, що втратили чинність -є дискреційними повноваженнями органу, до відання якого чинним законодавством віднесено вирішення цих питань.
Тому вищенаведена позовна вимога також не може бути задоволеною.
Не підлягає задоволенню і позовна вимога: «Зобов'язати Київську міську державну адміністрацію проконтролювати процес видачі сім'ям та одиноким громадянам, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку ордери на займані ними жилі приміщення -кімнати у квартирах №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30 будинку АДРЕСА_1».
Як вже було зазначено вище, рішення про передачу у власність мешканців гуртожитку приміщень приймає місцева рада, у власність територіальної громади якої передано цей гуртожиток.
Відповідно ордери на займані приміщення мешканцям гуртожитку мають видаватись на підставі такого рішення.
Судом встановлено, що на час розгляду справи в суді рішення територіальної адміністрації щодо передачі у власність мешканцям гуртожитку АДРЕСА_1 -відсутнє.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
В заявленій позовній вимозі щодо зобов'язання відповідача проконтролювати процес видачі ордерів -відсутня наявність порушеного права чи інтересу позивача на теперішній час; позовна вимога заявлена на майбутнє, що виключає її задоволення відповідно до вимог ст. 6 КАС України.
З урахування всього вищевикладеного суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.
Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності з ч. 2 ст. 94 КАС України - відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Громадської організації «Київська міська громадська організація «Муромська 7/13»залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко