Справа № 1570/5049/2012
14 січня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Рачкової І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк»до Відділу Держкомзему у Іванівському районі Одеської області, Відділу Держземагентства у Іванівському районі Одеської області, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням зменшення обсягу позовних вимог, просив суд визнати протиправною відмову Відділу Держкомзему у Іванівському районі Одеської області у реєстрації договорів оренди із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зобов'язати Відділ Держземагентства у Іванівському районі Одеської області здійснити реєстрацію договорів оренди, укладених із вищевказаними громадянами.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 03.07.2012 року підприємством ТОВ «Маяк»були подані на реєстрацію до Відділу Держкомзему у Іванівському районі Одеської області договори оренди землі, на що відповідачем у зв'язку із наданими власниками земель до комітету заяв про небажання укладати із ТОВ «Маяк»договорів оренди, - надано відмову з посиланням на ч.2 ст.19 Конституції України. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою, оскільки, на його думку, правові підстави для такої відмови були відсутні. Факт відмови власників земельних ділянок не повинен впливати на обов'язок комітету провести реєстрацію договорів оренди за умови надання належно оформленого пакету документів.
Ухвалою суду від 17.09.2012 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Ухвалою суду від 10.12.2012 року до участі у справі в якості другого відповідача залучений Відділ Держземагентства у Іванівському районі Одеської області.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, заперечення на адміністративний позов не надали.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Як вбачається за матеріалів позову та матеріалів справи, між ТОВ «Маяк»та громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договори оренди землі, відповідно до яких ТОВ «Маяк»прийняло в строкове платне користування земельні ділянки, які належать вищевказаним громадянам на праві приватної власності.
03 липня 2012 року ТОВ «Маяк»подало до Відділу Держкомзему у Іванівському районі Одеської області вищезазначені договори оренди землі для їх державної реєстрації.
Листом від 16 липня 2012 року № 9-9-04/909 Відділ Держкомзему у Іванівському районі Одеської області повідомив ТОВ «Маяк»про наявність перешкод в реєстрації договорів оренди, укладених підприємствам із громадянами, у тому числі з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 В обґрунтування відмови у реєстрації Держкомзем зазначив, що від вказаних громадян до Держкомзему надійшли заяви про відмову цих громадян від такої реєстрації, у зв'язку із чим договори оренди із цими громадянами вважаються неукладеними, що унеможливлює проведення державної реєстрації таких договорів.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон № 1952-IV).
Згідно з ч.1 ст.1 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 цього ж Закону обов'язковій державній реєстрації підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.
Частиною 5 статті 3 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч.7 ст.16 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Тобто до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.
З точки зору юридичних фактів встановленню підлягають наступні обставини: а) чи відповідає поведінка особи на момент вчинення правочину тим правовим моделям, які в подальшому є необхідними для державної реєстрації прав, що виникли внаслідок цього правочину; б) чи виникло в особи право, яке підлягає державній реєстрації в) чи належним чином зафіксовані юридичні факти в документах, які подаються для проведення реєстрації; г) чи достатньо їх для проведення реєстрації тощо.
Як встановлено судом, позивач звернувся до територіального органу Держкомзему з метою державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які були укладені із власниками цих земельних ділянок - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які у свою чергу надали до відділу Держкомзему заяви про нереєстрацію зазначених договорів.
Фактичні обставини справи свідчать про наявність спору між сторонами договорів. У позові позивач зазначає, що наявність такого спору не впливає на обов'язок територіального органу Держкомзему зареєструвати договори оренди за умови належно оформлених документів, які подані на таку реєстрацію. При цьому позивач зазначає, що відповідачу при розгляді поданих документів належало взяти до уваги той факт, що подані на реєстрацію договори виконувались протягом року обома сторонами, вкладення підприємством коштів в обробку та підвищення родючості орендованих земельних ділянок, спричинення збитків підприємству в разі дострокового розірвання договорів. Разом із тим, в судовому засіданні представник позивача визнав, що територіальний орган Держкомзему не є компетентним органом із вирішення спорів, що виникають із приводу укладання та розірвання договорів, однак позивач оцінює відмову відповідача у реєстрації договорів в якості вирішення спору не на користь підприємства.
Суд критично оцінює вищевказані доводи та посилання позивача, як підстави для задоволення даного адміністративного позову. Так, порушені права позивача, на які він посилається, як на підставу для задоволення позову, підлягають захисту в судовому порядку шляхом пред'явлення вимог про відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Суд зазначає, що територіальний орган Держкомзему не наділеній компетенцією щодо вирішення спорів між сторонами договорів. Натомість, цей орган здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на підставі документів, які повинні відповідати вимогам законодавства, за умови наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
Вирішуючи спір, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про оренду землі»укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Крім того, однією з основних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є вільне волевиявлення учасника правочину і відповідність його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону № 1952-IV документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частина четверта статті 9 Закону № 1952-IV встановлює, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, беручи до уваги відсутність згоди орендодавців, які повідомили про це у письмовій формі, тобто відсутність волевиявлення учасників правочину, що являється фактом невиконанням умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно, відповідач обґрунтовано надав відповідь від 16.07.2012 року № 9-9-4/909, в якій повідомив позивачу про наявність перешкод для державної реєстрації договорів.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до Відділу Держкомзему у Іванівському районі Одеської області, Відділу Держземагентства у Іванівському районі Одеської області, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 16 січня 2013 року.
Суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк
.