Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв
15.11.2012 р. Справа № 2а-5255/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом: Публічного акціонерного товариства «Баштанський сир завод»(вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100)
до відповідача: Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (вул. М. Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100)
про Визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.11.2008р. № 0000462301/0,
Публічне акціонерне товариство «Баштанський сир завод»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та податкового повідомлення - рішення від 18.11.2008р. № 0000462301/0.
Представниками сторін подані клопотання про слухання справи без їх участі, в порядку письмового провадження.
Згідно з ч .4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити
клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
З 23.09. по 03.11.2007 року відповідачем проведено планову виїздну перевірку позивач з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року та складено акт про результати перевірки від 14.11.2008р. №762/23-00446500. Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5. п.7.4. статті 7, підпункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), абз.3 п. 1, п.6, 10 Порядку нарахування виплат, та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 (у редакції постанови КМУ від 28.03.2007 р. № 596, п.2,8 пп13.1 п.13 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01 липня 1997 р. № 141 із змінами і доповненнями в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання , на загальну суму 584568,00 грн., в тому числі за липень 2007р. - 5 239,00 грн., вересень 2007р.- 6 376,00 грн., грудень 2007р. -234 223,00 грн., січень 2008р. -162 655,00 грн., лютий 2008р. -176075,00 грн.
Відповідач в обґрунтування свого висновку по акту перевірки посилається на те, що позивачем невірно проведено розподіл ПДВ між двома деклараціями бюджетною і дотаційною по придбаному обладнанню та невірно визначено суму податкового кредиту за перевіряємий період. В перевіряє мий період позивач включив всю суму ПДВ сплаченого на митниці при отриманні імпортного обладнання та при придбанні обладнання у резидентів, яке підтверджено податковою накладною до податкового кредиту бюджетної декларації.
На думку перевіряючих сума ПДВ за придбане обладнання на податковий кредит відноситься не повністю, а тільки в частині пропорційно об'єму закупленої сільгосппродукції у сільгоспвиробників, крім того позивачем деякі податкові накладні включені до реєстрів двічі.
18 листопада 2008р. на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462301/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в сумі 876 852,00 грн.
Судом встановлено, що позивач є переробним підприємством і податок на додану вартість за реалізовані молоко та молочну продукцію спрямовує для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продане ними переробному підприємству молоко.
На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок № 805.
Відповідно до п. 6 Порядку № 805, переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.
Враховуючи вище наведену норму позивач вів два відокремлених обліку і надавав дві декларації з ПДВ: за розрахунками з бюджетом, і за розрахунками на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. Позивач визначав суму ПДВ, яка підлягає перерахуванню на окремий рахунок переробного підприємства, за окремою податковою декларацією. Окрема декларація складалася на підставі окремого обліку молока та молочної продукції, виготовленої з молока, закупленого у сільськогосподарських товаровиробників. Розподіл податкових зобов'язань та кредиту здійснювався за питомою вагою молока, закупленого у сільськогосподарських товаровиробників, в загальній вартості закупленого молока.
Для своєї господарської діяльності позивач здійснив операції з ввезення товарів на митну територію України та придбав обладнання у резидентів.
Згідно підпункту 3.1.2 пункту 3.1 Закону № 168/97-ВР ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті (підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, а згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит цього періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач правомірно відобразив ПДВ з вартості придбаного обладнання у складі податкового кредиту податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. Єдиною формою закону з питань оподаткування податком на додану вартість, яка встановила особливий механізм справляння ПДВ з операцій з продажу молока та молочної продукції для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними переробним підприємствам молоко, є пункт 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР.
Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Загальний порядок визначення сум податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету, встановлений підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, а саме, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Порядок обчислення податкового кредиту певного звітного періоду встановлений статтею 7 Закону № 168/97-ВР. Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Але при цьому також слід враховувати те, що абзацом 3 пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР визначено, що порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що порядок формування податкового кредиту для кожної з декларацій (перша - за якою розрахунки здійснюються безпосередньо до бюджету; друга - за якою сума податку спрямовується на виплату дотацій сільгосптоваровиробникам) регулюється виключно загальними нормами пункту 11.21 статті 11 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, але з урахуванням особливостей порядку нарахування коштів відповідально до Порядку № 805.
Так, пункт 10 Порядку визначає механізм бухгалтерського обліку розрахунків з ПДВ за операціями, пов'язаними із реалізацією переробними підприємствами молока та молочної продукції, виготовленої з молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників за нульовою ставкою ПДВ.
Судом з'ясовано, що позивач безпосередньо не здійснював окремий облік як податкових зобов'язань, так і податкового кредиту по зазначеним операціям, але вказаний Порядок взагалі не визначає конкретного принципу розподілу податкового кредиту за напрямками діяльності та за кожною декларацією окремо, а лише передбачає порядок бухгалтерського обліку з податку на додану вартість. Пункт 6 Порядку № 805 встановлює лише вимогу щодо окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока, та іншої продукції, а не сум податку на додану вартість.
Таким чином, висновки відповідача про порушення абз 3 п 1, пунктів 6, 10 Порядку № 805 є помилковими.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що платники податку на додану вартість, які у відповідності з пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР та Порядку № 805 мають право на використання спеціального режиму оподаткування повинні відображати в окремих податкових деклараціях суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем молока.
Щодо відображення в цих деклараціях операцій з придбання інших товарів слід зазначити, що Закон № 168/97-ВР та Порядок № 805 будь-яких вимог не містять. Таким чином, здійснення відповідачем розрахунку податкового кредиту по закупленому позивачем устаткуванню шляхом розподілу за коефіцієнтом (пропорційно об'ємам продукції, виготовленої з молока, придбаного від сільгоспвиробників та посередників) є безпідставним. Таким чином, нарахування податку на додану вартість, яке стосується операцій ввезення (пересилання) обладнання на митну територію України та придбання обладнання у резидентів, не пов'язане з продажем відноситься до податкового кредиту і повинно включатись в Декларацію по розрахунках з бюджетом.
Також, суд відповідно до ч. 2 ст. 161, 244-2 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 28 лютого 2011 року по аналогічній справі № 21-81а10 між тими же самими сторонами з того самого предмету спору, але за інший податковий період.
Суд не погоджується із доводами позивача про правомірне включення до податкового кредиту суму ПДВ в сумі 464 грн. за електроенергію, згідно податкових накладних переличених в реєстрі № 7 Додатку до Акту перевірки (а.с. 86).
Відповідно Акту перевірки зазначені податкові накладни позивачем двічі включени до податкового кредиту у передніх місяцях та у грудні 2007р. на суму 45 грн. та у січні 2008 року на суму - 419 грн.
Даний факт позивачем не заперечувався.
Таким чином суд вважає , що позивачем ПАТ «Баштанський сирзавод» порушено п.п. 7.4.5.п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, та включено до складу податкового кредиту суму , яка не підтверджена податковою накладною.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частковро.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 18.11.2008р. № 0000462301/0, в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 876 154,00 грн., з яких 584 104,00 грн. за основним платежем та 292 052,00 грн. за штрафними санкціями.
3. Відшкодувати судові витрати в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства «Баштанський сир завод» (код ЄДРПОУ 00446500).
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих