Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
09.01.2013 р. Справа № 2а-6360/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
доДержавної податкової служби у Миколаївській обл., вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
провизнання протиправними дій, зобов'язаня вчинити певні дії,
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Миколаївській області.
Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у відповідному розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звільнений з податкової міліції в запас та має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - постанова № 393).
Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких вказує на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 393, оскільки він не має права на пенсію за вислугою років.
В судове засідання прибули представники відповідача, позивач у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибули тільки представники відповідача, а позивач належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу відповідача від 25 вересня 2012 року № 340-о позивача звільнено з податкової міліції в запас Збройних Сил України за п.п. "ж" п. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (а. с. 9). Станом на 25 вересня 2012 року вислуга років позивача склала 17 років 9 місяців 21 день.
19 жовтня 2012 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Листом від 6 листопада 2012 року № 361/л/04-202 у задоволенні заяви відмовлено (а. с. 10). Відмова мотивована тим, що на день звільнення позивач не набув права на пенсію на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262), а тому не набув і права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої постановою № 393.
Суд погоджується з висновками відповідача виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 2262 встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" ст. 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше, за винятком осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону.
Посилання позивача на постанову № 393, якою передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби, зокрема, за власним бажанням, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є безпідставними, оскільки вищенаведена постанова видана на виконання Закону № 2262 та застосовується з урахуванням положень цього Закону.
Враховуючи вищенаведене законодавство та беручи до уваги, що на момент звільнення з податкових органів позивач мав вислугу років лише 17 років 9 місяців 21 день, а отже не набув право на пенсію за Законом № 2262, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз