Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
10:55 год.
10.01.2013 р. справа № 2а-4397/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
позивача: ОСОБА_1, паспорт серії ЕР НОМЕР_1, виданий 14.01.06 р.,
представника відповідача 1: Касьяненко О.П., довіреність № 1054-01-41 від 03.02.12 р.,
представника відповідача 2: Багнюка В.І., посвідчення голови Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області,
представників відповідача 3: Клюєвої І.С., довіреність б/н від 19.06.12 р., Маняка В.Д., розпорядження № 45 від 21.06.11 р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доВідповідача 1: Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Чкалова, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 Відповідача 2: Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55225 Відповідача 3: КП Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області "Орлик", с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55225
проскасування розпоряджень № 289-р від 05.10.05 р., № 219-р від 01.06.07 р., № 2 від 03.06.05 р.
керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз
Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
10:55 год.
10.01.2013 р. справа № 2а-4397/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
позивача: ОСОБА_1, паспорт серії ЕР НОМЕР_1, виданий 14.01.06 р.,
представника відповідача 1: Касьяненко О.П., довіреність № 1054-01-41 від 03.02.12 р.,
представника відповідача 2: Багнюка В.І., посвідчення голови Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області,
представників відповідача 3: Клюєвої І.С., довіреність б/н від 19.06.12 р., Маняка В.Д., розпорядження № 45 від 21.06.11 р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доВідповідача 1: Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Чкалова, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 Відповідача 2: Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55225 Відповідача 3: КП Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області "Орлик", с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55225
проскасування розпоряджень № 289-р від 05.10.05 р., № 219-р від 01.06.07 р., № 2 від 03.06.05 р.
До суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) до Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - РДА), Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі - Сільрада) та комунального підприємства Сільради "Орлик" (далі - Підприємство) з наступними вимогами:
- скасувати розпорядження РДА від 5 жовтня 2005 р. № 289-р;
- скасувати розпорядження РДА від 1 червня 2007 р. № 219-р;
- скасувати рішення Сільради від 3 червня 2005 р. № 2;
- скасувати державну реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 190685 від 15 червня 2007 р., реєстраційний № 030702200004.
Під час розгляду справи позивач свої вимоги неодноразово доповнювала. Так, відповідно до заяви без дати (т. 1 а. с. 37-40), позивач просила суд, окрім вищевикладених вимог:
- скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 190685 від 15 червня 2007 р., реєстраційний № 030702200004;
- зобов'язати РДА і Сільраду провести конкурс (аукціон) щодо набуття права оренди на земельну ділянку площею 0,59 га, розташовану в межах території Сільради.
Крім цього, заявою від 10 січня 2008 р. позивач просила суд припинити право постійного користування земельною ділянкою наданою Підприємству згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 190685 від 15 червня 2007 р. (т. 3 а. с. 66).
Як слідує з судових рішень, всі ці вимоги були прийняті судом до розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на такі обставини. Вона є фізичною особою-підприємцем і неодноразово подавала до РДА письмові заяви із проханням надати їй земельну ділянку в оренду для ведення підприємницької діяльності. На свої звернення позивач отримала відповіді про те, що на час тривання судового спору щодо цієї земельної ділянки, вирішити її заяви по суті неможливо. Зазначає, що господарським судом Миколаївської області в жовтні 2004 р. була прийнята ухвала про забезпечення позову, якою заборонено здійснювати будь-які дії із спірною земельною ділянкою, але всупереч цій ухвалі РДА розпорядилась нею, надавши в користування Підприємству. Також зазначає, що надання земельної ділянки в користування Підприємству повинно було здійснюватись на конкурсній основі, тоді як такий конкурс не проводився.
Відповідачі позов не визнали, подали письмові заперечення, які за своїм змістом є ідентичними (т. 1 а. с. 46-53, 76-77). Зокрема зазначають, що надання земельної ділянки в постійне користування відбувається без оголошення конкурсу, ухвала господарського суду Миколаївської області, на яку посилається позивач, на час прийняття спірних розпоряджень втратила силу. Сільрада в своїх запереченнях послалась на те, що право розпорядження земельною ділянкою, згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), належить не їй, а РДА, а своїм рішенням від 3 червня 2005 р. № 2 вона погодила передачу із земель запасу земельної ділянки в постійне користування, що тільки передує наданню земельної ділянки в користування, тобто це рішення не вирішує юридичної долі земельної ділянки, а є одним із необхідних погоджувальних документів.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 14 квітня 2008 р., яка прийнята в порядку адміністративного судочинства, позовні вимоги задоволені частково: визнані протиправними і скасовані розпорядження РДА від 5 жовтня 2005 р. № 289-р і від 1 червня 2007 р. № 219-р; в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою Підприємству на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 190685 від 15 червня 2007 р., реєстраційний № 030702200004, провадження у справі закрито на підставі ст. 157 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства); в решті позовних вимог відмовлено (т. 3 а. с. 110-114).
За апеляційними скаргами Сільради і Підприємства, рішення господарського суду Миколаївської області переглядалось Одеським апеляційним адміністративним судом, який своєю постановою від 6 серпня 2008 р. скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою закрив провадження у справі в частині позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 190685 від 15 червня 2007 р.; в решті позовних вимог відмовив (т. 3 а. с. 186-187).
Не погодившись із рішенням суду, позивач подала касаційну скаргу. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2012 р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанови господарського суду Миколаївської області і Одеського апеляційного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позову скасовані, в цій частині справу направлено на новий розгляд, в частині закриття провадження щодо позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 190685 від 15 червня 2007 р., постанова Одеського апеляційного адміністративного суду залишена без змін (т. 3 а. с. 232-236).
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі обставини, яким він надає наступну правову оцінку.
Протягом 2003-2004 р.р. позивач подала до РДА і Сільради декілька письмових заяв, які містили прохання надати їй земельну ділянку із земель, які були вилучені у військової частини, для організації торгівельного комплексу (ринку), на які отримала відповіді про те, що на час звернення позивача із цими заявами, господарськими судами розглядається спір щодо прав на цю земельну ділянку, що унеможливлює розгляд порушеного позивачем питання (т. 1 а. с. 7-21).
3 червня 2005 р. Сільрада на сесії прийняла рішення про погодження на передачу із земель запасу земельної ділянки розміром 0,6865 га Підприємству в постійне користування (т. 1 а. с. 115).
5 жовтня 2005 р. РДА прийняла розпорядження № 289-р, яким надала Підприємству дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, а 1 червня 2007 р. розпорядження № 219-р про затвердження технічної документації (т. 1 а. с. 120, 131).
Вищенаведені розпорядження є предметом спору між сторонами.
Враховуючи, що позов було подано в 2007 р., а також неодноразову зміну позивачем своїх вимог, на запитання суду, позивач пояснила, що вона вважає незаконним надання земельної ділянки Підприємству, оскільки раніше за нього зверталась із заявами про надання їй цієї земельної ділянки, а тому вважає, що скасування оскаржених розпоряджень призведе до отримання нею земельної ділянки.
Суд вважає, що оскільки метою позивача є отримання в оренду земельної ділянки, нею невірно обрано спосіб захисту своїх прав.
В першу чергу слід відмітити, що спірні рішення і розпорядження Сільради та РДА є ненормативними правовими актами одноразового застосування, вони вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, в даному випадку, після надання Підприємству земельної ділянки в користування, тобто на підставі цих рішення і розпоряджень між РДА і Підприємством виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією останнім права користування земельною ділянкою, яке ґрунтується на державному акті на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 15 червня 2007 р. (т. 1 а. с. 88).
Як вказувалось вище, попередніми рішеннями судів провадження у справі за вимогою позивача про припинення права постійного користування земельною ділянкою закрито за непідсудністю цих вимог адміністративному суду. Таким чином, адміністративний суд не розглядає вимоги позивача про припинення права постійного користування земельною ділянкою, а також вимогу про скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, оскільки державний акт тільки документарно оформлює таке право, тобто якщо не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства спір про право на земельну ділянку, не може окремо розглядатись спір щодо законності реєстрації цього права та його оформлення актом, оскільки реєстрація і видача акту є похідними від набуття самого права.
Як вже відзначалось судом, метою позивача є отримання земельної ділянки в оренду, а тому належним способом захисту прав позивача є звернення до господарського суду Миколаївської області із позовом про надання їй, як підприємцю, цієї ділянки в оренду, але такий спір вже було вирішено і в задоволенні вимог позивача було відмовлено (т. 3 а. с. 132-139).
Вирішуючи питання про додержання Сільрадою і РДА вимог законодавства при прийнятті спірних розпоряджень, суд враховує наступне.
Основним доводом позивача, на підставі якого він вважає розпорядження незаконними, є те, що під час розгляду господарським судом Миколаївської області його позову до РДА про зобов'язання надати земельну ділянку в оренду, 29 жовтня 2004 р. судом була прийнята ухвала про забезпечення позову, відповідно до якої РДА заборонено вживати будь-які дії стосовно спірної земельної ділянки (т. 3 а. с. 132). Позивач вважає, що оскільки спірні розпорядження прийняті під час дії цієї ухвали, вони є незаконними, але з таким твердженням позивача погодитись неможливо.
Так, господарський суд Миколаївської області розглядав господарську справу, предметом якої було надання позивачу земельної ділянки в оренду і ухвала, на яку посилається позивач, прийнята в рамках цієї господарської справи. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 листопада 2004 р. позов було задоволено, зобов'язано РДА надати позивачу в оренду земельну ділянку (т. 3 а. с. 133). Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 березня 2005 р. зазначене рішення господарського суду Миколаївської області скасовано, в позові відмовлено (т. 3 а. с. 158-160). Ухвалою Вищого господарського суду України від 30 травня 2005 р. касаційну скаргу позивача повернуто без розгляду (т. 3 а. с. 137). Із набранням 1 вересня 2005 р. чинності КАС України, Вищий адміністративний суд України переглянув попередні рішення судів і своєю ухвалою від 23 січня 2007 р. касаційну скаргу позивача залишив без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 березня 2005 р. без змін (т. 3 а. с. 138-139).
Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Як вбачається з рішень Одеського апеляційного господарського суду від 10 березня 2005 р., Вищого господарського суду України від 30 травня 2005 р. та Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2007 р., вони не вирішували питання про скасування заходів забезпечення позову, але оскільки в подальшому справа розглядалась за правилами КАС України, до питання про момент скасування заходів забезпечення позову, слід застосовувати норми КАС України.
Відповідно до ст. 118 ч. 4 КАС України, якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 березня 2005 р. скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 22 листопада 2004 р., а за правилами ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Отже, суд приходить до висновку, що з прийняттям Одеським апеляційним господарським судом постанови від 10 березня 2005 р., якою відмовлено в задоволенні вимог позивача про надання земельною ділянки в оренду, вжиті заходи забезпечення позову втратили свою силу, тоді як оскаржені розпорядження датовані пізніше - 5 жовтня 2005 р. і 1 червня 2007 р. відповідно.
Протилежний висновок про те, що оскільки жодним судом окремого рішення з приводу ухвали про забезпечення позову не приймалось, або про те, що до спірних правовідносин норми КАС України можливо застосувати тільки з 23 січня 2007 р., тобто часу, коли Вищий адміністративний суд України прийняв своє рішення в цій справі, фактично означатиме, що незважаючи на припинення судового провадження у справі, в рамках якої вжиті заходи забезпечення позову, вони є діючими до теперішнього часу і їх неможливо скасувати, оскільки немає судового процесу в справі.
Крім того, суд звертає увагу на наступне. Як вбачається з державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 190685 від 15 червня 2007 р., земельна ділянка була надана Підприємству в постійне користування - не в оренду. Відповідно до норм ЗК України, в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин, надання земельної ділянки в користування не здійснюється на конкурсній основі - за змістом ст. ст. 122, 123 ЗК України, надання земельної ділянки в користування є одноособовим рішенням органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, а тому конкурс не повинен оголошуватись. Таке ж правове регулювання збереглось і в нинішній редакції ЗК України - в ньому відсутні норми, які б покладали на відповідачів обов'язок провести конкурс, а тому вимога позивача зобов'язати Сільраду і РДА провести конкурс (аукціон) щодо набуття права оренди на земельну ділянку площею 0,59 га, розташовану в межах території Сільради, не ґрунтується на нормах законодавства.
Крім того, на думку суду має значення наступна обставина. РДА та Сільрада, будучи органами, на які покладається обов'язок задоволення суспільних потреб, або потреб громади, повинні діяти з урахуванням інтересів останніх.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, спірна земельна ділянка була надана Підприємству для організації громадського ринку і на теперішній час на ній розташовані будівлі та інфраструктура ринку, загальна площа земельної ділянки поділена між фізичними особами-підприємцями для ведення останніми власної підприємницької діяльності, на земельній ділянці маються об'єкти, на які підприємці набули право власності (контейнери).
Знаходження спірної земельної ділянки в користуванні комунального підприємства, яке створено Сільрадою з метою надання послуг населенню відповідної території, на переконання суду, дозволяє задовольнити більш широкі суспільні інтереси, ніж інтереси окремого підприємця. Передання ж земельної ділянки у володіння одній особі, може призвести до конфлікту інтересів між користувачем земельної ділянки і фізичними особами-підприємцями, які здійснюють на ній підприємницьку діяльність. В матеріалах справи (т. 3 а. с. 8-10, 43, 61-62) маються звернення підприємців, на підтвердження викладених судом міркувань.
За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
11 січня 2013 р.
Суддя А. О. Мороз