ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
27 грудня 2012 року № 2а-9242/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судового засідання Чернявської О.Д.
представника позивача Навроцького А.І.
представника відповідача Кельбас Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства інженерного центру «Техно-Ресурс»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000522340, № 0000532340 від 20.08. 2012 року,-
встановив :
Державне підприємство інженерний центр «Техно-Ресурс»(надалі -ДПІЦ «Техно-Ресурс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС), в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення:
- від 20.08.2012 року № 0000522340, яким збільшено грошове зобов'язання за
платежем податок на додану вартість у розмірі 178 942,07 грн. (за основним платежем -119 294,71 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -59 647,36 грн.);
- від 20.08.2012 року № 0000532340, яким збільшено суми грошового зобов'язання
за платежем податок на прибуток у сумі 101 119,29 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що органом державної податкової служби протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 14.08.2012 року № 1140/22-4/13803953 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «АТР Груп», ТзОВ «УНР ПІБ, ДП «ЛБК», КП «Житомиртеплокомуненерго»Житомирської міської ради, прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.08.2012 року № 0000522340, № 0000532340, якими позивачу визначені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 14.08.2012 року № 1140/22-4/13803953 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 20.08.2012 року № 0000522340, № 0000532340.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
У період з 02.08.2012 року по 08.08.2012 року ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДПІЦ «Техноресурс»з питань господарських відносин з ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»за серпень-вересень 2011 року, з ТзОВ «БК «АТР Груп»за квітень-серпень 2011 року.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт перевірки № 1140/22-4/13803953 від 14.08.2012р., в якому зроблено висновок про порушення ДПІЦ «Техноресурс»ряду положень податкового законодавства.
Так, на думку контролюючого органу Позивачем порушено норми п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 мт.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК Укрїни та безпідставно віднесено до складу валових витрат загальну суму 896 922,70 грн., що становить вартість придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «БК «АТР Груп», ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», а також завищено валові доходи на загальну суму 457 273,60 за господарськими операціями з ТзОВ «УНР ПІБ», ДП «ЛКБ», КП «Житомиртеплокомуненерго»Житомирської міської ради, що привело до заниження податку на прибуток за II-III кв. 2011 р. на 101 119,29 грн.
У п.2 висновку Акту перевірки вказано, що Позивачем в порушення ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України завищено суму податкових зобов'язань на загальну суму 91 454,72 грн. за господарськими операціями з ТзОВ «УНР ПІБ», ДП «ЛКБ», КП «Житомиртеплокомуненерго»Житомирської міської ради, а також Позивачем завищено значення податкового кредиту з податку на додану вартістьна суму 179 384,54 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «БК «АТР Груп», ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», що привело до заниження заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 119 294,71 грн.
На підставі акта перевірки № 1140/22-4/13803953 від 14.08.2012р. ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522340 від 20.08.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 178 942,07 грн., в тому числі 119 294,71 грн. за основним платежем та 59 647,36 за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000532340 від 20.08.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 101 119,29 грн.
Судом встановлено, що в основу перевірки позивача покладено відповідь ДПІ у Печерському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки ТзОВ «БК Київбудмонтаж» не знаходиться за місцезнаходженням. Також в Акті перевірки вказано, що на момент складання довідки про неможливість проведення зустрічної звірки податкова адреса підприємства (м.Запоріжжя, вул..Запорізька, буд.8) відсутня. Однак інформація про податкову адресу ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»у м.Запоріжжя нічим не підтверджена. Навпаки, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.12.2010 року за № 100317356, виданого ДПІ у Печерському районі м.Києва податковою адресою ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»є м.Київ, вул.Підвисоцького, буд.10/10, офіс 60. Зазначено Свідоцтво платника ПДВ використане під час перевірки, визнається контролюючим органом та долучено до матеріалів справи. Таким чином, зрозумілим є причина неможливості знайти ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»за неіснуючою адресою у м.Запоріжжі.
Припущення контролюючого органу щодо відсутності за місцезнаходженням ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»( а отже й неможливості проведення ним господарської діяльності) не підтверджуються належними доказами.
Відповідач підтверджує, що свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»анульовано 20.02.2012 року у зв'язку із банкрутством, в той час як акт про неможливість проведення зустрічної перевірки даного платника податку складено 20.04.2012 року. Зрозуміло, що підприємство, яке визнано банкрутом, припинило господарську діяльність, а тому й не було виявлено за місцем реєстрації. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-4911/12/1370 встановлено, що згідно інформації Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТзОВ «БК Київбудмонтаж»припинено як юридичну особу 28.02.2012 року.
Згідно інформації, наведеної у договорі підряду, у Свідоцтві про реєстрацію юридичної особи, свідоцтві про реєстрацію платника податку ТзОВ «БК Київбудмонтаж»наведено адресу, ідентичну адресі, вказаній у податковій накладній. Таку ж адресу наведено у системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання ДПІ, іншої адреси ТзОВ «БК Київбудмонтаж»податковим органом не наведено, належних доказів про зміну місця знаходження ТзОВ «БК Київбудмонтаж»на момент здійснення господарських операцій між таким платником податку та Позивачем.
Твердження відповідача про те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення правочинів без мети настання правових наслідків ґрунтується на тому факті, що ТзОВ «БК Київбудмонтаж»не надало до перевірки первинних документів, в зв'язку з тим, що контролюючому органу не вдалося провести зустрічну звірку на ТзОВ «БК Київбудмонтаж».
Однак суд не приймає до уваги дане твердження, оскільки даний висновок ґрунтується на припущенні про неспроможність контрагента позивача до виконання будівельних робіт.
Оцінюючи ці факти суд надає висновок письмовим доказам (первинним документам) та поясненням сторін, а також враховує той факт, що характер робіт, які виконувалися сторонами, відповідає їх виду діяльності та дозвільним документам.
Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
З положень ст.837 ЦК України вбачається, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
У ст.1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»наведено визначення термінів і вказано, що ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов. Статтею 21 даного закону визначено підстави та порядок прийняття органом ліцензування рішення про позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності, тобто анулювання ліцензії.
Позивачем надано до суду ліцензію ТзОВ «БК Київбудмонтаж», видану 25.01.2011р., яка дає право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком, в тому числі і монтаж інженерних мереж. В той же час Відповідачем не надано документів щодо анулювання ліцензії, чи актів відповідного контролюючого органу про порушення підприємством-контрагентом ліцензійних умов, що могло б свідчити про неможливість виконання підрядних робіт таким суб'єктом господарювання.
Статтею 882 ЦК України у ч.4 передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Отже, договірні зобов'язання Позивачем та ТзОВ «БК Київбудмонтаж»було виконано повністю, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт. В свою чергу, Позивач повністю виконав зобов'язання щодо розрахунку за виконані роботи, перерахувавши грошові кошти за виконані роботи.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність реальності виконання будівельних робіт на підставі договорів, укладених між позивачем та ТзОВ «БК Київбудмонтаж». Формуючи податковий кредит на підставі виписаних ТзОВ «БК Київбудмонтаж»податкових накладних, позивач діяв в межах податкового законодавства, перевіряючи статус ТзОВ «БК Київбудмонтаж»як суб'єкта господарювання та платника податків за допомогою офіційних документів, виданих як державним реєстратором так і органом ДПІ у Печерському районі м.Києва.
Висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій, проведених між ДП «Інженерний центр «Техноресурс»та ТзОВ «БК Київбудмонта滴рунтується на висновках ДПІ у Печерському районі м.Києва, відображених в акті від 20.04.2012 року за № 961/22-2/37143832, яким встановлено порушення ТзОВ «БК Київбудмонтаж» ст.203, п.1, п.2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених зі своїми контрагентами, в тому числі з Позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-4911/12/1370 встановлено визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «БК Київбудмонтаж»та відображення в акті від 20.04.2012 року за № 961/22-2/37143832 про неможливість зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «БК Київбудмонтаж». А отже висновки, викладені акті від 20.04.2012 року за № 961/22-2/37143832 державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва не можуть бути доказом порушення Позивачем податкового законодавства.
Суд не бере до уваги інформацію щодо неналежності підпису посадової особи ТзОВ «БК Київбудмонтаж»(а саме директора ОСОБА_3) в податковій звітності платника податків, оскільки дана обставина жодним чином не впливає на існування та виконання Позивачем та його контрагентом господарських операцій, а лише свідчить про порушення посадовими особами ТзОВ «БК Київбудмонтаж»вимог чинного законодавства в частині податкової звітності.
Оскільки незаконність господарських операцій між Позивачем та ТзОВ «УНР ПІБ»Відповідач пов'язує виключно з безтоварністю господарських операцій, проведених між Позивачем та ТзОВ «БК Київбудмонтаж», немає необхідності додатково доводити відповідність таких операцій вимогам податкового, господарського та цивільного законодавства, оскільки Відповідачем не доведено порушення чинного законодавства під час здійснення господарських операцій між Позивачем та ТзОВ «БК Київбудмонтаж». Крім того, Відповідач підтверджує достовірність, належність та відповідність вимогам закону первинних документів, наданих до перевірки Позивачем, які підтверджують факт здійснення та належного оформлення господарських операцій між Позивачем та ТзОВ «БК Київбудмонтаж».
Підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства Позивачем під час здійснення господарських операцій між ДПІЦ «Техноресурс»і ТзОВ «БК Київбудмонтаж»та ТзОВ «БК АТР Груп»є матеріали досудового слідства у кримінальній справі. Однак суд не може покласти в основу долучені відповідачем матеріали досудового слідства, зібрані в рамках розслідування кримінальної справи № 41/0279, оскільки в долучених до суду матеріалах справи відсутні докази, які б доводили причетність посадових осіб Позивача до операцій з мінімізації сплати податків та фактичне нездійснення ДПІЦ «Техноресурс»господарських операцій, які були об'єктом перевірки контролюючого органу.
Згідно ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Однак, відповідачем надано суду лише окремі матеріали дослідчої перевірки, але аж ніяк не вирок чи постанову у кримінальній справі, які могли би містити інформацію, здатну підтверити висновки контролюючого органу.
Контролюючим органом зроблено висновок про порушення податкового законодавства Позивачем на підставі відсутності у платника податків товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт отримання товару від ТзОВ «БК АТР Груп»в межах поставки товару, а отже й реальність здійснення відповідної господарської операції поставки.
Видача Постачальником та підписання обома сторонами видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар та підтверджує факт здійснення між сторонами господарської операції.
Судом встановлено, що видаткові накладні виписані контрагентом Позивача на кожну партію товару. До кожної видаткової накладної контрагентоми Позивача видано податкові накладні, кількість, ціна та асортимент товару в яких аналогічний кількості, ціні та асортименту товару, вказаному у відповідних видаткових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що на момент виписки податкових накладних ТзОВ «БК АТР Груп» було зареєстроване платником податку у встановленому законом порядку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України). Виходячи з положень ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України договір купівлі-продажу.
У ч.1 ст. 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Проаналізувавши зміст первинних документів, які супроводжували поставки, суд приходить до висновку, що правова природа господарського зобов'язання, яке виникло між сторонами є зобов'язанням поставки товару без ознак зобов'язання перевезення вантажів.
Підтвердженням безтоварності господарської операції не може бути відсутність окремого правочину на перевезення вантажу, як і не може бути відсутність такого правочину підставою для не включення до складу податкового кредиту вартості самого вантажу.
Суд не приймає до уваги твердження Відповідача щодо порушення Позивачем Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97р за N 363, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
У ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні наведено тлумачення термінів та понять.
Правила дають наступні визначення: Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.
Отже, обов'язковою ознакою існування господарських відносин, до яких застосовуються дані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні крім статусу сторін які передбачають наявність певних прав та існування певного обсягу обов'язків, передбачають існування договору про перевезення вантажів, яким є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Загальні положення про перевезення містяться у ЦК України, зокрема ч.1 ст.908 ЦК зазначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. У ч.2. ст.908 ЦК України зазначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Перевезенням вантажів у ч.1 ст.306 ГК України визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. У ч.2 ст.306 ГК зазначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до ст.307 ГК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. . Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Аналогічні положення містяться у ст.909 ЦК України.
Зважаючи на той факт, що ТзОВ «БК АТР Груп»передало Позивачеві товар в межах правових відносин, які містять ознаки зобов'язання поставки, жодних відносин по перевезенню вантажу у Позивача не виникло, то немає правових підстав застосовувати до правовідносин поставки нормативні акти, які регулюють перевезення вантажів. Як наслідок у Позивача не виникло обов'язку оформляти товарно-транспортну накладну, оскільки жодного переміщення товару в рамках договору перевезення під час виконання договору поставки Позивачем не здійснювалося.
Згідно ч. 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. До документів, що підтверджують рух товарно - матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
За таких обставин видаткові накладні є достатнім доказом отримання Позивачем товару від ТзОВ «БК АТР Груп».
Висновки контролюючого органу стосовно відсутності реального настання правових наслідків в результаті проведення господарських операцій між Позивачем та ТзОВ «БК АТР Груп»грунтуються також на акті від 19.04.2012р. за № 943/22-3/37241554, складеному ДПІ у Печерському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період серпень 2010 року -лютий 2012 року. Дана перевірка не була проведена, в зв'язку зьтим що на єдиний запит контролюючого органу, направлений на податакову адресу суб'єкта господарювання (м.Київ, вул.Перспекетивна, буд.8) , запит повернувся з помітковою поштового відділення зв'язку «зазазначеною адресою не проживає». В той же час, контролюючий орган не вчинив жодних дій для належного проведення перевірки і не направив повідомлення ТзОВ «БК АТР Груп»за фактичним місцезнаходженням даного платника податків, а саме: м.Запоріжжя, вул.Пушкіна, буд.4, адже саме ця адреса зазначена як фактичне місцезнаходження ТзОВ «БК АТР Груп»в базі даних АІС ОР. Більше того, як зазначає Відповідач в Акті перевірки ДПІЦ «Техноресурс», ще у лютому місяці 2012 року ТзОВ «БК АТР Груп»було визнано банкрутом.
В той же час надані Позивачем документи, про проведені ним господарські операції з ТзОВ «БК АТР Груп»вказують на легальність та товарність даних операцій та використання товарів (робіт, послуг) отриманих від ТзОВ «БК АТР Груп»в господарській діяльності Позивача.
Знову ж таки незаконність господарських операцій між Позивачем та ДП «ЛКБ», ТзОВ «УНР ПІБ», КП «Житлокомуненерго»Житомирської міської ради Відповідач пов'язує виключно з тим, що контролюючий орган вважає непідтвердженим господарські операції, проведені між Позивачем та ТзОВ «БК АТР Груп». За таких обставин, немає необхідності додатково доводити відповідність закону господарських правовідносин між Позивачем та ДП «ЛКББ», ТзОВ «УНР ПІБ», КП «Житлокомуненерго»Житомирської міської ради, оскільки судом встановлено правомірність та реальність господарських операцій, проведених між Позивачем та ТзОВ «БК АТР Груп».
Відповідно до п.83.1. ст..83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення;. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Надані суду первинні документи належним чином оформлені та доводять факт здійснення господарських операцій на зазначену у них суму, а отже Позивачем правомірно визначено розмір податку на прибуток за II-III кв. 2011 р. та вірно визначено розмір суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у період, що перевірявся, а тому податкові зобов'язання задекларовані Позивачем належним чином та у повному обсязі. Судом встановлено правомірність та реальність проведення Позивачем господарських операцій.
Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися жодними іншими засобами доказування, крім випадків відсутності спору стосовно даних обставин.
Виходячи з вимог ч.2 ст.71 КАС України, ці обставини повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих ним рішень.
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що наведені податковим органом документи не дають правових підстав відповідачеві для відображення в акті перевірки висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства.
Таким чином, суд приходить до висновку, щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення № 0000522340 від 20.08.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 178 942,07 грн., в тому числі 119 294,71 грн. за основним платежем та 59 647,36 за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення № 0000532340 від 20.08.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 101 119,29 грн.
З огляду на викладене позовні вимоги Позивача є підставними та підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3,11,30,70,71,72,86,94,98,159 -160 Кодексу адміністративного судочиснтва України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 20.08.2012 року № 0000522340, № 0000532340 винесені Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.
Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства інженерного центру «Техно-Ресурс»сплачений судовий збір в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2012 року.
Суддя Мричко Н.І.