ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
15 січня 2013 року № 2а-9987/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
з участю секретаря судового засідання Макар Г.В.
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача -Цебрівський Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним наказу,-
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу №1876 від 14.11.2012 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника УКР ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_3»в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та про поновлення на займаній посаді.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не проводилось службове розслідування. Також позивач вважає, що його було звільнено з порушенням вимог ч.1 ст.62 Конституції України, ч.2 ст.15 КПК України, ч.2 ст.21 Закону України «Про міліцію». Також позивач вважає, що відповідачем було порушено строки притягнення до дисциплінарного стягнення.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задоволити з викладених підстав.
Відповідач в запереченні на адміністративний позов вважає, що він діяв у повній відповідності до норм чинного законодавства. Зокрема, звертає увагу відповідач суду, за грубі порушення службової дисципліни, положень Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що призвело до надзвичайної події -порушення кримінальної справи, дискредитацію звання працівника органу внутрішніх справ, позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Також, відповідач вважає, що позивачем порушено послідовність дій при оскарженні дисциплінарного стягнення.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.
Пунктом 1 наказу головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 14.11.2012 року за №1876 за грубі порушення службової дисципліни, положень Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що призвело до надзвичайної події -порушення кримінальної справи , дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, у відповідності до ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на заступника начальника УКР ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення -звільнення з органів внутрішніх справ.
Звільненню передувало службове розслідування, результати якого знайшли своє відображення у Висновку службового розслідування від 01.11.2012 року по факту порушення кримінальної справи відносно заступника начальника УКР ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України.
При цьому, вищенаведеним спростовуються посилання позивача на те, що його було звільнено без службового розслідування.
В процесі службового розслідування установлено, що позивач грубо порушив норми Закону України «Про міліцію», присяги працівника органів внутрішніх справ України, обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання дисципліни, неухильне виконання яких передбачено ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, зокрема дотримання законодавства, захист від протиправних посягань прав та свобод громадян, повага людської гідності, дотримання норм професійної та службової етики, які виразились у вчиненні протиправних, компрометуючих органи внутрішніх справ дій, що є несумісним з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ і призвело до порушення відносно нього кримінальної справи.
Як вбачається зі змісту згаданого висновку інспектором було опитано старшого оперуповноважених УКР ГУМВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_4, майора міліції ОСОБА_5 та старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6, які не вказали на причетність позивача до застосування фізичного насильства щодо ОСОБА_7
Наявність травм у ОСОБА_7 підтверджується висновком судово-медичної експертизи за №73/12 від 17.02.2012 року.
Крім того, інспектор при проведенні службового розслідування поклав в його основу факт порушення кримінальної справи відносно позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України.
Також, суд не може залишити поза увагою той факт, що 29.12.2011 року при проведенні перевірки за зверненням гр.ОСОБА_8 (мати ОСОБА_9.) складено висновок, згідно якого, з врахуванням суттєвих розбіжностей у поясненнях ОСОБА_7 з однієї сторони та у поясненнях опитаних працівників міліції з іншої сторони, які можливо усунути лише слідчим шляхом, подальше проведення перевірки припинено, а матеріали перевірки у повному обсязі скеровано в прокуратуру Львівської області для долучення до кримінальної справи №143-0460.
Наведені обставини вказують на те, що під час проведення службових розслідувань 01.11.2012 року та 29.12.2011 року не можливо встановити винних осіб у застосуванні фізичного насильства щодо ОСОБА_7, а такі обставини можливо встановити лише слідчим шляхом. При цьому, судом враховано те, що єдиною обставиною, яка вказує на причетність позивача до застосування фізичного насильства щодо ОСОБА_7, як вбачається з висновку службового розслідування від 01.11.2012 року, є факт порушення кримінальної справи відносно позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України.
У відповідності до вимог ч.1 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Частиною 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року та яка у відповідності до ч.1 ст.5 КАС України підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Наведені норми кореспондуються з ч.6 ст.21 Закону України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року №565-XII, з наступними змінами та доповненнями, звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
На виконання даних норм, частиною 5 статті 17 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, з наступними змінами та доповненнями, особа рядового або начальницького складу, стосовно якої винесено постанову про притягнення її як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, та/або пов'язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний обвинувальний висновок у кримінальній справі №181-0080 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, який затверджений 14.11.2012 року.
Більше того, згідно ч.2 ст.16 згаданого Дисциплінарного статуту, у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
У відповідності до вимог пунктів 8 та 10 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем при притягненні до дисциплінарної відповідальності позивача за відсутності беззаперечних доказів його причетності до застосування фізичного насильства щодо ОСОБА_7 та за наявності порушеної кримінальної справи без звинувачувального вироку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.
Крім того, суд вважає, що відповідач за наявності встановленого законодавством порядку відсторонення від виконання повноважень на посаді, застосування якого в даному випадку є обов'язковим, передчасно застосував до позивача такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.
З врахуванням викладеного судом не беруться до уваги посилання сторін на інші обставини, оскільки такі спростовуються викладеними обставинами.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного наказу в частині яка стосуються позивача є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Що стосується вимог про поновлення у займаній посаді то такі є передчасними, оскільки звільнення позивача ще не відбулося у порядку визначеному Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, а тому в їх задоволенні належить відмовити.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу №1876 від 14.11.2012 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника УКР ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_3.»в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ позивача. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі зі сторін не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ №1876 від 14.11.2012 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника УКР ГУМВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_3.»в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_3.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 січня 2013 року.
Суддя В.Я.Мартинюк
уддС